3. Кліматичні особливості

Клімат району - помірно-континентальний з відносно високою вологістю, незначними коливаннями температури, помірно тепле літо та м'яка зима з частими відлигами.

Весняний сезон триває до двох з половиною місяців. В цей час простежується інтенсивне і нерівномірне зростання температур. Середня температура квітня - 10°С , травня -18°С, а максимальна - 26°С і 32°С.

Влітку зростання температур більш повільне. середня температура червня - 21°С , а липня - 22°С , серпня - 21°С -22°С , а максимальна - 33°С, 36°С , 37°С - відповідно. Характерними для літнього періоду є короткочасні зливи з грозами. Грозових днів з червня по липень до 12.

Осінь наступає переважно на початку жовтня. Простежується помітне зниження температури повітря і зменшення опадів.

Зима м'яка, триває більше трьох місяців. Постійний сніговий покрив встановлюється в третій декаді грудня - першій декаді січня, частими є відлиги, під час яких температура підвищується  до 11°С - 12°С вище нуля.

В найбільш холодні зими температура знижується до 36°С . Число днів із сніговим покривом в різні роки від 50 - до 100 днів. Середня глибина промерзання  грунту  57 см.

Вітри переважають південних, західних і північно - західних напрямків.

Середні місячні швидкості вітру найбільшого значення мають зимові місяці, найменшого - в липні.

Середня річна кількість опадів - 510 ,-580 міліметрів.

     

4. Ґрунтовий покрив

Ґрунтовий покрив району представлений ґрунтами, характерними як для Полісся, так і для лісостепу: дерново-підзолистими та опідзоленими, чорноземами, чорноземними карбонатними й дерновими карбонатними на крейдяних мергелях, чорноземно-лучними та лучними, дерновими й болотними та слабодернованими розбитими пісками. Значні площі в долині річки Іква займають заплавні землі.

Найбільшу площу на території району займають опідзолені ґрунти. Чорноземи за площею - на другому місці.

Площа земель Дубенського району становить 120 140 га, з них 79 453 га земель - сільськогосподарські угіддя, 29 330 га – лісові площі, 4 531 га – забудовані землі, 1 791 га – водні плеса, 1 657 га - заболочені землі.

 Ліси займають 24,4% площі району, 1794 га зайнято річками, струмками, ставками та озерами. Відповідно флора представлена переважно лісовою та трав'янисто-болотною рослинністю.

Результати досліджень з програмою моніторингу меліорованих земель свідчать про низький вміст в ґрунтах калію і фосфору. В певні періоди року запаси вологи не відповідають оптимальним критеріям вирощування сільгоспкультур, що є наслідком відсутності як зволоження у період вегетації так і попереджувального шлюзування на його початку.

Аналіз сучасного стану земельних ресурсів свідчить про глибоку їх деградацію, що виділяється насамперед у значному збільшені площі еродованих земель. В районі еродоване 33,3% с/г угідь.

Динаміка змін основних параметрів ґрунту за токсикологічними показниками досліджується центром „Облдержродючість".

У 2008 р. токсикологічні дослідження на вміст важких металів та залишкових кількостей пестицидів проводились у Дубенському районі. Перевищень гранично допустимих концентрацій не зафіксовано.

Протягом 2008 р. спостереження за впливом побутових відходів на ґрунти держекоінспекцією проводились на полігонах твердих побутових відходів м. Дубно. Перевищення зафіксовані на полігоні ТПВ м. Дубно за вмістом міді 1,37-2,25 ГДК, цинку 2,32-3,93 ГДК, нікелю 1,03-1,94 ГДК.

Крім того, зростає площа середньо і сильно змитих ґрунтів. Внаслідок ерозії ґрунтів вимиваються орні землі, луки, замулюються водойми.

Однією з найважливіших оцінок стану навколишнього природного середовища є родючість ґрунтів, збереження якої залишається ключовою проблемою охорони природи і благополучної життєдіяльності людей.

Показником родючості є вміст органічної речовини ґрунту, основну частину якої складає гумус, який і визначає рівень природної родючості ґрунту, вміст елементів мінерального живлення рослин і його фізико-хімічні властивості.

Досвід показує, що в сільськогосподарських підприємствах, особливо в останні важкі в економічному відношенні роки, порушуються землеробські технології господарювання: не дотримуються сівозміни, вносяться низькі норми органічних і мінеральних добрив, відсутнє вапнування кислих ґрунтів. Все це призводить до недобору врожаю і зниження родючості ґрунтів, погіршення екологічної ситуації.

Під деградацією ґрунтів слід розуміти погіршення властивостей, родючості і якості ґрунту, яке обумовлено зміною умов ґрунтоутворення внаслідок впливу природних або антропогенних чинників. У більш широкому розумінні поняття „деградація ґрунтів” охоплює як погіршення основних якісних показників родючості без помітних ознак руйнування або зникнення генетичних особливостей ґрунтів, так і фізичне руйнування ґрунтових горизонтів аж до втрати ґрунтом не лише своїх функцій як середовища існування, а й повного його фізичного зникнення. Це негативне явище супроводжується зменшенням вмісту гумусу, руйнуванням структури та зниже­нням родючості ґрунтів. Деградація ґрунтів, а нерідко і повне їх включення із сільськогосподарського використання, відбувається внаслідок процесів водної та вітрової ерозії, дегуміфікації, декальцинації, переущільнення сільськогоспо­дарською технікою, національної експлуатації зрошувальних систем, яка призводить до підтоплення і заболочування, вторинного засолення й осолонцю­вання ґрунтів; через порушення агротехніки, заростання бур’янами та чагарниками, незбалансоване застосування мінеральних добрив, забруднення токсични­ми речовинами, радіонуклідами, нерегульоване випасання худоби тощо.

Аналіз сучасного стану земельних ресурсів Дубенщини свідчить про глибоку їх деградацію, що виявляється, насамперед, у значному збільшенні площ еродованих земель. За останні роки площа цих земель зросла за рахунок збільшення розмитих та сильно змитих ґрунтів, а також середньо змитих орних земель на схилах.

Найпоширенішими видами деградації є: водна ерозія - 56%,вітрова -28%, хімічна - 12%, фізична деградація - 4 %.

З усіх видів деградації, якщо оцінювати їх у світових масштабах, найбільш поширеною і шкідливою є ерозія ґрунтів.

Крім того, зростають площі середньо - і сильно змитих ґрунтів, тобто слабо змиті переходять у категорію середньо змитих, а середньо змиті – в категорію сильно змитих. Внаслідок ерозії ґрунтів вимиваються орні землі, луки, замулюються водойми.

Антропогенне навантаження на навколишнє природне середовище протягом багатьох десятиріч спричинило значну техногенну ураженість екосфери Рівненщини, в тому числі і в Дубенському районі.

Основними чинниками антропогенного впливу на земельні ресурси регіону є сільське господарство, промисловість та транспорт.

Найбільшу загрозу становлять явища, які спостерігаються в ґрунтовому покриві району, де внаслідок ерозії, відкритих розробок корисних копалин та будівельної сировини, забруднення хімічними речовинами і промисловими викидами, внаслідок неправильної агротехніки деградовано й виведено з ладу великі площі продуктивних земель.

За низької культури сільськогосподарського природокористування та недосконалості й відсутності спеціальної сільськогосподарської техніки посилюються несприятливі процеси у ландшафтних комплексах. Це призвело до того, що природне середовище втратило притаманні йому властивості до саморегуляції. Через частий обробіток землі розпилюється поверхня ґрунту, колесами важких тракторів і комбайнів здійснюється його ущільнення. Нормальна об’ємна маса структурного ґрунту – 1,1-1,2 г/см3 – на багатьох полях змінюється аж до 1,6-1,7 г/см3, що значно перевищує критичні величини. У таких ґрунтах майже в двоє зменшується загальна пористість, різко знижується водопроникна і водоутримуюча здатність, зменшується опірність ґрунту до ерозійних процесів.

Втрата ґрунтами грудкової структури у верхньому горизонті відбувається внаслідок постійного зменшення вмісту органічних речовин, механічного руйнування структури різноманітними знаряддями обробітку, а також під впливом опадів, вітру, перепаду температур.

Однією з причин втрати родючості - є багаторазовий обробіток ґрунтів різними знаряддями за допомогою потужних і важких тракторів. Часто поле протягом року обробляється багато разів. Не враховується, що добрива, посівний матеріал, зерно і солома, коренеплоди і бульбоплоди завозяться причепами. Причому часто трапляється так, що автотранспорт, уникаючи розкислих доріг, їде полем, через посіви, утворюючи паралельні тимчасові дороги.

Територія Рівненщини пересікається труботранспортними, газовими та нафтовими магістралями. Недоліки у технології перекачування та стихійні витоки нафтопродуктів на поверхню землі спричиняють забруднення ґрунтів. За приклад можне бути ситуація на пункті перекачки нафтопроводу “Дружба” в районі смт Смига Дубенського району, де протягом 20 років формуються ореоли забруднення ґрунтів продуктами нафтотранспортування.

Високий вміст нафтопродуктів в ґрунтах зафіксований на узбіччях автошляхів та на ділянках прилеглих до залізничних полотен на території району.

На даний час одним із реальних шляхів підтримання екологічної рівноваги ґрунтів, припинення деградації, є компенсація поживних речовин, що виносяться з врожаями за рахунок внесення міндобрив.