Тема 3. Зведення і групування статистичних даних. Статистичні таблиці

Отримані внаслідок статистичного спостереження дані про кожну одиницю сукупності потрібно систематизувати, упорядкувати і за допомогою системи узагальнених показників дати характеристику досліджуваного суспільного явища. Це завдання вирішують на етапі зведення статистичних даних.

Зведення, другий етап статистичного дослідження, - це сукупність прийомів наукового узагальнення й обробки даних статистичного спостереження з метою подальшого їх аналізу. В результаті зведення здійснюється перехід від даних, які характеризують окремі одиниці об'єкта спостереження, до даних, що характеризують сукупність явищ у цілому.

Під час зведення статистичних даних не обмежуються простим підрахунком чисельності зареєстрованих одиниць та абсолютних статистичних показників. Статистичне зведення передбачає послідовне виконання ряду операцій над статистичними даними: групування даних, визначення кількості одиниць у відібраних сукупностях та підсумкових показників по групах, обчислення середніх і відносних показників, табличне і графічне оформлення результатів зведення.

Одним з основних елементів статистичного зведення є групування даних. Статистичне групування - це поділ сукупності масових суспільних явищ на однорідні типові групи за істотними для них ознаками з метою всебічної характеристики їхнього стану, розвитку і взаємодії. Метод статистичних групувань є одним з найефективніших методів обробки масових даних, який відкриває широкі можливості для вивчення взаємодії між явищами, виявлення об'єктивних закономірностей досліджуваних явищ і процесів, встановлення на певних етапах переходу кількісних змін в якісні. Групуючи досліджувані об'єкти за будь-якою істотною ознакою і характеризуючи виділені групи різними показниками, можна простежити залежність між ознакою, покладеною в основу групування, і вибраними показниками. В сільському господарстві важлива роль належить групуванням сільськогосподарських підприємств за виходом валової продукції на одиницю ресурсів сільськогосподарського виробництва, продуктивності праці, собівартості продукції, рентабельності, урожайності, продуктивності тварин тощо.

За допомогою групувань вирішують три важливі взаємопов'язані завдання:

1. виділення різних соціально-економічних типів явищ; всебічна характеристи­ка їх;

2. характеристика структури досліджуваних явищ;

3. вивчення взаємодії між окремими ознаками сукупності.

Залежно від цілей і завдань, які вирішують за допомогою групувань, розрізняють такі їх види: типологічні, структурні та аналітичні.

Групування, що приводять до виділення соціально-економічних типів, класів, одноякісних груп або сукупностей, називають типологічними-(групування населення за класовим складом, групування сільськогосподарських підприємств за формами власності тощо).

Структурні групування характеризують розподіл одиниць досліджуваної сукупності за будь-якою ознакою. За їхньою допомогою аналізують структуру сукупності і структурні зрушення в розвитку соціально-економічних явищ та процесів. До них належать групування населення за статтю, віком, ТОВ і підприємств - за площею орної землі, поголів'ям худоби тощо.

Групування, спрямовані на виявлення причинно-наслідкових взаємозв'язків між ознаками, називають аналітичними. Прикладом таких групувань можуть бути групування, в яких вивчаються взаємозв'язки між собівартістю та її факторами, продуктивністю тварин та її факторами тощо.

За кількістю ознак, покладених в основу групування, розрізняють прості та комбінаційні групування. Групування, здійснені за однією ознакою, називають простими, а за двома або більше ознаками - комбінаційними. У комбінаційних групуваннях групи, виділені за однією ознакою, поділяють на підгрупи за іншою і т.д.

Поряд з первинним групуванням у статистиці широко застосовують втори НН&, яке проводять на основі раніше здійсненого. Воно використовується для кращої характеристики досліджуваного явища, якщо первинне групування не дає змоги чітко виявити характер розподілу одиниць сукупності, або для приведення кількох групувань з різними інтервалами до порівнянного вигляду з метою їхнього порівняння й аналізу. Вторинне групування можна здійснити двома способами: 1) частковим перегрупуванням і 2) перетворенням інтервалів первинного групування (найчастіше простим збільшенням інтервалів).

Особливим видом групувань в статистиці є ряди розподілу, які є найпростішим способом упорядкування й узагальнення статистичних даних. Групування, в якому виділено групи і яке характеризують тільки їхньою чисельністю або питомою вагою в загальному обсязі сукупності, називають статистичним рядом розподілу. Це, наприклад, розподіл ТОВ району за урожайністю, рентабельністю, якістю ґрунту тощо.

Статистичні групування здійснюють у кілька послідовних етапів:

1. теоретичний аналіз досліджуваного явища або процесу;

2. вибір групувальної ознаки (ознак);

3. визначення кількості груп і величини інтервалу;

4. визначення та обґрунтування систем статистичних показників для виділення і характеристики типових груп; складання макетів таблиць;

5. обчислення абсолютних, відносних і середніх показників;

6. табличне і графічне оформлення результатів групування;

7. аналіз добутих результатів групування;

8. формулювання висновків та пропозицій.

Безпосередній побудові групування має передувати глибокий теоретичний аналіз досліджуваного явища або процесу, в якому провідна роль належить з'ясуванню тенденції і закономірностей розвитку явища, характеру його рушійних сил, специфіці виникнення в ході цього розвитку нових типів та форм

і явищ. Важлива роль у теоретичному аналізі відводиться також вивченню взаємозв'язку досліджуваного явища з іншими явищами, встановленню впливу окремих факторів на результативні показники.

Принципове значення при побудові групувань має вибір групувальної ознаки, визначення кількості груп і величини інтервалу. Вибір групувальної ознаки, тобто ознаки, на основі якої виділяють різні типи, групи, підгрупи, є одним з найважливіших моментів побудови групувань. В основу групування слід покласти найістотніші ознаки. Групувальною ознакою можуть бути кількісні, атрибутивні (якісні), результативні та факторні ознаки.

Відібравши групувальну ознаку (ознаки) і побудувавши ранжирований ряд за цією ознакою, встановлюють кількість груп, на які буде поділено сукупність, що вивчається, і величину інтервалу.

Кількість груп залежить від загальної чисельності одиниць сукупності, характеру групувальної ознаки і виду групувань. Разом з тим при вирішенні цього питання слід дотримуватися двох важливих умов побудови групувань: