Латеральний маркетинг на рівні компанії

Якщо за ідеальних умов латеральне мислення поширюється у всій компанії як підхід, що генерує ідеї та вирішує проблеми, то в реальному житті це відбувається лише на тих фірмах, які справді можна назвати інноваційними. Ведучи мову про новизну, ми не зводимо концепцію просто до створення латеральних продуктів.

Інноваційна компанія - це не та компанія, в якій кілька по- справжньому креативних особистостей спонтанно придумують нові ідеї. Потрібна не лише система створення ідей. Цього замало. Важливо оперувати ще й ринком капіталу та ринком талантів. Адже лише ті компанії, які схвалюють нові ідеї своїх працівників, які виділяють кошти для пошуку нестандартних рішень і можуть мобілізувати та залишити в себе талановитих людей, є справді інноваційними.

Створення нових ідей - це дуже ефективний шлях розвитку. Але компанія не може дозволити собі відпочинку, бо конкуренти завжди намагаються скопіювати новий продукт. Тільки фірми, які постійно заохочують творчість та інновації, мають шанс добитись успіху в майбутньому.

ВЕНЧУРНІ ІНВЕСТОРИ ЯК ПОСТАЧАЛЬНИКИ ВЕНЧУРНОГО КАПІТАЛУ

Основні поняття

Венчурні інвестори - це фізичні та юридичні особи, а також їх об'єднання, які вкладають кошти у венчурні фонди. Вони можуть створювати фонд у формі асоціації інвесторів венчурного капіталу без створення юридичної особи або формувати фонд венчурного капіталу - юридичну особу.

Венчурних інвесторів умовно можна поділити на два види: індивідуальні та інституційні.

Інституційні інвестори - це юридичні особи (підприємства, страхові та пенсійні фонди, страхові компанії, інвестиційні банки, державні органи та установи тощо), які вкладають кошти у венчурні фонди, керуючись колегіальним рішенням своїх керівних органів. Тобто форма прийняття рішення про вкладення коштів до фондів підтримки молодих фірм, що швидко зростають, не індивідуальна, а групова і відповідає політиці та стратегії організації.

До індивідуальних венчурних інвесторів належать бізнес- "ангели".

Вони є важливими активними інвесторами на посівному етапі венчурного фінансування. Цьому етапу властиві значні інвестиційні ризики. Венчурне підприємство у такій ситуації, як ніколи, потребує фінансування і саме тоді інституційні венчурні інвестори найменш активно інвестують кошти. Ось чому на цьому етапі життєвого циклу, без перебільшення, вирішальну роль у розвитку венчурного підприємства відіграють бізнес-"ангели".

Бізнес-"ангели" (індивідуальні інвестори) - це переважно багаті приватні неформальні інвестори (успішні підприємці, мене­джери, професіонали у сфері бізнесу), які вкладають кошти, знання, досвід у молоді маловідомі науково-технологічні (інноваційні) підприємства в обмін на частину їхньої власності.

Евансон Д. Р. виділяє такі основні види неформальних інвесто­рів венчурного капіталу:

• корпоративні "ангели" - приватні інвестори, колишні керів­ники великих компаній. Основним мотивом вкладення коштів у нове підприємство для них є пошук нової роботи для себе, зокрема, вони претендують на посаду керівника. Інвестують в середньому 200 тис. дол. СІЛА в один проект, хоча можуть вкладати і до 1 млн. дол. СІЛА;

• "ангели"-підприємці - найактивніші інвестори серед "ангелів", успішні підприємці, менеджери. Метою їхньої інвестицій­ної діяльності виступає розширення свого бізнесу, а не пошук нової роботи. Найчастіше вкладають приблизно 200-500 тис. дол. СІЛА;

• "ангели"-ентузіасти - менш професійні у сфері бізнесу, ніж корпоративні "ангели" та "ангели"-підприємці. Процес інвесту­вання для таких "ангелів" - це хобі, тому вони не завжди беруть активну участь в управлінні підприємством. Зазвичай інвестують невеликі суми (від 10 тис. до декількох сотень тисяч дол. СІЛА) у декілька компаній, розраховуючи на успіх хоча б одного з проектів;

• "ангели"-мікроуправлінці - віддають перевагу контролю над об'єктом інвестування завдяки отриманню посади у раді компанії, а не через активне управління її поточною господарською діяльністю. Ці "ангели" можуть одночасно фінансувати декілька підприємств, вносячи у них не тільки грошові кошти, а й свої знання, досвід, ділові зв'язки. Такі інвестори зазвичай застосовують ті самі стратегії розвитку для проінвестованих підприємств, що й у власних компаніях. Зазвичай вони вкладають кошти у окремі проекти, приблизно 100 тис. - 1 млн. дол. СІЛА;

• професійні "ангели" - особистості з успішною профе­сійною кар'єрою. Лікарі, юристи, бухгалтери, які інвестують кошти у підприємства свого виду діяльності, безоплатно пропонують свій досвід та знання інвестованому підприємству, проте активності в його управлінні не проявляють. Зазвичай інвестують кошти одразу в декілька фірм - близько 25 тис. - 200 тис. дол. СІЛА спільно з коле­гами того самого виду діяльності. Рідко залучаються до наступних раундів венчурного фінансування проінвестованих об'єктів.

Венчурні капіталісти - це інвестиційні менеджери, які здійс­нюють управління фондами венчурного капіталу або венчурних компаній, що поєднують функції компаній з управління активами та венчурних фондів.

В економічній літературі з питань венчурного фінансування виокремлюють декілька типів венчурних капіталістів: "торговці", "торговці-банкіри", "чарівники", "виробники", "свахи", "ринкові садівники". Усі вони різняться за метою інвестування, професійним складом, стадіями й обсягами інвестування тощо.

аналізувати два альтернативні венчурні проекти: А і В. Тривалість їх реалізації однакова - чотири роки. Величина необхідних інвестицій становить: для проекту А - 12 млн. дол., для проекту В - 14 млн. дол. Грошовий потік для реалізації проекту А прогнозується за роками в таких обсягах (млн. дол.): 4,1; 5,2; 7,1; 5,1. Відповідно грошовий потік від реалізації проекту В (млн. дол.): 5,2; 7,3; 9,1; 6,2. Середня ставка дохідності державних цінних паперів на момент оцінювання проектів А і В становить 9 %; ризик, пов'язаний із реалізацією проекту А, - 12 %, а проекту В - 15 %.

Хто за професією Джон Уоррінг, до якого виду суб'єктів венчурного підприємництва він належить та до якого типу? Уявіть, що Ви с консультантами містера Уоррінга. Оцініть економічну ефективність запропонованих проектів із урахуванням їх ризику. Який проект Ви б порадили фінансувати Джону Уоррінгу?

з'явилися повідомлення, що її програма нібито створювала пролом для проникнення вірусів. А для Масгоуізіоп захист дисків не був страте­гічним напрямом: основну частку обороту компанії ($200 млн.) забезпе­чували прибутковіші сегменти, наприклад, програми для активації придбаних в Інтернеті ігор і музичних записів.

Кирило Завада скористався ситуацією і почав виводити свою систему захисту на ринок, намагаючись продати її відомим право- власникам. У 2003 р. він запросив на посаду генерального директора 8їаг Рогсе колишнього директора найбільшого в Австрії заводу компакт- дисків - Герхарда Папста. Папст вклав кошти у розвиток підприємства, але найціннішим для 8іаг Рогсе було те, що він навчив менеджерів 8іаг Рогсе продажам на ринках Ь2Ь. Його зв'язки з виробниками медіаконтенту допомогли залучити перших клієнтів. А оскільки багато з них поширювали свої продукти по всьому світу, 8іаг Рогсе невдовзі здобула міжнародну популярність.

ОБ'ЄКТИ ВЕНЧУРНОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ

Основні поняття

Об'єкти венчурної інфраструктури - це сукупність під­приємств, організацій, установ та їх об'єднань, асоціацій будь-якої форми власності, що надають послуги із забезпечення ризикової (венчурної) діяльності.

Венчурні фонди - це спеціалізовані залежні або незалежні організації венчурного капіталу, які вкладають венчурний капітал для швидкого розвитку інноваційних підприємств, фінансування їх модернізації та технічного переоснащення тощо.

Розрізняють такі класифікаційні ознаки та види фондів венчурного капіталу:

• за юридичним статусом:

юридичні та неюридичні особи (асоціації, підрозділи ком­паній, комерційних банків тощо);

• за формою власності:

приватні (індивідуальні - фонди бізнес-"ангелів", сімейні), колективні (пайові, корпоративні), державні, змішані;

• за правом розпорядження коштами таких фондів:

фонди, коштами яких мають право розпоряджатися КУА або

венчурні капіталісти, або окремі фонди, інвестиційним ресурсами яких може розпоряджатися лише їхній клієнт;

• за термінами створення:

фонди інтервальні (самоліквідні фонди), неінтервальні фонди ("вічнозелені");

• за способом розміщенням акцій:

акції яких котируються , або ті, акції яких не котируються на фондовій біржі;

• за цілями створення:

паралельні фонди, проміжні фонди, основні фонди;

• за участю іноземного капіталу: національні, іноземні, змішані;

• за поширенням підтримки венчурних фондів на підпри­ємства і організації країни:

загальнодержавні (національні), регіональні, міжнародні фонди;

Загальнодержавні (національні) - формуються з коштів бюд­жету і фондів розвитку держави.

Регіональні, які забезпечують підтримку певних регіонів країни, - формуються з коштів місцевих, обласних бюджетів та позабюджетних коштів (гранти).

Міжнародні фонди переважно створені відповідно до програм міжнародних організацій. Фонди із стовідсотковою участю держави є рідкістю;

• за спеціалізацією інвестування:

спеціалізовані (галузеві, тематичні), неспеціалізовані (загальні);

• за моделями венчурного інвестування, яких дотримуються венчурні фонди:

"класичні" та "некласичні";

• за джерелами та походженням коштів: кептивні та семикептивні.

Кептивні венчурні фонди створюють банки, інвестиційні бан­ки, страхові компанії, університети тощо для фінансування інвести­ційних проектів у сфері основної діяльності материнської компанії.

Семикептивні венчурні фонди - змішані фонди венчурного капіталу, інвесторами якого можуть бути спільно зовнішні інвестори і материнські компанії, що були ініціаторами венчурних проектів.

Інститут спільного інвестування (ІСІ) - це корпоративний або пайовий інвестиційний фонд, який провадить діяльність, по­в'язану з об'єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість.

Компанії з управління активами (КУА) - юридичні особи, які ведуть діяльність з управління активами на підставі відповідної ліцензії на її провадження. Діяльність з управління активами венчурними ІСІ є ліцензійним видом діяльності. Його ліцензує Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Бізнес-інкубатори - організації, які пришвидшують розвиток молодих інноваційних підприємств, надають доступ до своїх фінансових, матеріальних та нематеріальних активів, виконуючи різноманітні офісні, інформаційні, консультаційні, технічні послуги зі свого боку.

Технопарк (науково-технічний парк) - науково-виробничий територіальний комплекс, до якого входять дослідні інститути, лабораторії, експериментальні заводи з передовою технологією, що створюються на заздалегідь підготованих територіях навколо великих університетів з розвиненою інфраструктурою, до якої належать: лабораторні корпуси, виробничі приміщення багатоцільового призначення, інформаційно-обчислювальні центри колективного користування, системи транспортних та інших комунікацій, магазини, житлово-побутові приміщення, сервісні та виставкові комплекси.

Технополіси - це міста передових (високих) технологій, нау­кових досліджень і проектно-конструкторських розробок у відповід­них галузях виробництва; цілісні науково-виробничі комплекси, створені на базі окремих міст.

ВЕНЧУРНІ ПІДПРИЄМСТВА

Основні поняття

Венчурні підприємства - це молоді інноваційні підпри­ємства, відокремлені підрозділи або дочірні підприємства великих компаній, науково-технічні об'єднання підприємств, які мають потенціали росту і залучають венчурний капітал з метою реалізації інноваційних проектів, модернізації і/або технічного переоснащення підприємств, виведення на ринок нових продуктів (робіт, послуг), що сприяє значному зростанню ринкових вартостей проінвестованих підприємств.

Види венчурних підприємств.

За способом створення та джерелами фінансування:

• внутрішні венчури: ризикові групи, підрозділи; універси­тетські та корпоративні венчури типу "§ріп-ой" та "8ріп-оиі";

• зовнішні венчури;

• "незалежні" (чисті) венчури.

За формою організування інноваційної діяльності:

• внутрішньофірмове;

• міжфірмове кооперування;

• інтеграційна співпраця;

• позаінтеграційне організування.

За змістом інновації (видом науково-технічної продукції):

• підприємства, що розробляють продуктові інновації;

• підприємства, які працюють над технологічними іннова­ціями (процесами);

• підприємства, що розробляють управлінські (ринкові) ін­новації.

• За стадією, на якій перебуває інноваційна розробка:

• підприємства на стадії виникнення новинки;

• підприємства на стадії зміцнення і зростання нововведення;

• підприємства на стадії зрілості нововведення.

За етапом розвитку підприємства, коли надійшли венчурні інвестиції:

• підприємства, що отримали "посівне" фінансування (стадія зеесі - фінансування);

• підприємства на початковій стадії (стадія 8Іагі-ир - фінансування);

• підприємства, що отримали розширене фінансування (ста­дія ехратіоп).

За інвестиційними перспективами (інноваційним потен­ціалом):

• низькопотенційні венчури;

• середньопотенційні венчури;

• високопотенційні венчурні підприємства.

За видом організаційної структури управління (ОСУ) інноваційною діяльністю:

• з матричними ОСУ;

• з проектними ОСУ;

• з програмно-цільовими ОСУ;

• з мережевими ОСУ;

• з лінійними ОСУ;

• з комбінованими ОСУ.

За участю іноземного капіталу:

• національні венчурні підприємства;

• змішані венчурні підприємства;

• іноземні венчурні підприємства.

ПРОЦЕСИ ВЕНЧУРНОГО ФІНАНСУВАННЯ

Основні поняття

Венчурне фінансування - це вкладення венчурного капіталу (фінансових коштів) в обмін на частку у статутному фонді (пакет акцій) підприємства з метою його швидкого розвитку і зростання. Здійснюють венчурні інвестиції спеціалізовані компанії з управління активами через фонди венчурного капіталу (інститути спільного інвестування) або індивідуальні інвестори, які беруть активну участь в управлінні проінвестованим підприємством і виходять з нього, досягши певних показників зростання, продаючи свої частки влас­ності засновникам, новим фінансовим або стратегічним інвесторам.