Класифікація видів аудиторської вибірки

№ з/п	Ознаки класифікації	№ з/п	Види аудиторської вибірки
1	Репрезентативність	1.1 1.2	представницька непредставницька
2	Призначення в процесі аудиту	2.1 2.2 2.3	ідентифікаційна дослідна (робоча) контрольно-аналітична
3	Спосіб підбору	3.1 3.2	імовірнісна неймовірнісна
4	Кількісний склад вибірки	4.1 4.2	мала звичайна
5	Принцип повернення видібраних одиниць у генеральну сукупність	5.1 5.2	поворотна безповоротна
6	Послідовність здійснення вибірки	6.1 6.2	первинна (основна) повторювана (додаткова)

На етапі попереднього обстеження суб’єкта перевірки інколи доцільно здійснювати ідентифікаційну вибірку, що дає необхідні відомості про об’єкти дослідження. Наприклад, при ознайомленні з обліковими регістрами доцільно відібрати кілька з них для отримання інформації про спосіб складання, форму і вид подання даних, правильність заповнення тощо.

Дослідна (робоча) вибірка формується з метою встановлення кон­кретних доказів, здійснення записів у робочі документи та обґрунтування думки про достовірність бухгалтерського обліку та звітності.

Контрольно-аналітична вибірка — це вибірка, що дає змогу аудитору на завершальній стадії аудиторської перевірки виявити мож­ливі помилки та недоробки, допущені на попередніх етапах аудиту.

Надійність будь-якої вибірки визначається тим, яким способом вона отримана. За способом відбору аудиторська вибірка буває імовірнісною та неймовірнісною.

Імовірнісна вибірка характеризується тим, що кожна одиниця ви­біркової сукупності мала рівні шанси бути вибраною. Така вибірка дозволяє застосовувати кількісні методи оцінки результатів аудиту.

Неймовірнісна вибірка залежить від суб’єктивних факторів здійснення відбору одиниць сукупності. Наприклад, деякі аудитори з більшою ймовірністю відбирають для перевірки записи у регістрах, що містяться зверху і знизу сторінки, а деякі — ті, що розташовані посередині.

Аудит і системно орієнтований аудит, що базується на ризику, потребують формування ймовірних вибіркових сукупностей для визначення кожного з компонентів ризику.

За ознакою кількісного складу розрізняють малу і звичайну вибірки. Такий розподіл обумовлюється тим, що в математичній статистиці існують різні способи розрахунку очікуваної та припустимої помилки для малої (до 20 елементів вибірки) і звичайної вибірки.

Звичайна вибірка не обмежується кількістю одиниць і відповідає основному принципу вибіркового контролю, який полягає в тому, що точність вибіркових даних підвищується при збільшенні кількості одиниць вибірки.

За принципом повернення вибраних одиниць до генеральної сукупності виділяють поворотну і безповоротну вибірки.

Поворотна вибірка призначається тоді, коли вибрані одиниці знову повертаються до генеральної сукупності та мають шанс бути вибраними в черговий раз.

Безповоротна вибірка є найпоширенішим видом і не передбачає повернення вибраних одиниць до генеральної сукупності.

У разі виявлення недостатнього обсягу вибірки проводять додатковий відбір одиниць сукупності для досягнення необхідного рівня репрезентативності.

За ознакою послідовності відбору вибірки поділяють на первинну (основну), що формується при попередній оцінці певних елементів вибірки у вибірковій сукупності, і повторну (додаткову), що використовується для поповнення основної вибірки.

Під генеральною сукупністю даних розуміється набір інформації, стосовно яких аудитор хотів би зробити аудиторську вибірку.

Окремі дані, які складають сукупність, називаються елементами вибірки. Для досягнення найефективнішого побудування вибірки можна використовувати метод стратифікації.

Стратифікація — процес розподілу генеральної сукупності на дрібніші сукупності, кожна з яких має свою вартісну характеристику. Під час визначення обсягу вибірки аудитор повинен брати до уваги існування ризику неефективності вибіркової перевірки, припустиму та очікувану помилки.

Якість отриманої вибірки і відповідно точність аудиторського висновку залежать від того, наскільки правильно використовують способи і прийоми вибіркового дослідження.

Є досить різноманітні прийоми аудиторського вибіркового дослідження, але найпоширенішими з них, що використовуються в зарубіжній і вітчизняній практиці, є прийоми, наведені в табл. 3.2.

Таблиця 3.2