3. Тактика допиту, тактичні прийоми.

Процес допиту умовно можна поділити на 4 частини:

1. вступна

2. вільна розповідь

3. відповіді на запитання

4. заключна

приступаючи до допиту необхідно з’ясувати анкетні дані, перевірити особисті документи, уточнити чи є необхідність залучення перекладача чи інших осіб, роз’яснити права і обов’язки з врахуванням процесуального становища – свідки, потерпілий – попередити про кримінальну відповідальність.

Поруч з цим необхідно з’ясувати ставлення допитуваного до справи і осіб, які проходять в ній, його можливу позицію і встановити психологічний контакт.

Для успішного встановлення психологічного контакту необхідним є дотримання таких умов:

1. індивідуальний підхід до допитуваної особи

2. здійснення психологічної діагностики ліній поведінки, що обрана допитуванням з метою встановлення причин обраної ним позиції

3. об’єктивна, коректна доброзичлива поведінка слідчого

4. роз’яснюють допитуваному його права і обов’язки

5. дотримання законних інтересів і прав допитуваного

6. проведення допиту без сторонніх осіб (за винятком, коли цього вимагає закон та обставини справи).

Для встановлення психологічного контакту можуть бути використані тактичні прийоми: проведення бесіди на сторонню тему що становить інтерес як для нього так і слідчого, демонстрація поінформованості про життя допитуваного, його потреби, інтереси.

Переходячи до допиту необхідно запропонувати вільно розповісти все що йому відоме у справі (коли особа не ухиляється від дачі показань). Застосування цього прийому дозволяє скласти особисту думку про допитуваного, виявити ступінь поінформованості про обставини справи допитуваним, отримати уявлення про правдивість свідчень та факти, які ще не відомі.

Під час вільної розповіді не бажано ставити уточнюючі і додаткові питання, перебивати без потреби, але бажано вчасно спрямувати розповідь до суті факту що підлягає встановленню.

Вести протокол не доцільно, а здійснюються тільки чернові записи на цій стадії.

Під час вільної розповіді не завжди все висвітлюється що є предметом допиту, виникає необхідність перейти до стадії «запитання – відповідь»

В залежності від змісту та мети поставлених питань вони поділяються:

• основні

• доповнюючи

• нагаду вальні

• уточнюючі

• контрольні

Згідно з вимогами ч.6 ст.143, ч.4 ст.167, ч.2 ст.171 КПК У заборонено ставити питання у формулюванні яких є відповідь.

Нерідко результативним є реалізація правила неочікуваної постановки раптового (основного) питання, що визначається особливостями особи та ситуації що склалася. В деяких випадках до основного питання необхідно підготовити особу, шляхом повного переходу до нього від обміркування незначних другорядних обставин, а інколи і від відтяжного міркування тематики, що виходить за межі предмета допиту.

Тактичні прийоми що застосовуються різноманітні і нерівнозначні, але їх застосування дозволяє провести допит цілеспрямовано, встановити психологічний контакт, з’ясувати які саме обставини відомі, прийняти заходи щодо нейтралізації негативної позиції.

На відміну від процесуальних норм, тактичні прийоми не регламентовані законом, але кожний з них повинен відповідати вимогам:

1. несу перечити нормам закону, моралі, етики, процесуального порядку слідства

2. не чинити на допитуваного такого впливу який може призвести до само обмови

3. не ґрунтуватись на обмані, обіцянках, які не можливо виконати

4. виключати психічний або фізичний вплив, який може завдати шкоду допитуваній особі

5. не дискримінувати правоохоронні органи, їх діяльність

Тактичні прийоми застосовуються як під час підготовки до допиту, так і в процесі допитів.

Прийоми що застосовуються при підготовці:

• вивчення особи,

• організації допиту

• встановлення психологічного контакту

В процесі допиту застосовують такі тактичні прийоми:

1. що спонукають допитуваного до міркувань і дачі показань:

• постановка уточнюючих питань

• нагадування в загальних рисах про події що відбулися

• уточнення емоційного стану допитуваного

• обстановки, умов при яких формувались покази

• пожвавлення асоціативних зв’язків з метою відновлення в пам’яті сприйнятого

2. що здійснюють психологічний вплив на допитуваного:

• спонукання відмовитись від протидії і введення слідства в оману

• створення враження про безнадійність обраної ним педагогічної позиції

• раптове пред’явлення найбільш важливих доказів

3. що використовуються в безконфліктних ситуаціях:

• створення доброзичливої обстановки, що сприятиме дачі правдивих достовірних показань

• надання допомоги у згадуванні сприйнятого і постановка уточнюючих питань

4. що використовуються в конфліктних ситуаціях:

• створення суворо робочої обстановки, яка б була несприятливою для вираження неприязні до слідчого, а навпаки, викликала б повагу

• подолання негативної позиції

• створення враження про повну обізнаність щодо обставин справи

• переконання в недоцільності конфліктувати

Тактичні прийоми в конфліктних ситуаціях можна поділити на кілька груп:

1 – прийоми що направлені на розпізнання правдивих і неправдивих показань:

• створення не відволікаючої обстановки та уваги до допитуваного

• уточнення і конкретизація невизначеного, неповного

• постановка додаткових і контрольних питань з метою повторного викладу окремих і всіх фактів

• формування уявлення про неможливість говорити неправду або приховувати факти

2 – прийоми що направлені на відмежування умисно логічних показань від помилок:

• уточнення умов сприйняття

• постановка питань які збуджують або послаблюють емоційний стан допитуваної особи

• раптовий перехід до з’ясування іншого

• постановка питань які можуть вказувати на неправдивість показань (в більшості це з’ясування ознак і особливостей)

3 – прийоми що направлені на використання якостей особи:

• використання якостей

• звернення до совісті за сумлінного виконання своїх обов’язків щодо сприяння в боротьбі зі злочинністю

4 – прийоми що направлені на викриття неправдивих показань:

• створення суворої робочої обстановки і конкретної поведінки

• формування у допитуваного уявлення про те, що давати неправдиві покази недоцільно і будь-яка неправда буде викрита

• створити у допитуваного уявлення про повну обізнаність слідчим про подію що відбулась і доказах

• пред’явлення найбільш вагомих доказів

найбільш ефективні результати дає пред’явлення речових доказів. Існують такі прийоми пред’явлення:

1. роздільне пред’явлення в тій чи іншій послідовності

2. одночасне пред’явлення всього комплексу доказів

3. пред’явлення спочатку побічних, а потім прямих доказів

4. несподіване, раптове пред’явлення після бесіди з цього приводу

5. пред’явлення доказів у зростанні їх значимості

6. пред’явлення комплексу доказів після попереднього інформування про їх наявність або переліку з роз’ясненням джерел їх походження чи без роз’яснення

7. пред’явлення доказів зненацька

8. надання можливості самій особі вивчити і оцінити докази і ступінь їх значимості

9. супроводження процесу пред’явлення поясненням умов і механізму утворення та обставин виявлення

10. пред’явлення доказів з демонструванням можливості ТКЗ стосовно виявлення і розшифровки інформації, що міститься в цьому доказі

Для викриття злочинців в одноепізодних злочинах перевагу надавати пред’явленню всієї сукупності доказів одночасно. Коли особа не бажає давати покази, застосовувати поступове пред’явлення окремих доказів, і коли він похитнувся то можуть бути пред’явленні всі докази в сукупності, що спростовує надані неправдиві покази конкретним доказом.