2.2. Розвиток екзогенних процесів

Екзогенні процеси  – геологічні процеси, що відбуваються на поверхні Землі та в її при поверхневих шарах (вивітрювання, денудація,абразія, ерозія, діяльність льодовиків, підземних вод); зумовлені, головним чином, енергією сонячної радіації, силою тяжіння і життєдіяльністю організмів; тісно пов'язані з ендогенними процесами.

Екзогенні процеси протікають при нормальних значеннях температури та тиску згідно з ендотермічною схемою, супроводжуються поглинанням тепла та направлені на диференціацію (розподілення) речовини земної кори. Виділяється чотири стадії екзогенних процесів: вивітрювання, денудація, акумуляція та діагенез.

Вивітрювання (німецьк. “веттер” – погода) являє собою процес руйнування та глибоких змін фізичного і хімічного стану мінералів та гірських порід у результаті фізичної, хімічної і біологічної дії на них води, кисню, вуглекислого газу, мінеральних та органічних кислот, а також атмосферних явищ і сонячної радіації. Денудація (латин. “денудаціо” – відслонення) – це сукупність явищ, направлених на перенесення продуктів вивітрювання з місця їхнього утворення та безпосереднього руйнування гірських порід. Агентами денудації є сили гравітації, води поверхневого стоку, води морів та океанів, вітер і льодовики. Переміщення матеріалу відбувається з піднятих ділянок рельєфу в понижені. Одночасно денудаційні процеси призводять до зміни форм рельєфу, вирівнюючи його.

Акумуляція (латин. “аккомулос” – насипати, накопичувати) – це процес, у результаті якого продукти руйнування гірських порід після перенесення накопичуються на понижених ділянках рельєфу – річкових долинах, озерах, болотах, морях та океанах.

Діагенез (грецьк. “діагенезис” – переродження) являє собою складний процес перетворення продуктів екзогенної діяльності в осадові гірські породи під впливом гравітаційних сил та змін фізико-хімічних умов в приповерхневій частині земної кори.

Усі екзогенні геологічні процеси тісно пов’язані між собою. Завдяки вивітрюванню відбувається підготовка матеріалу для денудації, а самі продукти вивітрювання, які залишаються на місці, слугують матеріалом для утворення інших гірських порід. Разом з тим, продукти акумуляції можуть знову піддаватись процесам вивітрювання, денудації та повторному нагромадженню.

Характер та інтенсивність екзогенних процесів залежить від багатьох геологічних, фізико-географічних та інших факторів. Найважливішими серед них є тектонічні рухи земної кори, геологічна будова району, рельєф, кліматичні умови і час.

Основним результатом екзогенних геологічних процесів є зміна речовинного складу верхньої частини земної кори, диференціація речовини згідно з їх фізичними та хімічними властивостями, утворення осадових гірських порід і форм рельєфу земної поверхні. Завдяки екзогенним процесам формуються ґрунти та корисні копалини. Біля 60% світового видобутку корисних копалин пов’язано з продуктами екзогенної діяльності. Разом з тим, руйнування берегів рік, озер і морів, обвали та зсуви, снігові лавини, розмивання та руйнування схилів, ріст ярів і заболоченість територій – теж є результатами діяльності екзогенних геологічних процесів. Останні приносять значні збитки народному господарству. З цим пов’язана необхідність прогнозування результатів дії екзогенних процесів, що вимагає всебічного вивчення закономірностей їх проявів і встановлення провідної ролі тих чи інших факторів, які мають максимальний вплив на формування негативних для діяльності людини явищ, щоб запобігти різного роду катастрофам. Рівненська геологічна експедиція протягом чверті століття виконує цілеспрямовані роботи по вивченню негативного впливу на навколишнє природне середовище сучасних екзогенних геологічних процесів на території Рівненської області.

На території Дубенського району Рівненської області поширені такі екзогенні геологічні процеси (ЕГП), як бокова та яружна ерозія, просідання денної поверхні, підтоплення, переробка берегів водосховища.

Розташування Дубенського району в межах Волино-Подільської плити, є основною рисою геологічної будови території. Плита являє собою розбитий складною системою розломів західний схил Українського кристалічного щита, у межах якого кристалічний фундамент блоками падає на захід до Галицько-Волинської западини.

Четвертинні відклади традиційно для півночі Лісостепу складені болотними та алювіальними фаціями. Це характерно і для Дубенського району. Специфіка літологічного складу верхньочетвертинних відкладів полягає у значному поширенні лесового комплексу бузького ярусу. Вони представлені лесами та лесоподібними суглинками палево-сірого кольору, макропористими, карбонатними потужністю від 6 до 10 м, що підстеляються сірими глейованими викопними ґрунтами. Леси мають велике значення для формування природи району – на них розвиваються родючі темно-сірі та чорноземовидні ґрунти. Але з іншого боку лес володіє значним просіданням і загрожує гідрологічній та інженерно-геологічній безпеці району.

Сукупність неотектонічних процесів, річкової та еоловоделювіальної акумуляції, еолових, карстових і ерозійних процесів зумовили значну складність рельєфу території і його морфологічну різнорідність.

Серед поверхонь, утворених болотною акумуляцією, виділяються ділянки в межах вододільних територій і річкових долин. Вони утворюють різні за формою заболочені рівнини, які характеризуються плоским рельєфом із незначним нахилом до русла річки.

Основою сучасного рельєфу є верхньокрейдові відклади. Рельєф поверхні хвилясто-горбистий, характерний значний розвиток ерозійних балок, ярів, карстово-суфозійних воронок і западин. Горби плосковершинні, схили їх переходять у борти долин і балок. Круті схили характеризуються обривистими ділянками, зсувами. Останнім часом досить поширеними стають несприятливі геологічні процеси, зокрема, водна ерозія (переважання площинного змиву, вибіркове і локальне яроутворення), локальне заболочування заплав, просадки лесових відкладів, суфозія.

Різноманітні та специфічні особливості рельєфу Дубенського району, сприяють розвитку на його території екзогенних геологічних процесів, таких як карст, розвіювання пісків, заболочування, бокова, площинна та лінійна (глибинна) ерозія.

На даний час еолові форми рельєфу в більшості випадків закріплені лісовими насадженнями. Ерозійні процеси розвинуті в межах долин річок (бокова ерозія), де завдяки їх діяльності створилась розгалужена мережа ярів та балок.

Бокова ерозія має незначне розповсюдження і проявляється в підмиванні і руйнуванні русел і берегів річки Іква. Інтенсивність бокової ерозії різко зростає в періоди паводків. Під час весняних та літніх повеней річка часто виходить з берегів, підтоплює і заливає городи, а потім із водами в Ікву змиваються отрутохімікати, добрива, гербіциди, що застосовувались при обробітку землі, спричинюючи забруднення води в річці. Крім того, з розораних земель змивається частина ґрунту, який замулює річку.