
- •Тема 1. Еволюція розуміння та передбачення майбутнього підприємств
- •1.2. Довгострокове планування
- •1.3 Стратегічне планування
- •Тема 2. Характеристика передумов застосування стратегічного управління на підприємствах.
- •1 Зміна завдань управління підприємством
- •2. Різноманітність підприємств
- •3. Необхідність формування стратегічного мислення менеджеров
- •Тема 3. Стратегічний аналіз
- •3.1. Основні підходи до розуміння середовища організації
- •3.2 Зовнішнє середовище організації
- •3.3. Внутрішнє середовище організації
- •Тема 4. Визначення конкурентоспроможності підприємства
- •4.1 Сутність категорії «конкурентоспроможність»
- •4.2 Конкурентоспроможність продукту
- •4.3 Конкурентоспроможність підприємств
- •4.4 Стратегічні групи конкурентів.
- •Тема 5 методи аналізу та прогнозування розвитку середовища організації
- •5.1 Складання стратегічного балансу та сутність swot—аналізу
- •5.2. Прогнозування в системі стратегічного управління
- •Тема 6. Вивчення цілей, стратегій та формування «стратегічного набору»
- •6.1. Стратегічне управління як реалізація цільового підходу
- •Тема 7. Мета управління
- •7.2. Місія, генеральна мета підприємства
- •7.3. Класифікація целей
- •7.4. «Дерево цілей» підприємства
- •Тема 8 сутність стратегії та стратегічний набір
- •8.1. Сутність стратегії
- •8.2. Стратегічний набор
- •8.3. Загальні та загальноконкурентні стратегії
- •8.4. Продуктово-товарні стратегії
- •8.6. Ресурсні стратегії
- •8.7. Функціональні стратегії
- •8.8 Комплексні стратегії
- •Тема 9 сутність стратегічного планування
- •9. Стратегічне планування
- •9.1. Мета та принципи стратегічного планування
- •9.2. Бар’єри стратегічного планування
- •9.3 Подолання бар’єрів
- •9.4. Моделі стратегічного планування
- •Тема 10 стратегічні плани, проекти та програми
- •10.4 Система стратегічних, поточних та оперативних планів
- •Конспект лекцій
- •Мацьків Наталії Михайлівни
8.8 Комплексні стратегії
Основні та забезпечуючі стратегії в «стратегічному наборі» підприємства можуть існувати та взаємодіяти між собою досить тривалий час. Так, більш-менш стандартними є ресурсні та функціональні стратегії на різних етапах «життєвого циклу» продукції. Тут можна говорити про «стратегічні набори» різного змісту. Кожне підприємство має орієнтири в своїй діяльності, яких можна досягти лише зусиллями всього підприємства. Як правило, існують комплексні ці-лі, потрібні для всіх підприємств, щоб їх досягти розроблюють певні комбінації стратегій, які називають комплексними стратегіями. До них можна віднести такі стратегії: створення позитивного іміджу; підвищення якості продукції; підтримка конкурентних переваг; забезпечення безпеки та збереження комерційної таємниці; підвищення продуктивності; економічний розвиток; соціальний розвиток; розвиток загального управління (в тому числі реструктуризація); охорона навколишнього середовища тощо. Існування «стратегічних наборів», різних за типом і змістом, зумовлено різними умовами існування підприємства. Зміни в «наборі» потребують певних «опор», які вносять впорядкованість у періоди хаосу після зміни «стратегічних наборів». До таких опор можна віднести також комплексні стратегії. Підприємство саме вирішує, розробляти чи ні відповідні комплексні стратегії та комплексні програми для їх виконання.
Стратегії розвитку загального управління. Стратегії розвитку загального управління стосуються таких напрямків: розвиток і перебудова загальної структури управління підприємством, окремими виробництвами, цехами та іншими ланками; вдосконалення системи роботи з керівними кадрами; розвиток технології процесів управління тощо. Вихідні дані для розробки стратегії загального управління: загальні цілі, стратегії та критерії розвитку підприємства, конкретизовані для кожної з підсистем управління; стратегії раціоналізації підсистем управління по окремих функціях (маркетингу, НДПКР, виробництва, персоналу тощо); аналітичні матеріали для дослідження системи управління, організаційного діагнозу, техніко-економічні розрахунки щодо різних напрямків і можли-востей розвитку організаційної системи; результати наукових досліджень, вітчизняний та зарубіжний передовий досвід побудови систем управління підприємств, що працюють ефективно; законодавчі документи, норми та нормативи для побудови системи управління підприємств різного типу . Крім того, доцільно враховувати взаємозв’язок між окремими чинниками, що суттєво впливають на зміст і темпи проведення стратегічних змін і загалом на стратегії розвитку загального управління.
Тема 9 сутність стратегічного планування
9. Стратегічне планування
Визначення стратегій — це процес, у якому враховуються всі аспекти зовнішнього та внутрішнього функціонування підприємства. Стратегія — це планування всіх найважливіших дій (підприємницьких, конкурентних, функціональних), які треба реалізувати, щоб забезпечити тривалий успіх організації. Встановлюючи страте-гії, треба враховувати: типи реакцій на зміни умов у зовнішньому середовищі (в попиті, рівні конкуренції, законодавстві тощо) — як загрозливих, так і сприятливих: захист проти негативного розвитку подій та сприяння реалізації позитивних тенденцій; варіанти розподілу ресурсів між підрозділами, відділами та напрямками діяльності з метою найефективнішого їх використання при сприянні досягненню стратегічних цілей; методи конкуренції в кожному з напрямків діяльності підприємства для забезпечення конкурентоспроможності підприємства та аде-кватної реакції на загрозу з боку конкурентів (у тому числі своєчасно «вийшовши» з тих сфер діяльності, де підприємство не має серйозних конкурентних переваг і де криється потенційна загроза виживанню); варіанти нагромадження (втрати) необхідних внутрішніх можли-востей підприємства для забезпечення конкурентоспроможності підприємства за рахунок більшої збалансованості окремих частин (підсистем) виробничого потенціалу як основи для досягнення синергії стратегічних напрямків діяльності. Планування в цих умовах — це процес, де збігаються інтелектуальні, інтуїтивні та раціоналістичні прийоми, які дають змогу поєд-нати формальний та неформальний аспекти управління, щоб забез-печити впорядкованість заходів щодо реалізації стратегій для досягнення поставлених цілей. Згідно з функціональним підходом до управління, планування, що є основною функцією, треба визначити змістовно та організаційно, залежно від умов функціонування підприємства та поглядів керівників на місце, роль та значення цієї функції для розвитку підприємства.