20.Здоров’я особистості та його вплив на діяльність особистості.

Здоров'я (З) — стан живого організму, при якому організм у цілому і всі органи здатні виконувати свої життєві функції. З. у загальному розумінні можна розглядати як стан фізичного, психічного благополуччя, оскільки лише здорова людина здатна адекватно вирішувати професійні, сімейні та особисті проблеми. Оскільки ці проблеми становлять сутність життєдіяльності, то є всі підстави відносити З. до основних атрибутів особистості, оскільки саме ця властивість особистості є базовою як для її розвитку, так і для прояву її у будь-якій сфері життя. Показниками фізичного З є індивідуальні особливості анатомічної будови тіла, досконале фізіологічне функціонування організму в різних умовах спокою, руху, довкілля, генетичної спадщини, рівень фізичного розвитку органів і систем організму. Показники психічного З є індивідуальні особливості психічних процесів і властивостей людини, наприклад, збудженість, емоційність, чутливість. Показники духовного здоров'я є духовний світ особистості, сприйняття духовної культури людства, освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики. Показники соціального З пов'язане з економічними чинниками, стосунками індивіда з структурними одиницями соціуму (сім’єю, організаціями), з якими створюються соціальні зв’язки: праця, відпочинок, побут, соціальний захист, охорона здоров’я, безпека існування тощо. Чинники, які впливають на стан З: спадковість (20%), екологія (≈20%), медицина (10%), спосіб житія (50%). Психічне З – психічне благополуччя, що характеризується відсутністю прояву психічних хвороб, що забезпечує адекватну щодо умов дійсності регуляцію поведінки і діяльності. Основні критерії психічного З: 1. відповідність суб'єктивних образів дійсності і характеру реакцій (дій) на зовнішні подразники та значення життєвих ситуацій; 2. адекватний щодо віку рівень зрілості емоційно-вольової та пізнавальної сфер особистості; 3. адаптованість щодо макро- і мікросоціальних стосунків; 4. здатність само управляти поведінкою, свідомо планувати життєві цілі та підтримувати активність щодо їх досягнення тощо. О.Кочерга та О.Васильєв: гармонія душі й тіла порушується внаслідок дії негативних чинників, зокрема, таких, як: 1. стан на межі норма – патологія; 2. негаразди у родинних взаєминах; 3. вплив авторитарного вчителя; 4. дитячі страхи; 5. порушення психогігієнічних основ навчального процесу; 6. порушення оптимумів навчальної діяльності; 7. порушення гармонії творчих здібностей; 8. гіподинамія; 9. недостатній рівень енергопотенціалу.

21 Поняття про темперамент та його види.

Темперамент - це індивідуальні особливості людини, що визначають динаміку його психічної діяльності й поводження.Коли говорять про темперамент, то мають на увазі багато психічних розходжень між людьми - розходження по глибині, інтенсивності, стійкості емоцій, емоційної вразливості, темпу, енергійності дій й інші динамічні, індивідуально-стійкі особливості психічного життя, поводження й діяльності. Темперамент відбиває динамічні аспекти поводження, переважно вродженого характеру, тому властивості темпераменту найбільш стійкі й постійні в порівнянні з іншими психічним особливостями людини. Найбільш специфічна особливість темпераменту полягає в тім, що різні властивості темпераменту даної людини не випадково сполучаються один з одним, а закономірно зв'язані між собою, утворюючи певну організацію, структуру.

Отже, під темпераментом варто розуміти індивідуально своєрідні властивості психіки, що визначають динаміку психічної діяльності людини, які однаково проявляючись у різноманітній діяльності незалежно від її змісту. цілей, мотивів, залишаються постійними в дозрілих літах і у взаємозв'язку характеризують тип темпераменту.

Розрізняють чотири основних види темпераменту: сангвінічний, флегматичний, холеричний і меланхолійний .

1.Сангвінік – легка пристосовуваність до умов, що змінюються; високий спротив труднощам життя; рухливість, товариськість, часта зміна прихильностей, активність і працездатність, швидке переключення на нову роботу, легко перенавчається, оптимістичність, поверховість у сприйнятті людей та явищ, скучність і млявість за відсутності зовнішніх стимулів.

2.Холерик – підвищена збудливість, велика життєва енергія, недостатність самовладання, невитриманість, неврівноваженість, різкість, поривчастість рухів, захопленість новими справами, змінність настрою від злету до падіння, нетерпимість, запальність, голослівність.

3.Флегматик – мала чутливість та емоційність, заспокійливість, повільність, врівноваженість, впертість, терплячість, витриманість, працездатність, інертність, надійність у дружбі, несхильність до змін оточення, вузькість кола спілкування, хороша опірність сильним і тривалим подразникам.

4.Меланхолік – висока чутливість, емоційна ранимість, пасивність, загальмованість, інертність, сльозливість та образливість, боязливість, тривожність, невпевненість у собі, боязкість, нерішучість, невиразність міміки, рухів, настороженість до всього нового, зніяковілість у присутності нових людей, самостійність, чутливість до людей, багатство асоціативного внутрішнього світу.

22. Тип мислення особистості.

Теорія творчого мислення містить безліч різноманітних підходів до визначення його механізмів та закономірностей. Згідно одному з них, творче мислення є діалогічним мисленням. Близьким за змістом є поняття діалектичне мислення. Вміння дійсно грамотно сперечатись з іншою точкою зору покладається в основу іншого, більш цінного вміння —, вміння сперечатись із самим собою, що є основою самокритичності мислення. Іншим підходом до визначення творчого мислення є виділення його критичної спрямованості як його визначальної характеристики. У такому розумінні воно розглядається як критичне мислення. Ключовою функцією критичного способу мислення автор визначає вибір між альтернативами та різнопланову оцінку ситуацій.

Одним із критеріїв творчого мислення дослідники називають здатність людини до рефлексії. Джон Дьюї використовує поняття рефлексивне мислення, що визначається як дія, яка є умовою того, що існуючі факти визивають інші факти або істини таким чином, щоб вивести впевненість у останніх на основі або за гарантією перших.

Е. ,де ,Боно творчий тип мислення визначає як латеральне мислення —, процес обробки інформації на основі творчих здібностей та інтуїції. Цей вид не виключає логічного мислення, між ними не існує протиріч,обидва визнаються необхідними і взаємодоповнюючими.

Одним із критеріїв творчого мислення є здатність до розумового прогнозування. Оскільки мислення завжди є цілепокладанням, цілеутворюванням, прогнозування у ньому розуміється як певне суб'єктивне узагальнення, що виводиться із минулого досвіду рішення аналогічних задач. Основним принципом будь-якої діяльності мислення Брушлінський А.В. називає неперервність (недиз'юнктивність) цього психічного процесу, що дає змогу стверджувати про неможливість розділу мислення на репродуктивне та продуктивне.. Позитивне мислення характеризує ставлення людини до своїх проблем та проблем людства, а також сприяє їх вирішенню за допомогою конструктивних дій.

Іншим підходом до визначення творчого мислення є виділення його критичної спрямованості як його визначальної характеристики. У такому розумінні воно розглядається як критичне мислення (Б. ,Блум, Дж. ,МакПек, Р.Н. ,Енніс). Відмінність між традиційним і критичним способом мислення розкриває Г. Сельє. Ключовою функцією критичного способу мислення автор визначає вибір між альтернативами та різнопланову оцінку ситуацій.

Одним із критеріїв творчого мислення дослідники називають здатність людини до рефлексії. Дж. Дьюї використовує поняття рефлексивне мислення, що визначається як дія, яка є умовою того, що існуючі факти визивають інші факти або істини таким чином, щоб вивести впевненість у останніх на основі або за гарантією перших. Дж. ,Дьюі пов'язує рефлексію і критичність мислення. Рефлексивне мислення поєднує принципи індукції та дедукції: індуктивне відкриття є процесом утворення ідеї, дедуктивний доказ є процесом розвитку, використання та перевірки фактів. У педагогічній діяльності рефлексія набуває своєрідного прояву у емпатії. Емпатія — це особливий вид емоційного контакту з ситуацією, в котрій людина діє.