2) Показники логістики:

2.1 частота оборотності всіх запасів, що визначається як відхилення розміру товарообороту до обсягу складських запасів;

2.2 загальні витрати на матеріально-технічне забезпечення, що припадають на одиницю товарообороту;

2.3 ступінь готовності постачальника (у %), яка визначається як частка від поділу обсягу потреб, що задовольняються у визначений строк, на загальний обсяг потреб;

2.4 витрати на логістику (у % від загальних витрат);

2.5 швидкість обороту матеріальних ресурсів для окремих складів;

2.6 витрати на відправлену одиницю продукції;

2.7 витрати на тонно-кілометр вантажів, що перевозяться;

2.8 завантаження складу та парку транспортних засобів;

2.9 ступінь ризику, пов’язаного зі складуванням запасів.

3) Планування номенклатури товарів згідно з методом авс;

4) Методи дослідження операцій.

Тема 10 Товарна політика та управління асортиментом продукції

План

1. Товарна політика у промисловому маркетингу.

2. Визначення раціональності асортименту продукції.

3. Визначення збалансованості асортименту продукції за принципом Парето.

1. Товарна політика у промисловому маркетингу

Складовими товарної політики підприємства є асортиментна політика, сервісна політика, політика товарного знаку та політика упаковки товару. Зручним інструментом обґрунтування господарських рішень є діаграма Ішикави (діаграма у вигляді скелету риби). На рис. 1 – 4 запропоновані діаграми, які розкривають напрямки обґрунтування рішень щодо складових товарної політики промислового підприємства.

Рис. 1 – Діаграма Ішикави для обґрунтування асортиментну продукції

Рис. 2 – Діаграма Ішикави для обґрунтування сервісного обслуговування

Рис. 3 – Діаграма Ішикави для обґрунтування брендингу продукції

Рис. 4 – Діаграма Ішикави для обґрунтування упаковки продукції підприємства

Асортимент продукції, яка повинна вироблятися, залежить від вимог ринку та запропонованих маркетингових стратегій. Програма і обсяг виробництва повинні розроблятися з урахуванням обмежень, обумовлених умовами ринку та наявністю ресурсів, для різних рівнів виробництва.

Номенклатура і асортимент характеризують випуск конкретних видів продукції та надання послуг, створення споживчих вартостей, які спрямовано на задоволення потреб суспільного виробництва і населення.

Номенклатура – це укрупнений перелік (найменування) виробів і робіт.

Асортимент – це кількісне співвідношення однойменних видів, типів, сортів виробленої продукції.

У свою чергу, Ф. Котлер визначає асортимент як групу товарів, які тісно пов’язані поміж собою або внаслідок схожості їх функціонування, або внаслідок того, що їх продають тим же самим групам споживачів, або через однакові типи торгівельних закладів, або у межах одного діапазону цін.

В межах концепції стратегічного управління з’явилося декілька економічних категорій, які стосуються асортиментної політики підприємства та відображають товарну ієрархію.

Існує шість рівнів ієрархії товарів:

1) сімейство потреб – головна потреба, яка є основою існування сімейства товарів;

2) сімейство товарів – всі класи (категорії) товарів, які спроможні достатньо ефективно задовольняти головну потребу;

3) клас товарів – група товарів у межах сімейства, які мають функціональні взаємозв’язки;

4) товарна лінія – група товарів в межах класу, які взаємопов’язані поміж собою через виконання аналогічних функцій, орієнтацію на однакові групи споживачів, розподілення за однаковими каналами збуту продукції або приналежністю до одного діапазону цін;

5) тип товарів – група товарів у межах товарної лінії, яка уявляє собою одну з декількох можливих форм продукту;

6) товарна одиниця – окремий виріб у межах торгівельної марки або товарної лінії, який вирізняється за розміром, ціною, зовнішнім виглядом.