3. Облік процесу виробництва

Процес виробництва займає центральне місце в схемі кру­гообігу господарських засобів. Під цим процесом розуміють ви­готовлення продукції на підприємстві, виконання робіт та надан­ня послуг. Здійснення процесу виробництва можливе лише за умов поєднання засобів праці з предметами праці та при актив­ній ролі у цьому процесі робочої сили.

Завданням обліку процесу виробництва безпосередньо є:

- облік матеріальних і трудових витрат, пов'язаних із процесом виробництва;

- розмежування здійснених втрат між кількістю готової продук­ції та виробами, що перебувають у незавершеному виробництві;

- визначення собівартості одиниці готової продукції, а також аналіз динаміки зміни структури собівартості продукції у розрізі елементів витрат.

Облік затрат на виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг здійснюється на спеціально відведеному у плані рахунків рахунку 23 "Виробництво", на якому по дебету показу­ються затрати, пов'язані із виробництвом, а по кредиту — опри­буткування готової продукції на склад підприємства.

Рахунок 23 "Виробництво" по дебету кореспондує із кре­дитами рахунків: 20 "Виробничі запаси" (на суму спожитих у ви­робництві сировини, матеріалів і т.ін.), 66 "Розрахунки з оплати праці" (на суму нарахованої оплати праці працівникам, зайнятим безпосередньо на виробництві), 13 "Знос необоротних активів" (на суму нарахованої амортизації по основних засобах і нема­теріальних активах, які задіяні безпосередньо в процесі вироб­ництва), 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" (на суму пов'язаних із виробництвом виконаних для підприємст­ва робіт сторонніми організаціями) та ін. Всі ці витрати, а також інші, в сукупності складають виробничу собівартість виготовле­ної продукції, виконаних робіт та наданих послуг.

По кредиту рахунок 23 "Виробництво" кореспондує із дебе­тами рахунків: 26 "Готова продукція" (на суму оприбуткованої із виробництва на склад ютової продукції). 25 "Напівфабрикати" (на суму отриманих відходів, які придатні для подальшого використання у виробничих цілях), 90 "Собівартість реалізації" (на суму виконаних робіт і наданих послуг стороннім споживачам) та ін.

Поряд з цим треба зауважити, що не всі витрати, які пов'язані із виробництвом продукції можна відразу віднести на собівартість конкретного виду продукції.

Виходячи із цього, за цільовим призначенням виробничі ви­трати поділяються на основні і накладні.

Основні витрати— це ви­трати, які безпосередньо пов'язані із виробництвом продукції, ви­конанням робіт, паданням послуг певного виду (сировина, заро­бітна плата виробничих працівників та ін.).

Накладні витрати — це витрати, які не можуть бути безпосередньо прямо віднесені на собівартість конкретного виду продукції. Прикладом таких витрат є витрати, пов'язані із обслуговуванням виробництва, які облікову­ються по рахунку 91 "Загальновиробничі витрати". Розподіл на­кладних витрат та включення їх до собівартості конкретних ви­робів по дебету аналітичних рахунків рахунку 23 "Виробництво" та кредиту рахунку 91 "Загальновиробничі витрати" здійснюється пропорційно заробітної плати або заробітної плати і вартості ма­теріалів, витрачених на виробництво певного виду продукції.

Розглянемо бухгалтерський облік витрат виробництва за спрощеною схемою. З цією метою на рахунках бухгалтерського обліку (як синтетичних, так і аналітичних) відобразимо наступні господарські операції (рис. 5.4).

Приклад.

Операція 1. Витрачені виробничі запаси у сумі 1000 грн., зокрема: на виробництво продукції А у сумі 400 грн.; на вироб­ництво продукції В — 600 грн. (Кредит рах. 20 "Виробничі запа­си" — Дебет рах. 2301 "Виробництво продукції А", Дебет рах. 2302 "Виробництво продукції В").

Операція 2. Нараховано заробітну плату працівникам під­приємства 1200 грн., зокрема: зайнятим на виробництві про­дукції А - 300 грн.; виробництво продукції В — 700 грн.;

працівникам загальновиробничого призначення — 200 грн. (Кре­дит рахунку 66 "Розрахунки з оплати праці" - Дебет рахунку 2301 "Виробництво продукції А", Дебет рахунку 2302 "Виробництво продукції В", Дебет рахунку 91 "Загальновиробничі витрати").

Операція 3. Проведено нарахування на заробітну плату до фондів соціального спрямування у розмірі 480 грн. і віднесено зок­рема: па виробництво продукції А — 120 грн.; на виробництво про­дукції В 280 грн.; на загальновиробничі витрати 80 грн. (Кре­дит рахунку 65 "Розрахунки за страхуванням" - Дебет рахунку 2301 "Виробництво продукції А", Дебет рахунку 2302 "Виробниц­тво продукції В", Дебет рахунку 91 "Загальновиробничі втрати").

Операція 4. Списано малоцінні та швидкозношувані пред­мети на загальновиробничі втрати у сумі 20 грн.(Дебет рахунку 91 "Загальновиробничі витрати" —- Кредит рахунку 22 "Ма­лоцінні та швидкозношувані предмети").

Операція 5. Проведено розподіл і включення загальновиробничих витрат до вартості виробництва, пропорційно обсягів нарахованої заробітної плати на виробництві продукції А і В у сумі 300 грн., зокрема: на виробництво продукції А — 90 грн. та на виробництво продукції В — 210 грн. (Кредит рахунку 91 "За­гальновиробничі витрати" —Дебет рахунку 2301 "Виробництво продукції А", Дебет рахунку 2302 "Виробництво продукції В").

Операція 6. Нараховано амортизацію по основних засобах у сумі 260 грн. і віднесено: на виробництво продукції А - 100 грн.; на виробництво продукції В — 160 грн. (Кредит рахунку 13 "Знос необоротних активів" — Дебет рахунку 2301 "Виробництво про­дукції А", Дебет рахунку 2302 "Виробництво продукції В").

Операція 7. Виконано підрядною організацією роботи на виробництві продукції А на суму 140 грн. (Кредит рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" — Дебет рахунку 2301 "Виробництво продукції А".

Операція 8. Оприбутковано із виробництва готову про­дукцію по собівартості на склад у сумі 3100 грн., зокрема: про­дукцію А у сумі 1150 грн.; продукцію В — 1950 грн. (Дебет рахун­ку 26 "Готова продукція" -- Кредит рахунку 2301 "Виробництво продукції А", Кредит рахунку 2302 "Виробництво продукції В".

Використовуючи дані наведеного прикладу по обліку ви­трат виробництва, відобразимо зазначені операції як на синте­тичних, так і на аналітичних рахунках бухгалтерського обліку. Результати покажемо за допомогою рис. 5.4.

Відмітимо, що з метою визначення фактичної собівартос­ті виробленої продукції необхідно до вартості незавершеного ви­робництва на початок місяця (дебетове початкове сальдо по ра­хунку "Виробництво") додати витрати, які відбулися протягом місяця на даному виробництві (оборот по дебету рахунку "Ви­робництво") і відняти залишок незавершеного виробництва на кінець місяця (дебетове кінцеве сальдо по рахунку "Вироб­ництво").