
- •1. Розвиток психології особистості та її внесок у психологію як науку.
- •2. Значення психології особистості у формуванні знань про людину
- •3. Поняття про методи психологічних досліджень особистості. Кожна наука застосовує певні методи наукового дослідження.
- •Види спостережень.
- •Види експериментального методу
- •Характеристика основних методів дослідження особистості (спостереження, методів опитування, експеримент тощо)
- •Співвідношення понять «людина», «індивід», «індивідуальність», «особистість».
- •Критерії та умови формування розвитку особистості.
- •Опис основних теорій розвитку особистості (фрейдизм, поведінкова та гуманістична психології)
- •Психологічна структура та властивості особистості.
- •Умови формування життєвих цілей особистості.
- •Природа людської психіки та її сутність.
- •Свідомість та самосвідомість як явища психіки особистості.
- •Характерні особливості підсвідомості особистості.
- •14. Психіка і поведінка особистості.
- •Активність та реактивність особистості.
- •18. Особливості психіки чоловіків.
- •Психологічні особливості чоловіків :
- •20.Здоров’я особистості та його вплив на діяльність особистості.
- •21 Поняття про темперамент та його види.
- •23. Інтелект та його вплив на життєдіяльність особистості.
- •24. Входження особистості у соціальні групи.
- •26. Колективна психіка як соціально-психологічний феномен.
- •27. Соціально-психологічний клімат та особливості його регуляції.
- •28. Специфіка сім’ї як соціально-психологічного феномену.
- •29. Основні складові комунікативної діяльності особистості.
- •30. Умови самореалізації особистості у соціумі.
23. Інтелект та його вплив на життєдіяльність особистості.
Інтелект — це мислительні здібності людини, що ототожнюються із системою розумових операцій, зі стилем і стратегією вирішення проблем та з ефективністю адаптації до різних обставин життя.
Сутність інтелекту зводиться до здатності людини виділити в ситуації суттєві властивості та адаптувати о них свою поведінку.
Інтелект необхідно розглядати як найскладніше багаторівневе явище людської психіки, що включає як психічні процеси, так і стани та інші властивості особистості. Інтелект — це інтегральна риса особистості, яку можна розглядати за схемою.
У поданій структурі можна виділити три блоки: блок психічних процесів (від відчуття та сприйняття ситуації до мислення); блок оцінки ситуації та прийняття рішення і блок регуляції поведінки, що пов'язані з емоціями, мотивами та волею. Отже, інтелект — це система психічних процесів, які забезпечують реалізацію здатності індивіда до оцінки ситуації, прийняття рішення та відповідної регуляції поведінки. Інтелект має особливе значення в нестандартних ситуаціях, оскільки саме їх розв'язання символізує здатність людини до навчання.
Найважливіша функція інтелекту — адаптований взаємозв'язок з природою, тобто вміння орієнтуватися в умовах, що склалися, і відповідно до них діяти. Адаптація може здійснюватися двома шляхами — асиміляцією та акомодацією. Асиміляція — це пристосування ситуації через зміну умов, обставин до людини, її індивідуального стилю діяльності. Акомодація — пристосування людини до ситуації, що змінюється, через зміну стилю мислення.
24. Входження особистості у соціальні групи.
Входження людини у соціум передбачає усвідомлення себе в ньому, засвоєння, розвиток відносин, породжених навколишнім середовищем. Пізнання соціального життя відбувається у певній групі. Саме в ній індивід прилучається до цінностей і норм суспільства, опановує форми остей і норм суспільства, опановує форми взаємодії і співпраці, засвоює соціальний досвід, формується як особистість.
Зв'язок індивіда із соціальним середовищем опосередкований його зовнішньою і внутрішньою активністю, яка реалізується у його взаємопов'язаних діях і вчинках.
Кожна людина по-різному входить у групу і соціалізується в ній. Залежить це від багатьох об'єктивних та суб'єктивних чинників: складу групи, її спрямованості, часу перебування індивіда в ній, індивідуальних особливостей об'єднаних у ній осіб. Процес входження індивіда у відносно стабільне соціальне середовище, розвиток і становлення в ньому, як правило, охоплює такі фази (А. Петровський):
1.Фаза адаптації. У цей період особистість, перед тим як проявити свою індивідуальність, активно засвоює норми й цінності, що існують у групі. У неї виникає об'єктивна необхідність “бути такою, як усі”, що досягається за рахунок деякого уподібнення з іншими особами групи. За неможливості подолання труднощів адаптаційного періоду (дезадаптація) можуть проявитися якості конформності, невпевненості, залежності.
2. Фаза індивідуалізації. Вона пов'язана з максимальним намаганням індивіда виявити себе як особистість. Це відбувається за рахунок активного пошуку засобів та способів для виявлення своєї індивідуальності, її фіксації. Якщо на етапі індивідуалізації він не отримує підтримки, не відчуває взаєморозуміння (деіндивідуалізація), це спричинює агресивність, негативізм тощо.
3. Фаза інтеграції. Передбачає формування в індивіда новоутворень особистості, які відповідають необхідності й потребі групового розвитку і власній потребі брати активну участь у житті спільності. Якщо суперечність не усунена, настає етап дезінтеграції. Це спонукає особистість ізолюватися від групи чи деградувати або спільноту — витіснити її зі своїх рядів.
Якщо людина відчуває на собі вплив великої соціальної спільності, в її психології і поведінці більшою мірою проявляється те загальне, що властиве спільноті, ніж те, що становить її індивідуальність. Наслідком цього є деіндивідуалізація — втрата особистістю самосвідомості, боязнь оцінки.
25. Основні класифікації соціальних груп.
Соціальна група – це найбільш загальне і специфічне поняття соціології, що означає певну сукупність людей, які мають загальні природні і соціальні ознаки і об’єднанні спільними інтересами, цінностями, нормами і традиціями, системою певних відносин, які регулюються формальними і неформальними соціальними інститутами.
Для виникнення груп необхідна внутрішня організація мета, конкретні форми соціального контролю, зразки діяльності.
Основні види соціальних груп
За ступенем усталеності |
За розмірами |
За змістом |
Нестійкі |
Великі |
Соціально – класові (верстви, стани, класи) |
Середньо усталенні |
Середні |
Соціально –етнічні (роди, племена, народності, нації) |
усталенні |
Малі |
Соціально –демографічні (молодь, діти, жінки, чоловіки і т. д) |
|
Формальні |
Соціально – професійні (вчителі, лікарі, та ін.) |
|
Неформальні |
Соціально – територіальні (мешканці певної області, міста, району і т. д ) |
Нестійкі –носять випадковий характер, відрізняються слабкою взаємодією (тур група, мітенгуючі та ін.) Групи середньої усталеності – трудовий колектив, студентська група та ін. Усталені групи – такі як нація, класи.
Великі соціальні групи - групи які існують в масштабах країни (нації, класи, професійні об’єднання та ін) Середні соціальні групи – це люди об’єднані спільними інтересами на рівні скажімо міста (мешканці міста) Малі соціальні групи - об’єднання людей, в яких всі члени знаходяться в безпосередньому контакті, як правило вони нараховують від двох до кількох десятків людей. Ознака групи полягає в тому, що зміна однієї частини групи призводить до зміни стану всіх інших частин.
Основні особливості малої групи: прямий або опосередкований контакт між членами групи, міжособистісна взаємодія і взаємовплив; наявність загальної мети і діяльності, переважання спільних почуттів; внутрішньо – групова розподіленість функцій і соціальних ролей; спільність інтересів, соціальних норм, звичаїв, форм поведінки; певна локалізація у просторі і усталеність у часі.
Формальною (офіційною) називається група, яка утворюється на основі офіційного документу юридичних норм, установ, правил, службових інструкцій, приписів, правил тощо. Члени такої групи націлені на виконання якогось виду діяльності і знаходяться в ієрархічно структурованій підпорядкованості (футбольна команда, військовий підрозділ та ін)
Неформальною називається група, яка складається стихійно і не має особливих документів, які регламентують її функціонування, але вона також утворюється на основі загальних інтересів, прагнень, що об’єднують людей в більш або менш стійкі об’єднання. Поведінка такої групи регламентується особливими неписаними правилами, відносини між ними є тісними і залежними один від одного.