6) Сприятливе середовище

38. Необхідною умовою існування інформаційного суспільства є сприятливе середовище на національному і міжнародному рівнях. ІКТ слід застосовувати як важливий інструмент належного урядування.

39. Верховенство права, поряд із підтримуючою, прозорою, спрямованою на конкуренцію, технологічно нейтральною і передбачуваною політичною і регуляторною базою, що враховує національні особливості, необхідні для створення орієнтованого на інтереси людей інформаційного суспільства. Державні органи повинні втручатися в належних випадках для коригування хиб ринкових механізмів, підтримки добросовісної конкуренції, залучення інвестицій, сприяння розвитку інфраструктури ІКТ і прикладень, максимального використання економічних і соціальних благ, слугування національним пріоритетам.

40. Динамічне і сприятливе міжнародне середовище, що сприяє залученню прямих іноземних інвестицій, передачі технологій і міжнародному співробітництву, зокрема у сферах фінансів, заборгованості і торгівлі, а також повна й ефективна участь країн, що розвиваються, у прийнятті рішень на світовому рівні є життєво важливими додатковими компонентами національних зусиль в області розвитку, що стосуються ІКТ. Розширення глобальної, прийнятної за ціною можливості з’єднання значно сприяло б ефективності цих зусиль в області розвитку.

41. ІКТ є важливим чинником, що дає змогу зростання через приріст ефективності і збільшення продуктивності, зокрема малими і середніми підприємствами (МСП). Стосовно цього розвиток інформаційного суспільства важливий для економічного зростання на широкій основі як у розвинутих країнах, так і в таких, що розвиваються. Слід заохочувати зумовлюваний ІКТ приріст продуктивності і застосування інновації у секторах економіки. Справедливий розподіл благ сприяє подоланню бідності і соціальному розвитку. Документи, що визначають політику, які сприяють продуктивним інвестиціям і дають можливість підприємствам, передусім МСП, здійснювати зміни, необхідні для отримання вигод від ІКТ, будуть, імовірно, найбільш корисними.

42. Захист інтелектуальної власності є важливим для заохочення інновацій і творчості в інформаційному суспільстві; так само, широке поширення, розповсюдження і спільне використання інформації є важливим для заохочення інновацій і творчості. Полегшення осмисленої усіма участі в питаннях інтелектуальної власності і спільне використання знань за допомогою повного інформування і підвищення компетентності є одним з основних елементів відкритого для всіх інформаційного суспільства.

43. Сталому розвиткові в інформаційному суспільстві можна найбільше сприяти, коли зусилля і програми, які стосуються ІКТ, будуть повністю інтегруватися в національні і регіональні стратегії розвитку. Ми вітаємо Нове партнерство в інтересах розвитку Африки (НЕПАД) і заохочуємо міжнародну спільноту підтримати прийняті в рамках цієї ініціативи заходи, що стосуються ІКТ, а також подібні заходи в інших регіонах. Розподіл благ від викликаного ІКТ зростання, сприяє подоланню бідності та сталому розвитку.

44. Стандартизація є одним із невід’ємних будівельних блоків інформаційного суспільства. Особливу увагу слід приділяти розробці і прийняттю міжнародних стандартів. Розробка і використання відкритих, функціонально сумісних недискримінаційних і зумовлених попитом стандартів, які беруть до уваги потреби користувачів і споживачів, є базовим елементом розвитку і більшого поширення ІКТ і прийнятнішого за ціною доступу до них, зокрема в країнах, що розвиваються. Міжнародні стандарти мають на меті створення середовища, в якому споживачі можуть мати доступ до послуг по всьому світу, незалежно від застосованої технології.

45. Управління використанням радіочастотного спектра повинне здійснюватися в суспільних інтересах, відповідно до принципу законності, з неухильним дотриманням національних законів і норм, а також відповідних міжнародних угод.

46. При побудові інформаційного суспільства держави настійно закликаються вживати заходів для недопущення і відмови від будь-яких односторонніх дій, що не відповідають міжнародному праву і Статутові Організації Об’єднаних Націй, які затримують повне досягнення економічного і соціального розвитку населенням заторкнутих країн і що заважають добробуту їхнього населення.

47. Визнаючи, що ІКТ поступово змінюють наші методи роботи, основоположним є створення безпечних, захищених і здорових умов праці, що стосуються використання ІКТ, при дотриманні усіх відповідних міжнародних норм.

48. Інтернет перетворився в загальнодоступний глобальний засіб і управління його використанням повинне стати одним з основних питань порядку денного інформаційного суспільства. Міжнародне управління Інтернетом повинне здійснюватися на багатосторонній основі, бути прозорим і демократичним при повній участі державних органів, приватного сектору, громадянського суспільства і міжнародних організацій. Воно повинне забезпечувати справедливий розподіл ресурсів, полегшувати доступ для всіх, гарантувати стабільне і захищене функціонування Інтернету, враховуючи багатомовність.

49. Управління Інтернетом охоплює як технічні питання, так і питання державної політики, і в ньому повинні брати участь усі заінтересовані сторони і відповідні міжурядові і міжнародні організації. З огляду на це визнається, що:

a) політичні повноваження щодо питань державної політики, які стосуються Інтернету, є суверенним правом держав. Держави мають права й обов’язки щодо міжнародних питань державної політики, які стосуються Інтернету;

b) приватний сектор відіграв і повинен продовжувати відігравати важливу роль у розвитку Інтернету, як у технічній, так і в економічній сфері;

c) громадянське суспільство також відіграло важливу роль у справах Інтернету, особливо на рівні громад, і повинно продовжувати відігравати таку роль;

d) міжурядові організації відіграли і повинні продовжувати відігравати полегшувальну роль у координації питань державної політики, що стосуються Інтернету;

e) міжнародні організації також відіграли і повинні продовжувати відігравати важливу роль у розробці технічних стандартів і відповідних політичних стратегій, що стосуються Інтернету.

50. Питання міжнародного управління Інтернетом повинні розглядатися скоординованим способом. Ми просимо Генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй заснувати робочу групу з управління Інтернетом у рамках відкритого для всіх процесу, що забезпечує механізм для повної і дієвої участі державних органів, приватного сектору і громадянського суспільства як з тих країн, що розвиваються, так і з розвинутих країн, включаючи відповідні міжурядові і міжнародні організації й форуми, для вивчення питань про управління Інтернетом і представлення до 2005 року пропозицій щодо відповідних дій.