
- •11 Дніпропетровський державний аграрний університет Еколого-меліоративний факультет Кафедра експлуатації
- •Відповідальний за випуск проф. О.В. Орлінська Зміст
- •1. Загальні положення
- •2. Визначення перевищень у нівелірних ходах
- •3. Прив`язка пунктів знімальної мережі
- •Загальні положення
- •Ув`язка виміряних кутів
- •Обчислення дирекційних кутів сторін ходу
- •Перехід від дирекцій них кутів до румбів
- •2.4 Обчислення і ув`язка прирощень координат
- •Загальні положення
- •Побудова точок ходу по координатах
- •Польовий журнал нівелювання (фрагмент)
- •2.2 Контроль правильності вимірювань та ув`язка перевищень
- •Обчислення висот точок ходу
- •3. Обробка розімкнутого нівелірного ходу
- •1. Загальне положення
- •Журнал тахеометричного знімання (фрагмент)
- •Нанесення пікетних точок на план
- •Оформлення топографічного плану
- •Обчислення і ув`язка перевищень між точками мензульного ходу
- •Загальні положення
- •Загальні положення
- •2.2. Обробка результатів та побудова профілів
- •Проектування на профілі
- •Список літератури
- •Додаток 2
Загальні положення
Основною задачею геодезичних робіт при вишукуваннях і проектуванні споруд лінійного типу є визначення на місцевості положення вісі споруди як у плані, так і по висоті.
При польовому трасуванні вздовж вісі по всій довжині траси розбивають пікетаж, де відкладають відрізки довжиною 100 м, вимірюючи їх у прямому та оберненому напрямках. Кінці відрізків на місцевості закріплюють кілочками, що є пікетами. Початок траси позначають ПКО.
Крім пікетів вздовж вісі закріплюють “плюсові” точки перегину, де ухил змінює знак на протилежний. Позначають “плюсові” точки номером попереднього пікету плюс відстань від нього, яка виражена у метрах (ПК1+22).
Для характеристики ділянки місцевості у напрямку, який перпендикулярний вісі траси, розбивають поперечники. Їх крайні точки також закріплюють на місцевості. Позначають поперечники черговим номером з вказівкою місцеположення точки поперечника і відстань від вісі, яка виражена в метрах.
При розбивці пікетажу вздовж вісі траси ведуть пікетажний журнал (рис.1.1), де положення траси показано прямою лінією, на якій відображені пікети, початкові і кінцеві репери, поперечники і вершини кутів повороту траси стрілкою в залежності від направлення, а також елементи ситуації.
В пікетажному журналі також розраховують значення елементів кругових кривих та їх позначення з виконанням контролю.
Методика побудови поздовжнього профілю
2.1. Розрахунок елементів кривих
В місцях повороту траси окремі її ділянки повинні сполучатися кривими заданого радіусу. Розбивка кругової кривої виконується в головних її точках: початок кривої (НК), середина кривої (СК) та кінець кривої (КК) (рис. 2.1).
Вихідними даними для розбивки кругової кривої є радіус та кут повороту траси – це кут між продовженнями направлень вісі траси
θ = 180˚ - β. (2.1)
Рис. 1.1. Зразок оформлення пікетажного журналу
Рис. 2.1. Схема визначення положення головних точок кривої та
розрахунку елементів кривої.
Перед початку польових робіт розраховують такі елементи кривої (див. рис. 2.1); Т – тангенс, К – довжина кривої, Б – бісектриса, Д – домір – це довжина на яку необхідно перенести кожний послідовний пікет за вершиною кута повороту, в зв`язку з тим, що довжина кривої завжди менше сумарної довжини ламаної лінії. Розрахунок елементів ведуть за такими виразами;
,
(2.2)
,
(2.3)
(2.4)
.
(2.5)
Після виносу осі траси в натуру виконують технічне нівелювання згідно програми і вимогам. При цьому пікети нівелюють як зв`язуючі точки, а “плюсові” та точки поперечників як проміжні.
2.2. Обробка результатів та побудова профілів
Камеральну обробку результатів технічного нівелювання виконують за методикою, що викладена в практичної роботі № 4.
Побудову профілів за результатами нівелювання виконують на масштабно-координатному папері за даними пікетажного журналу та журналу нівелювання в двох масштабах – вертикальному і горизонтальному.
Поздовжній профіль будують на основі профільної сітки. Роботу починають з проведення лінії умовного горизонту з таким розрахунком, щоб найнижча точка майбутнього профілю не опускалась нижче, аніж на 4 см від цієї лінії. Під лінією умовного горизонту будують профільну сітку (рис.3.1).
Рис.
2.2. Побудова профільної сітки.
Заповнення профільної сітки починають з графи 6 куди заносять відстань в цілих метрах між пікетами і плюсовими точками в горизонтальному масштабі побудови.
В графу 5 напроти відповідних перпендикулярів з польового журналу нівелювання виписують відмітки землі вздовж осі траси, що округлені до 0,01 м.
В графі 1 за даними пікетажного журналу будують план траси у вигляді прямої лінії з вказівкою вершин кутів повороту траси, направленням та чисельним значенням кутів повороту. Тут також вказують ситуацію.
В графі 2 указують ґрунти вздовж осі траси.
В графі 7 будують криві, відкладаючи у масштабі побудови пікетні позначення початку і кінця кривих.
ПК НК = ПК ВУ – Т, (2.6)
ПК КК = ПК ВУ + Т. (2.7)
Знайдені значення НК и КК відкладають у графі 7, опускаючи перпендикуляр під відповідним пікетом довжиною 15 мм.
Криву зображують умовним знаком висотою 5 мм: опуклістю доверху, коли кут повороту правий; опуклістю донизу, коли кут повороту лівий.
У середині або біля умовного позначення виписують значення елементів кривої.
Вище лінії УГ на відповідних перпендикулярах відкладають у вертикальному масштабі побудови відрізки, які дорівнюють різниці фактичних відміток землі і відмітки лінії УГ. З’єднують знайдені точки прямими лініями і отримують профіль.
Поперечний профіль будують по лінії поперечника в одному масштабі.