3. Класифікація стилів управління.

Стиль управління – сукупність способів, прийомів та механізмів владного і лідерського впливу на підлеглих з метою забезпечення виконання ними завдань та досягнення цілей організації. Стиль керівництва залежить від обсягу делегованих повноважень, використовуваних форм влади, турботи про людські стосунки, виконання завдань тощо.

Авторитарний (автократичний) стиль управління.

Керівник має значну владу, що створює можливості для нав'язування своєї волі членам екіпажу. Цей стиль спрямований на потреби низького рівня. Автократ централізує повноваження, структурує роботу підлеглих, унеможливлює вільне прийняття ними рішень, здійснює психологічний тиск, нерідко вдається до погроз. Якщо він використовує винагороди, то його називають доброзичливим автократом.

Основний зміст управлінської діяльності лідера такого типу складається з наказів і команд. Все нове сприймається таким керівником з обережністю, або взагалі не сприймається. Автократ проявляє себе навіть при розміщенні членів екіпажу у процесі проведення брифінгів, що створює напружену обстановку. Підлеглі в цьому випадку свідомо або інтуїтивно прагнуть уникати тісного контакту з таким керівником.

Як правило, керівник використовує автократичний стиль керівництва, коли його ділові якості є гіршими ніж у підлеглих, якими він керує, або якщо його підлеглі мають занадто низьку загальну й професійну культуру. Такий стиль керівництва не стимулює ініціативу підлеглих, що унеможливлює підвищення ефективності роботи екіпажу. Такий керівник нав'язує неухильне дотримання великої кількості правил, які жорстко регламентують поведінку підлеглих.

Основним результатом використання авторитарного стилю є виконання більшого обсягу роботи ніж коли використовується демократичний стиль, низька мотивація, менша оригінальність, низька товариськість, відсутність колективного мислення, агресивність, що проявляється як до керівника, так і до інших членів екіпажу, тривожність у колективі, більш залежне й покірне поводження.

Демократичний стиль управління.

Апелює до потреб більш високого рівня (у причетності, орієнтації на високі цілі, автономії та самовираженні). Для нього є характерним: високий рівень децентралізації повноважень, вільне прийняття рішень і виконання завдань, оцінювання роботи після її завершення, турбота про забезпечення працівників необхідними ресурсами, відповідність цілей.

Керівник, який використовує переважно демократичний стиль, прагне вирішувати питання колегіально, інформувати підлеглих про стан справ, правильно реагувати на критику. У спілкуванні з підлеглими ввічливий і доброзичливий, перебуває в постійному контакті, частину управлінських функцій делегує іншим фахівцям, довіряє підлеглим. Вимогливий, але справедливий. У підготовці до реалізації управлінських рішень беруть участь члени екіпажу. Керівник, який використовує цей стиль, узгоджує цілі підлеглих із цілями організації, тим самим збільшуючи мотивацію. Демократичний менеджер при проведенні брифінгів розміщається, як правило, усередині груп. Це створює невимушену обстановку під час нарад або переговорів.

Ліберальний стиль управління.

Керівник з ліберальним стилем управління практично не втручається в діяльність екіпажу, а його членам надана повна самостійність, можливість індивідуальної й колективної творчості. Такий керівник з підлеглими звичайно ввічливий, готовий скасувати прийняте ним раніше рішення, особливо якщо це загрожує його популярності.

У порівнянні з демократичним керівництвом, при ліберальному обсяг роботи зменшується, якість роботи знижується, з'являється більше гри.

Комбінований стиль управління.

Комбінований стиль управління базується на поєднанні авторитарного та демократичного стилів. Це означає, що керівник за певних умов виявляє себе більше автократом, а в інших – більше демократом. Його поведінка залежить від дисциплінованості членів екіпажу, їх взаємодії, рівня конфліктності, інформаційних обмежень тощо.

Поєднання автократичного і демократичного керівництва зумовило різні варіанти комбінованих стилів: одні з них сконцентровані більше на людині, а інші – на роботі.

Отже, суднові офіцери повинні:

1. Вміти знаходити баланс між всіма стилями управління. Орієнтуватися як на завдання так і на людей.

2. Змінювати стиль управління у межах вище зазначеного балансу, коли це необхідно.

3. Заохочувати ініціативу членів команди виконати доручення (делегувати повноваження).

У свою чергу члени команди, включаючи лоцмана (за необхідності) повинні:

1. Використовувати збалансований стиль управління.

2. Демонструвати здатність працювати з керівниками різних стилів, щоб забезпечувати безпечні умови праці без протистояння наказам керівництва.