4. Умови формування життєвих цілей особистості.

Вільямс Джеймс вважав, що з усіх створінь, які мешкають на землі, тільки людина може змінити себе, тільки людина є архітектором своєї долі, визначаючи перспективи та свої цілі в житті. Цілі є уявленнями про майбутнє, для реалізації яких Ви хочете що-небудь зробити. Існує декілька прийнятних визначень поняття цілі:1. ціль – ідеальний образ бажаного, можливого та необхідного стану керованої системи; 2. ціль вказує загальний напрям, в якому ми повинні рухатися для досягнення кращого результату; 3. ціль визначає бажаний стан об’єкта. Критерії цілей: досяжність, гнучкість, вимірність, конкретність, сумісність, прийнятність та співрозмірність. Одним із способів постановки цілей є застосування так званих SMART-критеріїв. Таким чином цілі повинні бути: - конкретні (Specific); - вимірювані (Measurable); - досяжні (Achivable); - орієнтована на результат (Result-oriented); - орієнтовані на конкретний термін (Time-based). Визначаючи цілі, Ви мимоволі концентруєтеся не на тому, що Ви робите, а на тому, для чого Ви це робите. Це спонукає Вас конкретизувати кінцевий результат Вашої діяльності. Цілі є викликом Вам і спонукають Вас до дій. Постановка цілей — перманентний процес, оскільки цілі не задаються раз і назавжди. Вони можуть змінюватися з часом. У письмово вигляді цілі візуально запам'ятовуються і не схильні до забуття. Як треба ставити собі свої цілі?Я хочу  Я можу  Мені треба Аналіз "мета-засіб"Вибір Уточнення цілі  Контроль своїх досягнень. Існує п'ять основних принципів постановки цілей: точність, визначення, вимірність, досяжність, реалістичність, визначеність в часі. Процес постановки цілей охоплює три фази: знаходження мети: чого я хочу? - ситуаційний аналіз: що я можу? - формулювання цілей: до чого я конкретно приступаю? Вибір і визначення цілей обмежує: відсутність чітких критеріїв оцінки реалізації цілі; недостатній реалізм у виборі цілі; невизначені рамки часу; неефективність вибраних методів роботи; недостатня спільна зацікавленість; недостатній аналіз; недостатня інформованість; використання цілей як засобу покарання; конфлікт з оточуючими, колегами, керівництвом. Знаходження особистих цілей може здійснюватися за допомогою наступних чотирьох пунктів: (1) Розробка загальних уявлень про життєві устремління. (2) Розподіл життєвих цілей в часі. (3) Конкретизація уявлень про розвиток професійної кар'єри. (4) Інвентаризація цілей. Цілі задають нам напрямок просування вперед. Цілі – це кермо в індивідуальному та колективному розвитку. Без нього наші здібності неправильно направляються та, відповідно, розтрачуються даремно.

4. Природа людської психіки та її сутність.

Психіка – функція мозку, що полягає у відбитку об'єктивної дійсності в ідеальних образах, на основі яких регулюється життєдіяльність організму.

Вивченням мозку займаються різні науки. Його будову досліджує анатомія, а його складну діяльність із різних боків вивчають нейрофізіологія, медицина, біофізика, біохімія, нейрокібернетика.

Психологія вивчає ту властивість мозку, що полягає в психічному відбитку матеріальної дійсності, в результаті якого формуються ідеальні образи реальної дійсності, необхідні для регуляції взаємодії організму з навколишнім середовищем.

Основним поняттям психології є поняття психічного образу.

Психічний образ – цілісний, інтегративний відбиток самостійної, дискретної частини дійсності; це інформаційна модель дійсності, використовувана вищими тваринними і людиною для регуляції своєї життєдіяльності.

Психічні образи забезпечують досягнення визначених цілей, і їхній зміст обумовлюється цими цілями. Найбільш загальною властивістю психічних образів є їхня адекватність дійсності, а загальною функцією - регуляція діяльності.

Психіка є продуктом діяльності кори великих півкуль головного мозку. Ця діяльність називається вищою нервовою діяльністю.

Психічний відбиток світу людиною пов'язаний з його суспільною природою, він опосередковується суспільно виробленими знаннями. Психіка, як відбивна здатність є й у тварин. Але вищою формою психіки є свідомість людини, що виникла в процесі суспільно-трудової практики. Свідомість нерозривно пов'язана з мовою. Завдяки свідомості людина довільно регулює свою поведінку.

Свідомість не фотографічно відбиває явища дійсності. Вона розкриває об'єктивні внутрішні зв'язки між явищами.

Змістом психіки є ідеальні відображення об'єктивно існуючих явищ. Але ці відображення виникають у різних людей своєрідно.

Вони залежать від минулого досвіду, знань, потреб, інтересів, психічного стану і т.д. Інакше кажучи, психіка - це суб'єктивний відбиток об'єктивного світу. Однак суб'єктивний характер відбитка не означає, що цей відбиток неправильний; перевірка суспільно-історичною й особистою практикою забезпечує об'єктивний відбиток навколишнього світу.

Отже, психіка - це суб'єктивний відбиток об'єктивної дійсності в ідеальних образах, на основі яких регулюється взаємодія людини з зовнішнім середовищем.

Психіка містить у собі не тільки психічні образи, але і позаобразні компоненти - загальні ціннісні орієнтації особистості, змісти і значення явищ, розумової дії.

Психіка властива людині і тваринам. Однак, психіка людини, як вища форма психіки, позначається ще і поняттям "свідомість". Але поняття психіки ширше, ніж поняття свідомості, тому що психіка містить у собі сферу підсвідомості і надсвідомості.