3.Умови і чинники економічного зростання споживчої кооперації повинні бути спрямовані на подальше вдосконалення її ролі в суспільстві.

При цьому споживча кооперація не може існувати без:

• інформаційного забезпечення ( наявність об’єктивних даних про стан зовнішнього середовища щодо попиту, пропозиції, цін)

• кадрового забезпечення

• методичного забезпечення

Для вирішення довгострокових завдань розвитку необхідно широко впроваджувати стратегічне планування, яке складається із стратегії виживання, стабілізації, росту.

Так, як споживча кооперація України знаходиться на етапі переходу стратегії стабілізації та забезпечення збалансованого розвитку її господарської системи.

Тому для збалансування діяльності необхідно дотримуватися таких заходів:

• ефктивне використання наявних основних фондів

• ресурсне збалансування

• удосконалення фінансового аналізу, планування , прогнозування

• покращення управління фінансами

• бюджетні відносини

• цінова політика.

При цьому споживча кооперація України не може повноцінно існувати без інноваційної політики, інвестиційної та оновлення матеріально-технічної бази.

З розпадом СРСР перед система кооперацій соціалістичних країн вимагає новних тенденцій розвитку. Кооперативна система опинилися кризовому явищі. Вона втратила значну частину свого ресурсного потенціалу, відповідно скоротила свій внесок у загальнодержавний ВВП на НД. Знизився обсяг кооперативного товарообігу, а звідси обсяг грошових доходів та інвестиційних нагромаджень системи. В цілому модель кооперації, на відміну від інших виробничо-ринкових структур створює різні можливості щодо найшвидшого подолання негативних явищ з широким виходом її на ринки готової продукції, яка користується повсякденним попитом основної маси споживачів. Йдеться передусім про ті соціальні прошарки суспільства, що мають середні та низкі доходи. Тільки за рахунок внутрішніх нагромаджень кооперативна система може і повинна розгорнути належним чином інвестиційну та інноваційну активність, забезпечити структурну переорієнтацію тіньового ринку, створюючи гнучку модель оперативного пристосування виробництва обсягу, структури і якості до платоспроможного ринкового попиту. Інвестиційні фінансові та матеріальні ресурси треба використовувати за призначенням зменшуючи затрати на імпорт новітніх технологій, створення сучасних виробництв сумісного конкурентноспроможнього рівня і тим самим розвивати ринкову інфраструктуру. Без цього вийти з продукцією кооперації країн з перехідною економікою в товаронасичені ринки і зайняти в них відповідну ланку неможливо. Промислове виробництво надає змогу зменшувати собівартість і ціни на продукти харчування, підвищуючи їхню конкурентоспроможність на внутрішніх і зовнішніх ринках.

Подолання технологічного, організаційного та інфраструктурного відставання на виробництві і ринках продовольчих товарів вимагає суттєвих капіталовкладень. Одночасно це зробити не вдається. Але якщо контролювати інвестиційні можливості за рахунок чіткого і гнучкого вибору пріоритетів і товарних структур, орієнтуючись на якісні ореєнтири ринкової та кооперативних переваг, припинення таких негативних явищ як розкрадання товарно-грошових ресурсів кооперації, то приріст її внутрішніх доходів і нагромаджень буде гарантовано забезпечений. Перехід кооперативного сектори країн з перехідною економікою до ринкових умов господарювання повинен ставити собі за мету забезпечення конкурентоспроможної діяльності їх підприємств і організацій і тому вимагає наукового аналізу теорій кооперації та вивчення досвіду діяльності кооп. систем розвинених країн.

4.Пріоритети розвитку полягають в тому, що реалізація кооперативної ідеї в кооперативному русі є одним із важливих імпульсів прогресивних зрушень всієї світової економіки. Він поєднує ті виробництва, що виділяються в наслідок поглиблення поділу праці і спеціалізації, об’єднує різноманітні сфери людської діяльності з одночасним технологічним і організаційними їх удосконаленням і оформленням.

Також пріоритети розвитку кооп. руху полягають у тому, що кооп. рух активно впливає на розвиток малого і середнього бізнесу, постійно виробляє вже у нього його найбільш ефективні, конкурентоспроможні форми.

Він відіграє значну роль у розв’язанні соц. питань: створення нових робочих місць, подолання безробіття підвищення численних доходів населення, будівництво та функціонування об’єктів соц. інфраструктури. Під впливом кооп. руху в багатьох країнах світу успішно розвивається духовна сфера людської життєдіяльності в кооп. закладах. Один із пріоритетів розвитку є створення достойної конкуренції, але для цього кооп. організації повинні об’єднуватися і співпрацювати не лише в регіоних окремих країн, а й на міждержавному рівні.

Серед основних пріоритетів виділяють:

• вдосконалення структурної побудови споживчої кооперації

• орієнтири кооперативної діяльності

• впровадження ринкових засад і методів господарювання

• підвищення конкурентноспроможності кооперативних підприємств і організацій