1) Виділені групи мають відрізнятися якісною однорідністю; 2) кількість одиниць у кожній групі має бути досить великою,

Якщо групування здійснюють за атрибутивною (якісною) ознакою (стать, сорт, порода, професія тощо), то виділяють стільки груп, скільки є градацій ознаки. Аналогічно виділяють групи і при групуванні за дискретною кількісною ознакою, яка змінюється в невеликих межах (кількість членів родини, оцінки студентів, кількість приплоду від однієї матки, кількість бригад у ТОВ тощо).

Якщо ж групують за кількісною ознакою (урожайність, собівартість тощо), що змінюється безперевність і набуває в певних межах будь-яких дрібних значень, то, поділяючи групи за кількісними змінами потрібно встановити якісні переходи, щоб виділити якісно відмінні один від одної групи. Це завдання вирішують на основі теоретичного аналізу досліджуваного явища (процесу), порівняння групувальної ознаки з раніше оціненими величинами, нормативами, іншими величинами, для яких якісні переходи відомі.

Іноді якісні переходи важко встановити заздалегідь, тоді групування доцільно здійснювати в такій послідовності: 1) побудувати ранжирований ряд розподілу за обґрунтовано виділеною групувальною ознакою. Коли ж в ранжированому ряді є одиниці, які різко відрізняються за значенням групувальної ознаки, їх виділяють в окрему групу; 2) побудувати інтервальний варіаційний ряд розподілу з виділенням досить великої кількості груп; 3) побудувавши проміжне аналітичне групування після об'єднання дрібних однорідних груп здійснити типологічне групування.

Щоб побудувати інтервальний варіаційний ряд розподілу, потрібно визначити кількість груп і величину інтервалу.

Інтервалом, групування називають різницю між максимальним і мінімальним значеннями ознаки в кожній групі. За способом побудови інтервали можуть бути рівними та нерівними, відкритими та замкнутими,

спеціалізованими. Вибір виду інтервалу залежить від характеру розподілу одиниць досліджуваної сукупності.

Якщо значення ознаки в ранжированому ряді мають плавний, такий, що наростає, характер, то величину інтервалу визначають за формулою

де -X mах і Xmin - максимальне і мінімальне значення ознаки, п - кількість груп.

З формули видно, що величина інтервалу перебуває в прямій залежності від розмаху варіації і в зворотній - від кількості груп: чим більший розмах варіації, тим більшою є величина інтервалу, чим більша кількість груп, тим меншою є величина інтервалу.

Застосування цієї формули справджується для тих випадків, коли всі значення ознаки мають плавний, поступовий характер наростання, а чисельність сукупності досить велика. Якщо ж невелика частина сукупності значно віддалена за розміром групувальної ознаки від сукупності основного масиву, то замість X mах усієї сукупності слід взяти X mах основного масиву сукупності, а одиниці, що дуже відрізняються, виділити в особливу групу. Невиконання цієї вимоги може призвести до того, що переважна частина одиниць сукупності сконцентрується в одній-двох групах, тоді як до решти груп увійде дуже невелика кількість одиниць або ж взагалі не ввійде жодної.

Кількість груп наближено можна визначити за формулою Стерджесса

n=1+ 3,322 IgN

де N~ чисельність сукупності, або кількість спрлстережень.

На основі цієї формули встановлюють кількість груп для сукупностей, що мають різну чисельність:

кількість спостережень	кількість рекомендованих груп
N	n
25 - 40	5 - 6
40 - 60	6-7
60 - 100	7-8
100- 200	8-9
200- 500	9-10
понад 500	10- 15

Завдання всебічного комплексного аналізу соціально-економічних явищ не можна вирішити побудовою одного групування: необхідна система їх - ряд взаємопов'язаних, таких, що доповнюють і конкретизують один одного групувань. У системі групувань провідна роль належить результативним, факторним і комбінаційним групуванням.

Розглянемо деякі особливості використання цих групувань, їхній взаємозв'язок, переваги та недоліки, а при розв'язанні типових задач покажемо практичний взаємозв'язок згаданих особливостей групувань. Групування, в основу яких покладено результативні ознаки, які є наслідком дії будь-яких

факторів, називають результативними (групування за урожайністю, собівартістю, виходом продукції з одиниці земельної площі тощо). Такі групування дають змогу вивчити відмінності в результатах, виділити виробничі типи і охарактеризувати їхні властивості.

При групуванні за результативною ознакою групи характеризують комплексом найважливіших факторів, які формують досліджуваний результативний показник. Результативне групування дає змогу вивчити спільний вплив на результат комплексу найістотніших факторів, ступінь відмінностей груп за окремими факторами, відібрати з них основні, визначити напрям та оцінити ступінь їхньої дії. Такі фактори відбирають на основі теоретичного аналізу досліджуваного явища, причому це мають бути найістотніші, такі, що формують даний результат. Будуючи аналітичне групування для характеристики взаємозв'язку і подальшого аналізу між ознаками у групах, можна обмежитися відбором 2-3 найважливіших факторів.

Результативні групування, що відіграють значну роль у виділенні соціально-економічних типів і основних факторів виробництва, водночас мають істотний недолік: в групах з різними результатами за ними можна визначити лише рівнодійну всіх факторів, адже в одній групі об'єднуються одиниці з однаковим результатом незалежно від того, за рахунок яких факторів цей результат досягнуто. Наприклад, високої врожайності в одному випадку досягають за рахунок високого рівня інтенсивності виробництва при низькій якості ґрунту, а в іншому - на Ґрунтах високої якості при низькому рівні інтенсивності виробництва. У групі ж у цілому ці фактори в середньому можуть вирівнюватися і на перше місце виходять інші фактори. Тому, щоб точніше оцінити вплив комплексу та окремих факторів на результат, результативні групування треба застосовувати в комплексі з факторними, які дають змогу в узагальненому вигляді розкрити ступінь впливу на результат окремих факторів, що діють у різноманітних умовах.

Групування в основі яких покладено факторні ознаки, що є причиною (наслідком) зміни результативних показників, називають факторними (групування за якістю ґрунту, забезпеченістю основними фондами, працівниками, кількістю внесених добрив, кількістю опадів у різні періоди вегетації рослин тощо).

При групуванні за факторною ознакою групи характеризують комплексом найважливіших результативних показників, а також важливими факторами. Це дає змогу обґрунтованіше віднести відмінності в результатах за рахунок факторної ознаки, покладеної в основу групування. Факторні групування значною мірою дають змогу усереднити вплив інших факторів на результат і вивчити середню зміну результативної ознаки, під впливом ознаки, покладеної в основу групування. Проте відмінності в результатах можна віднести за рахунок досліджуваного фактора в тому випадку, якщо Інші умови (фактори) у групах у середньому буде вирівняно. На практиці при вивченні економічних явищ внаслідок тісного взаємозв'язку факторів такого вирівнювання немає і досягти цього дуже важко.

Оскільки вплив супутніх умов (факторів) у більшості випадків не розглядають, то висновки про дію факторів (у разі групування за однією ознакою) будуть неточними, а відмінності в результатах цілком відносять за рахунок досліджуваного фактора, ця особливість і зумовлює основний недолік факторних групувань, застосовуваних на практиці.

Точніше й обгрунтованіше можна визначити вплив факторів на результат на основі комбінаційного, групування, коли здійснюють спеціальне статистичне вирівнювання інших умов. При побудові комбінаційного групування сукупність спочатку поділяють на групи за однією ознакою, а потім ці групи поділяють на підгрупи за другою, третьою і т.д. ознаками. В цьому разі простежується вплив на результат сукупності факторів, які покладено в основу групування. Можна також оцінити вплив кожного окремо взятого фактора при вирівняних значеннях інших факторів, а також спільний вплив на результат групувальних ознак.

Порядок побудови комбінаційного групування такий самий, як і простого, за однією ознакою. Спочатку вирішують питання про першу групувальну ознаку, потім про другу і т.д. Інтервали підгруп у середині груп можуть бути рівними і нерівними. В аналітичних групуваннях бажано мати рівні інтервали. Цю умову можна виконати при використанні незалежних факторів. Проте, коли при зміні однієї ознаки (наприклад, якості ґрунту) взаємопов'язано зростають значення іншої (наприклад, кількості внесених добрив), інтервали підгруп можуть бути спеціалізованими для окремих груп, виділених за першою ознакою.

У разі комбінаційного групування важливо забезпечити достатню кількість одиниць у кожній групі та підгрупі. При комбінуванні ознак кількість підгруп швидко зростає із збільшенням кількості групувальних ознак: вона дорівнює добутку кількості груп, що утворилися за кожною ознакою із окремих ознак. Якщо, наприклад, за кожною ознакою створюють 4 групи, то комбінація 2-х ознак дає 16 груп, 3-х - 64. Тому зрозуміло, що при невеликій кількості сукупності доцільно виділяти не більше трьох груп і двох підгруп. Якщо груп та підгруп багато, останні можуть виявитися нечисленними, що утруднить виявлення залежності, яка існує між ознаками.

Результати статистичного зведення і групування, як правило, оформляють у вигляді статистичних таблиць.

Статистичні таблиці - це форма систематизованого, раціонального і наочного викладення цифрового матеріалу, який характеризує досліджувані явища та процеси. Під час розроблення і заповнення макетів статистичних таблиць слід суворо дотримуватися правил їхньої побудови. Кожна таблиця повинна мати порядковий номер, загальний заголовок, в якому коротко і зрозуміло відображено основний зміст таблиці, вказано місце і час досліджуваного явища, одиниці вимірювання.

Показники таблиць мають бути чіткими і стислими. Можна використову­вати тільки загальноприйняті скорочення. Всі значення однойменних показників повинні мата однакову точність (до цілих; 0,1; 0,01 і т.д.). Якщо немає відомостей про будь-який показник, то ставлять крапки (...) або "немає відомостей». Відсутність будь-якої ознаки в таблиці позначають тире Якщо величина будь-якого показника менша за прийняту точність, то ставлять значення 0,0. У тих випадках коли клітина таблиці не підлягає заповненню, бо бракує осмисленого змісту, ставлять знак (х). Якщо відсотки відображають великими числами, їх доцільно замінити відповідним коефіцієнтом. До таблиці у разі потреби додають примітки, в яких вказують джерела даних, дають докладне тлумачення змісту окремих показників та інші пояснення. Таблиця, як правило, повинна мати підсумки, бути компактною для читання і аналізу.