5. Економічна суть корпорації підприємств

Як уже зазначалося, корпорація є однією з форм об'єднання підприємницької діяльності.

Корпорація — добровільне об'єднання підприємств і організацій на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів з метою створення сприятливих умов для вирішення їх виробничих та економічних за­вдань, збалансованого розвитку та поліпшення викорис­тання виробничих потужностей, вирішення соціальних проблем, координації діяльності та захисту прав.

Найсуттєвішими рисами корпорації є:

- добровільність;

- поєднання інтересів як основа об'єднання;

- збереження учасниками господарської самостійно­сті та прав юридичної особи.

В економічному житті поняття «корпорація» набуло двоякого змісту. Це пов'язано з процесами корпоратизації та появою законодавчих документів, які визначають корпоратизацію як акціонування державних підприєм­ств, а корпорацію як акціонерне товариство.

Тобто під корпорацією розуміють як об'єднання під­приємств, так і підприємство.

У країнах з розвиненою ринковою економікою, кор­порації є основною формою організації виробництва, де поряд з ними в структурі ринкового господарства пред­ставлені приватні підприємства (компанії з одним влас­ником) та партнерства (підприємства, створені двома й більше особами, які ведуть справу як співвласники).

Значне поширення корпорацій (насамперед акціонер­них товариств) зумовлене суттєвими перевагами порівняно з іншими організаційно-правовими формами підприємств.

Першою особливістю корпорації є чітке розмежування капіталу-власності та капіталу-функції, що означає:

1. обмежену відповідальність акціонерів, які ризикують тільки коштами, використаними на купівлю акцій;

1. юридичну незалежність самої корпорації.

Тобто завдяки юридичній незалежності та обмеженій відповідальності корпорація стає найпривабливішим об'єктом вкладення капіталу.

Другою особливістю корпорації є її здатність акумулю­вати, централізувати та переливати капітал.

Крім корпорацій, на Заході термін «корпорація» може бути застосований до Інших юридичних осіб, зокрема, до урядових установ у Великій Британії, навчальних за­кладів, трудових союзів та благодійних установ.

Корпорація — це господарська система, яка формуєть­ся укладанням багатосторонніх угод між підприємствами засновниками даної системи.

Всередині корпорації встановлюються відносини го­ризонтального типу, але при вирішенні деяких питань (і це обов'язково має бути зафіксовано в засновницьких доку­ментах), учасники корпорації виконують розпорядження, створеного ними центру. Роль центру — координація де­яких функцій в інтересах кожного з учасників.

За характером взаємовідносин об'єднання з підприє­мствами-учасниками корпорація подібна до асоціації та інших об'єднань: спілок, фондів, союзів, фінансових груп, основною функцією яких є координація господарської діяльності підприємств.

Такого типу об'єднання зосереджують тільки деякі функції або повноваження щодо централізованого регу­лювання діяльності підприємств, на відміну від концерну,

консорціуму, для яких істотною особливістю є централі­зація значної частини виробничо-господарських функцій і субординаційний характер зв'язків між підприємствами та центральним органом управління.

Законом «Про підприємство» передбачено, що під­приємства, які входять до складу корпорації:

- зберігають права юридичної особи;

- повну фінансову незалежність;

- виробничо-господарську самостійність;

- мають право повертати делеговані повноваження у порядку, передбаченому засновницькими документами;

- мають можливість добровільно вийти з об'єднання.

Учасники корпорації, асоціації та подібних до них об'єд­нань зберігають фінансову незалежність від об'єднання та окремих його учасників.

Для концерну характерна повна фінансова залежність від одного або групи підприємств, а для консорціуму — фінансова залежність від одного чи групи учасників кон­сорціуму в частині, що стосується мети його створення.

Найхарактернішою ознакою консорціуму є його вузькоцільова спрямованість та пов'язаний з нею певний строк функціонування цього виду об'єднання.

На відміну від асоціацій, корпорація має вищий сту­пінь централізації деяких функцій.

Для асоціації характерна централізація якоїсь однієї функції, причому орган управління не втручається у господарсько-комерційну діяльність учасників, а тільки ко­ординує її.

Корпорація користується передбаченими законодавст­вом господарськими правами і правами юридичної особи, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в банківських установах, печатку з своїм найменуванням.

Корпорація має власне майно, одержане від її учасників, несе майнову відповідальність за своїми зобов'язаннями.

Підприємства не відповідають за зобов'язаннями кор­порації, а корпорація — за зобов'язаннями своїх учас­ників, якщо інше не передбачено засновницькими доку­ментами.

Не передбачена також відповідальність корпорації і держави, її органів та організацій за зобов'язаннями один одного.

Формування коштів корпорації здійснюється за раху­нок вступних і членських внесків її учасників, відрахувань від прибутків підприємств, об'єднаних у корпорацію, прибутку від іншої державної і комерційної діяльності корпорації, включаючи торговельні і кредитні операції.

Одержаний прибуток використовується на утворення фондів корпорації — резервного, розвитку виробництва, соціального розвитку та ін.

Мета і напрями діяльності, повноваження корпорації в цілому та її керівного органу визначаються в заснов­ницькому договорі. При цьому виділяються функції ви­робничо-комерційної діяльності управління справами корпорації в межах наданих їй повноважень.

Корпорація може створювати філіали і представництва, утворювати інвестиційні, резервні та інші фінансові фон­ди. Вона виступає платником податків, координує наукові дослідження для потреб усіх членів корпорації, отримує ліцензії для здійснення виробничо-господарської діяль­ності її учасників, за пропозицією підприємств організо­вує збут продукції, здійснює інші види діяльності, що не суперечить чинному законодавству України та своїм за­сновницьким документам.