3. Класифікація витрат промислового підприємства

Попит визначає верхній рівень ціни, а її мінімальну величину – витрати.

Залежно від функціональних видів діяльності, з якими пов'язані витрати, розрізняють виробничі та невиробничі витрати.

Виробничі витрати – витрати, пов'язані з виробничою діяльністю фірми:

• прямі витрати на матеріал, які є частиною виробів;

• прямі витрати на робочу силу – заробітна плата робочих;

• прямі накладні витрати – витрати, величина яких перебуває в прямій залежності від кількості виготовленої продукції або від часу, витраченого на її виготовлення (наприклад, вартість електроенергії, необхідної для роботи машин).

Невиробничі (загальнофірмові) витрати розподіляються на:

• торгові (витрати на виготовлення реклами, виплату комісійних);

• загальні та адміністративні витрати (для здійснення загальних та адміністративних функцій – оклади керівників, судові витрати тощо).

Залежно від можливості простежити витрати до конкретного товару розрізняють:

• прямі;

• непрямі витрати.

Прямі витрати – це витрати, які перебувають у прямій залежності від обсягу випуску виробів або від часу, витраченого на їх виготовлення (прямі витрати на матеріал, робочу силу, прямі накладні витрати).

Непрямі витрати не перебувають у прямій залежності від обсягу виробництва або втрат робочого часу:

• непрямі витрати на матеріали – витрати на побічні матеріали, які використовуються у виробничому процесі (запасні частини, канцелярські товари);

• непрямі трудові витрати – заробітна плата підсобним робочим, комірникам;

• непрямі накладні витрати – накладні витрати, які не перебувають у прямій залежності від обсягу виробництва або прямих витрат робочого часу (оренда, транспортні витрати, витрати на науково-дослідні розробки).

Залежно від динаміки, яка відповідає функціональним змінам, усі витрати можна розподілити на чотири види:

• постійні;

• змінні;

• валові;

• змішані витрати,

Постійні (фіксовані) витрати – витрати, які не залежать від обсягу випуску продукції, послуг (орендна плата, страхування).

Змінні витрати – витрати, які прямо пропорційні обсягам виробництва та збуту:

• витрати на сировину та основні матеріали;

• витрати на електроенергію для виробничих потреб;

• витрати на рекламу;

• амортизація машин та устаткування;

• інші накладні витрати.

Валові (повні, загальні) витрати – сума змінних і постійних витрат на певний обсяг виробництва.

Змішані витрати (напівзмінні або напівпостійні) – витрати, величина яких змінюється при зміні обсягу виробництва, але, на відміну від змінних витрат, не пропорційно (оренда транспорту для перевезення вантажів складається з постійної частини орендної плати та змінного тарифу, пропорційного відстані).

4. Особливості моніторингу цін конкурентів

Основні показники, необхідні для контролю цін конкурентів:

– динаміка обсягу продажу в натуральних і вартісних вимірниках для порівняння з попереднім роком і з різними сегментами ринку та каналами розподілу;

– зміни цін конкурентів за різними групами товарів;

– обсяг продажу за зниженими цінами, визначений як відсоток від продажу за повними цінами;

– категорія споживачів, що виграють від зниження цін;

– динаміка витрат на маркетингові дослідження загалом і за конкретними товарами;

– думка покупців відносно товарів;

– незадоволення запропонованою ціною як з боку споживачів, так і з боку торговельного персоналу;

– зміни позиції споживачів щодо підприємства-конкурента і його цін;

– кількість втрачених споживачів порівняно з попереднім періодом.

Головним результатом аналізу інформації про ціни, що отримується з різних джерел, повинно бути скорочення кількості непередбачених ситуацій у сфері цінової політики конкурентів та мінімізація власних витрат.