4. Тактика допиту свідка і потерпілого.
Предметом допиту свідка можуть бути обставини, які він особисто сприймав або чув про них від інших осіб та свідчення стосовно потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого.
Предметом допиту потерпілого – обставини, які йому відомі щодо заподіяння йому фізичної, моральної або майнової шкоди.
При їх допиті можуть виникати різні ситуації. Як правило, дають правдиві покази, але вони умисно можуть викривати реальні факти, можуть намагатись заплутати слідство, відмовлятись від раніше даних показань.
Мотиви різноманітні : вплив на них злочинців або кола інших оточуючих, побоювання помсти, прагнення вигородити обвинуваченого або полегшити його вину.
Потерпілі у більшості випадків перебільшують збитки.
Приступаючи до допиту необхідно встановити не лише анкетні дані, але і коло його оточення, умови життя, праці, навчання, інтереси що полегшують встановленню психологічного контакту і створити сприятливі умови для дачі правдивих показань.
Згідно з законом ці особи попереджуються про кримінальну відповідальність в коректній формі, що засвідчується їх підписом. В разі якщо допитуваний уперто не бажає давати свідчення або дає завідомо неправдиві покази – додатково повторно попередити в більш суворій формі, дати зачитати норму закону.
Переходячи до стадії вільної розповіді необхідно правильно сформулювати питання, в тактичній формі пропунувати розповісти все що йому відомо, а потерпілому викласти обставини щодо вчиненого стосовно нього злочину.
Якщо є підстава вважати, що допитуваний дає неправдиві показання, то тему вільної розповіді звузити і запропонувати розповісти про інші обставини які відомі слідству та були досліджені в процесі розслідування.
Виходячи з того, що в процесі вільної розповіді в більшості надаються свідчення тільки в загальних рисах, а факти упускаються, а тому ці відхилення необхідно усувати на стадії «запитання – відповіді». На цій стадії спочатку ставляться основні питання та додаткові, що дозволяє з’ясувати джерела отриманих відомостей, усунути прогалини відхилення.
Нагадувальні задаються з метою згадати певні факти, пожвавити асоціативні зв’язки, пам’ять.
Уточнюючі задаються у випадку, коли надані не чіткі розмиті покази з певних обставин або в них є протиріччя.
Контрольні задаються в будь-який час, але в більшості в кінці допиту, щоб перевірити достовірність показань.
Для усунення ненавмисної неправди можливе застосування таких прийомів:
пожвавлення асоціативних зв’язків з метою відновлення в пам’яті забутого
пред’явлення малюнків, фотознімків, відео зйомок, які стимулюють згадуванню дійсної картини що відбулася
постановка уточнюючих і нагаду вальних питань
При конфліктних ситуаціях дії слідчого повинні бути спрямовані не на викриття у неправдивих показах, а на викриття лжесвідка безпосередньо під час допиту аналізом протиріч як в його показах так і в показах інших осіб.