4. Вимоги до верстання газетно-журнальних друкованих видань (норми макетного верстання).

Норми верстання газетно-журнальних видань ті самі, що й для книжково-журнальних, але трохи послаблені. Таку верстку виконують в стислі терміни і тільки за макетом. Основне завдання при оформленні: вміло розташувати матеріал на полосі, виділивши головне.

• У газетно-журнальних виданнях рядки можуть бути вирівняні лише стосовно першого та останнього у стовпцях; стовпець може закінчуватися переносом; над і під рубрикою в стовпці може бути менше, ніж три рядки тощо. Крім того, для газетно-журнальних видань існують і свої власні норми. Перелічимо їх.

• Нерекламні повідомлення повинні бути розташовані на сторінках видання залежно від ступеня їх новизни, цінності, майстерності, а також залежно від місця розташування постійних рубрик.

• Рекламні повідомлення повинні бути розташовані на сторінках видання залежно від розміру оплати за їх публікування.

• Кожне повідомлення повинно мати чітко виділені границі (лінійками, пробілами тощо).

• Не повинно виникати ситуацій, коли реципієнт може сприйняти якийсь компонент повідомлення (нехай ілюстрацію чи рубрику) як одночасно належний до двох різних сусідніх повідомлень.

• Коли на сторінці є кілька повідомлень, то рубрики, що стосуються повідомлення із кількох стовпців, можна набирати на сумарну ширину цих стовпців. Винятком є той випадок, коли повідомлення чітко відділені одне від одного іншими засобами (наприклад, лінійками).

• У сусідніх стовпцях ілюстрації чи врізні рубрики повинні бути на різних рівнях. Якщо неможливо уникнути розташування рубрик на одному рівні, слід перевіряти, чи не виникають нісенітниці, пов'язані з їх послідовним читанням.

• Тексти, набрані в рамці, повинні бути відділені пробілом від рамки як із середини (по всьому периметру), так і зовні від оточуючого тексту чи інших нетекстових елементів.

• Знаком примітки в газетно-журнальних виданнях повинна служити зірочка.

• Коли продовження повідомлення йде на іншу, але не наступну сторінку, тоді в кінці сторінки (стовпця) вказують.

Композиція газетної полоси.

Окремі частини газетного набору мають характерні назви, пов’язані з розташуванням статей або ілюстрацій на полосі:

Газета починається з заголовної частини, яка може займати всю ширину полоси або її частину. Основні її елементи: назва газети, постійний заклик, назва організації (органу), календарні відомості, номер випуска. Назва газети завжди розміщена у верхньому лівому куті або у верхньому рядку першої полоси. Календарні відомості і номер – під назвою газети або в рамці праворуч. Разом назва газети, тип видання, лозунг, назва організації, яка видає газету, календарні відомості, номер, рік, ціна, інтернет-адреса, іноді зазначення періодичності і тиражу становлять логотип видання.

Передовицю поміщають у лівій верхній частині першої полоси. Її набирають на найбільший формат і заверстують в одну або кілька колонок. Її відбивають лінійкою від решти матеріалу або обводять рамкою.

Підбірка – матеріал, однорідний за темою; його разміщують на кілька колонок і об’єднують загальним заголовком-шапкою. В підбірку найчастіше об’єднують невеликі статті інформаційного змісту (замітки, інтерв’ю, репортажі). Її заверстують зверху або знизу полоси і чітко відділяють від решти матеріалу. Кілька підбірок беруть в рамку.

Вікно - стаття або зображення, прямокутно заверстані в верхньому правому куті полоси.

Фонар - стаття (чи зображення), заверстані по центру або знизу полоси на дві-три колонки. Висота такої статти має бути більшою за ширину. Відділяють від іншого матеріалу жирними або фігурними лінійками.

Підвал - стаття, разміщена в кількох або всіх колонках внизу полоси. Висота не больше 1/3 і не менше 1/4 висоти полоси.

Куток - стаття або іллюстрація, заверстані в одном з кутів полоси, за винятком правого верхнього. Його відділяють лінійками.

Горище - великий матеріал, подібний підвалу, але розміщений зверху полоси і заверстаний на всю ширину або на кілька колонок. Відділяють жирними лінійками.

Підверстка - матеріал, яким заповнюють порожнє місце під статтею, тематично з ним не пов’язаною.

Оголошення заверстують на останній полосі.

Колонтитули розміщують або на всю ширину полоси, або внизу у кутку на формат однієї колонки: на парних сторінках – у першій колонці, на непарних – в останній. Колонтитул: назва газети, номер, дата, колонцифра.

Види заголовків:

1. Основний заголовок – дає уявлення про матеріал під ним.

2. Підзаголовок – найчастіше тематичний (пояснює, уточнює, інтригує)

а) службовий підзаголовок вказує на характер, спрямованість матеріалу, його літ.форму або джерело інформації (Репортаж з берегів Дона; Від нашого кореспондента…);

б) внутрішній підзаголовок належить до окремого підрозділу об’ємного матеріалу.

3. Рубрика (надзаголовок) – вказує на розділ або відділ газети (н-д, Панорама новин; Репліка тощо).

4. «Шапка» – заголовок, який об’єднує кілька газетних матеріалів, кожен з яких може мати свій заголовок:

а) лозунгова – звернення до читача,

б) узагальнювальна – виражає основну думку підбірки,

в) інформаційна – повідомлення про подію.

Заголовок «стрічка» розгортається на всю ширину полоси..

Правила розміщення і поділу заголовка на рядки:

1)спол. І, а, але і частки не, ні, прийм. За, з, через, під, в, до не можна відривати від слів, яких вони стосуються

2) правильно розмістити загловок стосовно тексту, щоб було очевидно, якої статті стосується;

3) зупинитися на єдиній гарнітурі для матеріалів, пов’язаних з новинами

4)не використовувати ці шрифти для реклами

5) дотримуватися чіткої субординації між заголовковими компонентами.

Сучасні тенденції оформлення газет:

1. Освітлення полос, відпова від вертикальних лінійок при «світлому наборі тексту» і посилення контрастності безлінійної верстки.

2. Плакатність першої сторінки (це, по суті, обкладинка з багатьма анонсами змісту внутрішніх сторінок, особливо у форматі А3, А4).

3. Мозаїчність структури останньої сторінки, пов’язана з розміщенням там довідкової і рекламної інформації.

4. Посилення ролі ілюстративного матеріалу, яка все потісняє текстовий. Внутрішні полоси мають спокійнішу композицію. Багато видань надають перевагу 4- і 3-колонковій верстці замість 6-колонкової. Комп’ютерна верстка сприяє посиленню тенденції візуалізації періодичних видань – газетні текти стають коротшими, словесна інформація доповнюється або заміняється графічною, посилюється роль абстрактних візуальних елементів.

5. Розвиток заголовкового комплексу: коментар виносять в анонс, врізку, підзаголовок; заголовок, підзаголовок, рубрика.ю врізка, фотозаставка (або фотоілюстрація) утворюють своєрідну композицію, яка виокремлює текст з низки йому подібних.

6. Підвищення шрифтової кільтури.

7. Прагнення до стабільності композиції і графіки, композиційно-графічного моделювання. Модель – зразок, еталон, який вбирає у себе все краще з минулого досвіду (і не лише власного). Нові прийоми виникають у процесі освоєння нового досвіду. Наприклад, маргіналії (рубрики, винесені за формат полоси) – прийом, який прижився у оформленні молодіжних журналів, особливо малоформатних. Також уводять помітки, зроблені нібито «від руки» (галочки, «NВ!») – це оригінальний і сильний графічний акцент, який порушує монотонність видання. Оформлювачі підкреслюють ще одне значення маргіналій: поміткина полях зроблені нібито читачем, який продивляється видання разом з тобою і відміча – «ц цікаво, потрібно прочитати».

Фактори, які визначають особливості оформлення періодичного видання:

А. Внутрішні: типологічні (цільова аудиторія і власник чи орган, який видає; мета і тип видання, авторський склад, жанр матеріалу, обсяг, тираж, періодичність, кваліфікація і майстерність редакторів, дизайнерів поліграфістів тощо); ринкові (видання повинне мати оригінальне обличчя при збереженні основних типологічних рис); естетичні.

Б. Зовнішні: технологічні, рекламні (реклама – один з основних джерел фінансування; сьогодні у виданнях на рівних представлені редакційна і рекламна частини, що потрібно враховувати при верстанні), національно-традиційний і читацький фактори (н-д, культурні особливості. Так, у виданнях мусульманських країн немає зображень надто оголеного тіла, натомість – багато прикрас на жінках).

В. Особистісні. Рівень професійності працівників.

Завд.: конспектувати

ГСТУ 29.3-2000 Газети. Поліграфічне виконання. Загальні технічні вимоги.

Формат і кількість текстових колонок. У газетно-журнальних виданнях використовують переважно три формати: великий (світовий) А2 (420x594), малий – А3 (297x420) і надмалий А4 (210x297) мм. Крім них у світовій практиці використовується рейнський (365x510) і середньоєвропейський (315x470).

Від формату газети залежить формат сторінки складання (відтиску на папері зверстаних матеріалів газетної сторінки), який становить приблизно 4/5 площі формату сторінки. Стандарт­на ширина сторінки складання формату А2 – 21 кв. 36 п., висота – 29 кв. 12 п.; у АЗ – 14 кв. 24 п. и 21 кв. (варіанти: 14 кв. 24 п. х 21 кв.; 14 кв. 36 п. х 21 кв.; 15 кв. 24 п. х 21 кв. 24 п.). Більшість газет формату А 2 верстають на 8 колонок зі стандартним розміром колонки 2,5 кв. Газети А3 надають перевагу верстці на 5 колонок (2 кв. 24 п.; 2 кв. 36 п.) і на 6 колонок (2 кв. 12 п.). Остання має перевагу: економія газетної площі і більше варіантів композиційного розміщення матеріалів. Оптимальна ширина текстової колонки – у межах 2,5-4 кв (45 и 72 мм).

Число и формат текстових колонок: для формату А2 – 7 колонок х 2 кв. 36 п., 8x2 кв. 24 п., 8x2 кв. 18 п.; для формату АЗ - 4x3 кв. 6 п., 5x2 кв. 36 п., 6x2 кв. 12 п.; для А4 -3x3 кв., 4x2 кв. 12 п.

Формат журнала визначається форматом друкарського паперу (у см) і частиною аркуша, яка залежить від кількості згинів при фальцюванні: 70x108/8, де 70 – ширина, 108 – висота, 8 – частина аркуша. Це найбільший формат для журналів, найменший – 60x90/16.

Література

1. Валуєнко Б. В. Архітектура книги / Б. В. Валуєнко. – К. : Мистецтво, 1976. – 212 с.

2. Гавенко С. Ф. Стандарти у видавничо-поліграфічній галузі : навч. посіб. / С. Ф. Гавенко, О. В. Мельников. – Львів : Укр. акад. друкарства, 2006. – 134 с.

3. Іванов В. Ф. Техніка оформлення газети : курс лекцій / В. Ф. Іванов. – К. : Знання, 2000. – 222 с.

4. Картер М. Сучасний дизайн газети / М. Картер. – К., 1998.

5. Сава В. І. Основи техніки творення книги : навч. посібник / В. І. Сава. – Л. : Каменяр, 2000. – 136 с.

6. Тимошик М. С. Книга для автора, редактора, видавця : практичний посібник / М. С. Тимошик. – К. : Наша культура і анука, 2006. – 560 с.

7. Шевченко В. Е. Ілюстрування періодичних видань : класифікація зображень, їх придатність для конкретного ЗМІ / В. Е. Шевченко // Вісник Сумського державного університету: Науковий журнал. – Серія Філологія. – № 1, 2008. – C. 201–208.

8. Шевченко В. Е. Призначення та оформлення додатково-допоміжного тексту у неперіодичних та періодичних виданнях / В. Е. Шевченко / гол. ред. М. С. Тимошик. – Число 1. – К. : Ін-т журналістики, 2007. – 216 с.

Завдання: Законспектувати основні тези ЗУ «Про видавничу справу»

15