6. Ринок електронних угод — включає системи банківських і міжбанківських операцій, електронних торгів, системи резервування квитків на транспорт і місць у готелях, замовлення товарів, послуг тощо.

Ринок електронних угод в Україні представлений:

• системами замовлення квитків на залізничний та авіатранспорт (наприклад, система замовлення квитків на залізничний транспорт "Сирена-3");

• системами електронних банківських операцій (наприклад, система SWIFT, яка використовується в багатьох комерційних банках, а також за здійснення банківських операцій між Національним банком України та його підрозділами тощо).

Упровадження електронного обміну даними забезпечує можливість безпаперового, автоматизованого обігу офіційних документів (документообігу) як всередині підприємства, так і між різними організаціями (банки—клієнти, центр—філії, постачальники—споживачі). Упровадження інформаційних технологій в комерційну діяльність підвищує ефективність спілкування між торговими партнерами і зменшує витрати на оброблення документів оператором-людиною. Оскільки електронний обмін документами включає пряме введення замовлення в комп’ютер фірми-виробника, з його допомогою можна уникнути затримок, викликаних пересиланням поштою, а також повторного введення даних і тим самим змусити товар рухатися швидше. Таке прискорене постачання вважається принциповим для оперативного виробництва та обліку товарів. Оперативний облік товарів дає великі фінансові вигоди за рахунок скорочення товарних запасів, отже, зводить до мінімуму необхідні грошові позики. Безпаперова інформаційна технологія базується на міжнародному стандарті EDIFACT (Electronic Data Interchange for Administration. Commerce and Transport).

7. Ринок інтегрованих інформаційних систем, здатних забезпечити ефективне управління підприємством, почав формуватися в останні кілька років. Можна виділити два сектори цього ринку: фінансово-управлінські системи та виробничі системи [51].

Фінансово-управлінські системи включають підкласи локальних і малих інтегрованих систем. Такі системи призначені для ведення обліку за одним або декількома напрямами (бухгалтерія, збут, склади, облік кадрів тощо). Системами цієї групи може скористатися практично будь-яке підприємство, якому необхідне управління фінансовими потоками та автоматизація облікових функцій.

Системи цього класу за багатьма критеріями є універсальними, завдяки чому цикл упровадження їх невеликий, іноді можна скористатися "коробковим" варіантом, придбавши програму, самому встановити її на персональному комп’ютері.

Фінансово-управлінські системи значно простіше адаптувати до потреб конкретного підприємства. Часто пропонуються "конструктори", з допомогою яких можна практично повністю "перекроїти" початкову систему самостійно або з допомогою постачальника, встановивши зв’язки між таблицями баз даних або окремими модулями.

Виробничі системи включають підкласи середніх і великих інтегрованих систем. Ці системи насамперед призначені для управління виробничим процесом і планування його. Облікові функції виконують допоміжну роль, часом неможливо виділити модуль бухгалтерського обліку, оскільки інформація в бухгалтерію надходить автоматично з інших модулів.

Такі системи значно складніші для встановлення (цикл упровадження може тривати від 6—9 до 18 місяців і більше), оскільки система охоплює потреби всього підприємства, що потребує значних спільних зусиль працівників підприємства і постачальника програмного забезпечення.

Виробничі системи часто зорієнтовані на одну або декілька галузей і/або типів виробництва: серійне складальне (електроніка, машинобудування), дрібносерійне і дослідне (авіація, важке машинобудування), дискретне (металургія, хімія, упаковка), безперервне (нафто- і газовидобування). Мають значення також типи організації самого виробничого процесу.

У табл. 2 наведено перелік інтегрованих систем, пропонованих на українському ринку.

Таблиця 2

ПЕРЕЛІК ІНТЕГРОВАНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ

Локальні системи Малі інтегровані системи Середні інтегровані системи Великі інтегровані системи

1С

БЕСТ

Інотек

ІНФІН

Інфософт

Супер-Менеджер

Інфо-Бухгалтер

+ більше як 100 систем Concorde XAL

Exact

NS-2000

Platinum

PRO/MIS

Scala

SunSystems

БОС-Корпорація

Галактика/Вітрило

Ресурс

Еталон

Axapta JD Edwards (Robertson & Blums)

MFG-Pro (QAD/BMS)

SyteLine (СОКАП/SYMIX) SAP/R3 (SAP AG)

Baan (Baan)

BPCS (ITS/SSA)

Oracle Applications (Oracle)

Renaissance Для опису сегментів ринку інформаційних продуктів і послуг скористаємося пропозицією М. Поппеля та Б. Голдстайна класифікувати сегменти цього ринку на основі двох характеристик:

• кому призначені продукти і послуги;

• що робиться за допомогою інформаційних продуктів і послуг для споживача.

За першою ознакою — залежно від типу споживачів інформаційних продуктів і послуг — можна виділити такі сегменти ринку:

• споживчий сегмент — передавання інформації та розваг і споживання їх приватними особами;

• сегмент взаємодії — взаємодія фірм-розробників інформаційних продуктів (створення та експлуатація мереж для поширення своєї продукції, розроблення стандартів тощо);

• сегмент забезпечення бізнесу — споживання інформаційної продукції та послуг, інформаційних технологій під час реалізації різних видів діяльності: закупівлі, виробництва, обслуговування, маркетингу, поширення продукції. Використання інформаційних технологій має характер, що повторюється. Інтенсивне впровадження базується на кількісному аналізі «вартість—ефективність». Термін життя систем — 8—12 років;

• інтелектуальна робота — передавання і споживання інформації менеджерами та іншими фахівцями. Життєвий цикл виробів на цьому сегменті короткий.

За другою ознакою — дії, що виконуються за допомогою елементів інформаційних технологій зі створення інформаційних продуктів і послуг, — у рамках виділених раніше (за першою ознакою) сегментів інформаційного ринку пропонується вирізняти:

• транспортування — організація фізичного потоку інформаційного продукту різними засобами;

• перенесення з носія на носій — перенесення інформаційного продукту з одного носія на інші (людина — ЕОМ);

• зберігання — зберігання інформаційного продукту електронними або традиційними засобами;

• оброблення — перетворення інформаційного продукту;

• інформацію — вид інформаційного продукту, що включає дані, знання, а також програмні засоби їх оброблення, призначені в основному для пізнавальних цілей;

• розваги — вид інформаційного продукту, призначений в основному для забезпечення дозвілля та отримання задоволення.

Оскільки має місце конвергенція сегментів ринку, то перетин усіх основних елементів інформаційних технологій і сегментів ринку інформаційних технологій дає уявлення про основні сфери поширення інформаційних технологій. У такий перетин називається "Решітка ІТ". Це дає змогу визначити межі попиту споживачів на окремі види продукції, прогнозувати розвиток ринку інформаційних технологій.

Література:

• Азеев А. А. и др. Организация и функционирование вычислительного центра. — М.: Статистика, 1977. — 160 с.;

• Ансофф И. Стратегическое управление. М: Экономика, 1989, 518 с.;

• Аррендондо Лени. Искусство деловой презентации: Пер. с англ. — Челябинск: Урал LTD, 1998. — 520 с.;

• Артамонов Г. Т. Информатика: теория и практика (заготовки к книге) // НТИ, Сер.1. Организация и методика информационной работы, 1997, № 8, с. 30—33; 1998, № 1, с. 29—34; № 4, с. 31—36; № 6, с. 31—35; № 12, с. 29—33; 1999, № 6, с. 36—43;

• Бизнес в Европе: информационная индустрия. / Информатика. Экспресс-информация. М. — ВИНИТИ, 1991. — № 45. — С. 2—9;

• Бланк И. А. Управление формированием капитала. — К.: "Ника-Центр", 2000. — 512 с.;

• Бове К, Аренс У. Ф. Современная реклама: Пер. с англ. / Общ ред. Феофанова О. А. — Тольятти: Издательский дом Довгань, 1995. — 704 с;

• Большой экономический словарь. Multilex 2/0 EKONOMICS. CD-ROM;

• Боэм Б. У. Инженерное проектирование программного обеспечения. — М.: Наука, 1991. — 190 с.;

• Бузова Н. Н. Проблемы развития народнохозяйственного информационного комплекса // Современные средства информатики. М.: Наука, 1986. — 277 с.;

• Бурлак Г. Н и др. Экономика, организация и планирование работы ВЦ / Г. Н. Бурлак, С. Н. Помпеева, Л. С. Фельдман: Учебник. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Финансы и статистика, 1989. — 238 с.;

• Введение в информационный бизнес: Учеб. пособие / О. В. Голосов, С. А. Охрименко, А. В. Хорошилов и др.; Под ред. В. П. Тихомирова, А. В. Хорошилова. — М.: Финансы и статистика, 1996. — 240 с.