4. Свідомість та самосвідомість як явища психіки особистості.

Підсистема особистості «свідомість-самосвідомість» відображає її об´єктивний світ, індивідуальну свідомість. СВІДОМІСТЬ є здатністю людини до рефлексії, адекватного відображення навколишнього світу, подій, що відбуваються в ньому, своєї Батьківщини, обов´язку тощо, а також створення до них свого ставлення. Через свідомість людина здатна пізнати сутність навколишнього світу, розуміти його та одночасно знати про те, що вона знає або не знає. Свідомість не слід ототожнювати з усією психікою. Це особливий психічний процес або їх сукупність. Свідомість – особливе утворення, що сформувалось під час суспільно-історичного розвитку на основі праці як специфічного виду людської діяльності, специфічна форма цілеспрямованого психічного відображення. Необхідною складовою свідомості є знання. Поза знанням нема свідомості. Усвідомити який-небудь об´єкт – значить включити його в систему своїх знань і зарахувати до певного класу предметів, явищ. Свідомість постає як знання про зовнішній і внутрішній світ, про самого себе. Однак свідомість не зводиться лише до знання, не тотожна йому. Свідомість виявляється не лише в узагальненому знанні навколишньої дійсності, а й у певному оцінному, теоретичному і практичному ставленні до неї. Тому іншою необхідною складовою свідомості є переживання людиною того, що для неї в навколишній дійсності є значущим.

Характерними структурними компонентами свідомості є: - знання про навколишній світ, природу, суспільство. Рівень свідомості перебуває в прямій залежності від рівня опанування знань і досвіду особистості; - виокремлення людиною себе в предметному світі як суб´єкта пізнання, розрізнення суб´єкта – «Я» та об´єкта – «не Я». Характерним є самопізнання, що стало підґрунтям для самосвідомості, тобто усвідомлення власних фізичних і морально-психологічних якостей; - цілеспрямованість, планування власної діяльності та поведінки, передбачення її результатів;

- ставлення до об´єктивної дійсності, до інших людей, до самої себе. Завдяки свідомості та самосвідомості людина стає суб´єктом виховання, тобто самостійно і свідомо формулює мету виховання й досягає її. Людині властиві також і неусвідомлювані форми психічної діяльності (інстинктивні та автоматичні дії, потяги тощо). Але несвідоме включається у свідоме, і завдяки цьому людина може його контролювати. Розрізняючи свідомість і самосвідомість, варто зауважити, що, попри специфіку виявів, розмежувати їх можна лише в абстракції, оскільки в реальній життєдіяльності людини вони внутрішньо єдині. У процесі свідомості самосвідомість присутня у формі усвідомлення віднесеності акту свідомості саме до свого «Я», а процеси самосвідомості можуть здійснюватися лише на основі свідомості. Людина не лише усвідомлює вплив об´єктів реального світу й своїми переживаннями виявляє ставлення до них, а, виокремивши себе з цього світу й протиставляючи себе йому, усвідомлює себе як своєрідну особистість і певним чином ставиться до себе.

4. Характерні особливості підсвідомості особистості.

Психічна діяльність людини, його психіка функціонують одночасно в трьох взаємопов'язаних рівнях: несвідомому, підсвідомому і свідомому. Несвідомий рівень психічної діяльності являє собою вроджену інстинктивно-рефлекторну діяльність. Поведінкові акти на несвідомому рівні регулюються несвідомими біологічними механізмами. Вони спрямовані на задоволення біологічних потреб - самозбереження організму та виду (продовження роду). Однак генетично обумовлена програма поведінки людини не автономна, вона знаходиться під контролем більш високих і більш пізно сформованих мозкових структур. І лише в окремих критичних для індивіда ситуаціях (наприклад, у стані афекту) дана сфера психіки людини може перейти в режим автономної саморегуляції. Ця вроджена емоційно-імпульсивна сфера індивіда структурно локалізована в таламусі і гіпоталамусі. Підсвідомий рівень психічної діяльності - узагальнені, автоматизовані в досвіді даного індивіда стереотипи її поведінки - вміння, навички, звички, інтуїція. Це поведінкове ядро індивіда, сформоване на ранніх стадіях його розвитку. Сюди ж відноситься імпульсивно-емоційна сфера, структурно локалізована в лімбічної (підкіркової) системі головного мозку. Тут формуються неусвідомлювані устремління індивіда, його потягу, пристрасті, установки. Це мимовільна сфера особистості, "друга натура людини", "центр" індивідуальних поведінкових штампів, манер поведінки. Саме підсвідомість, очевидно, має багаторівневу структуру: автоматизми і їх комплекси на нижньому рівні та інтуїція - на вищому. Автоматизми підсвідомого рівня - це комплекси стереотипно відбуваються дій в типових ситуаціях, динамічні стереотипи - ланцюгові послідовності реакцій у звичній обстановці (звичне управління технікою, виконання звичних обов'язків, манера поводження з звичними предметами, мовні і мімічні штампи). Все це утворює набір готових поведінкових блоків, якими користується індивід при регуляції своєї діяльності. Ці поведінкові автоматизми розвантажують свідомість для більш кваліфікованої діяльності. Свідомість звільняється від постійних повторних рішень стандартизованих завдань. У підсвідомість витісняються і різні комплекси - нереалізовані бажання, пригнічені прагнення, різні побоювання і занепокоєння, амбіції і завищені претензії (комплекс Наполеона, нарцисизму, неповноцінності, сором'язливості та ін.) Ці комплекси мають тенденцію до гіперкомпенсації, черпаючи великий енергетичний потенціал у сфері підсвідомості, вони формують стійку підсвідому спрямованість поведінки особистості. Підсвідомі прояви завжди присутні в процесах свідомості, вони відповідальні за переробку підпорогової (неусвідомлюваних) впливів, формують неусвідомлювані спонукання, емоційно орієнтують свідомість на найбільш значущі сторони діяльності. Підсвідомість - це сфера навіяних станів і установок, у тому числі і установок вищого, морального рівня. Чуттєві, перцептивні процеси також пов'язані з підсвідомістю, з "умовиводами очі", як говорив Гельмгольц. Підсвідомість активно включається у всіх випадках, коли вичерпуються можливості свідомої діяльності (при афектах, стресових станах, в ситуаціях крайнього психічного перенапруження).