23. Економічні погляди Сісмонді і Прудона

Жан Шарль Леонар Сімонд де Сісмонді (1773—1842) —він завершує класичну політичну економію і започатко­вує дрібнобуржуазний напрям. він першим виступив проти ка­нонів класичної політичної економії, яку назвав «економічною ортодоксією». У праці «Про комерційне багатство, або Про принципи політичної економії в їхньому застосуванні до торгового законодавства» (1803) він пропагує ідеї Сміта, виступає прихильником вільної конкуренції, фритредерства. він заперечує класичне визначення предмета й методу політичної економії. Предметом політичної економії Сісмонді вважає «матеріальний добробут людей, оскільки він залежить від держави».

намагається дослідити економічні процеси як та­кі, що регулюються державою. Сісмонді цікавить, як уряд повинен сприяти його виробництву й розподілу. Отже, політична економія перетворюється на науку, що визначає етичні норми господарської діяльності людей. Сісмонді виступає з безкомпромісною критикою капіталізму. звернув увагу на тяжке й безправне життя робітників. він бачить формування двох абсолютно протилежних класів — трудівників і власників — або, за його словами, багатіїв і бідняків. проголосив протилежність ін­тересів багатих і бідних, що, на його думку, посилюватиметься із розвитком виробництва. розвиток виробництва за умов конкурентної боротьби посилює нерівність у суспільстві, призводить до загост­рення суперечностей, то немає сенсу дотримуватись ідеї економіч­ного лібералізму, що її пропагували класики.

Держава має втручатися в економічне життя. Сісмонді пропонує поділити виробництво між дрібними власниками, повернутись до дрібного виробництва і в сільському господарстві, і в промисловості.

Теорія вартості, капіталу і доходів. Він використовує теорію вартості для того, щоб провести чітке роз­межування між трудовими і нетрудовими доходами, підкреслити експлуататорський характер останніх.

Капітал трактує як виробничі запаси, переважно як за­соби виробництва. Він виділяє основний і оборотний капітал. Прибуток Сісмонді визначає як відрахування від продукту праці робітника, підкреслюючи його експлуататорську природу. Ренту— як винагороду природи за виробничу діяльність.

Теорія відтворення і криз. Він метою капіталістичного виробницт­ва називає споживання, а суперечність між виробництвом і спожи­ванням є основною суперечністю капіталізму.

кризи у Сісмонді — це результат внутрішніх суперечностей капіталізму, результат загального надвиробництва і відповідно не­доспоживання, а не диспропорцій в окремих галузях. Теорія відтворення Сісмонді має назву теорії «третіх осіб», оскільки капіталістичне виробництво для реалізації продукту не може обмежитись робітниками й капіталістами, а потребує ще й на­явності дрібних виробників.

Прудон П'єр Жозеф (1809—1865) — французький соціаліст, теоретик анархізму. У своїй праці "Що таке власність" (1840) доводив, що "власність — це крадіжка".

своїх роботах (головним чином, "Що таке власність?" і "Філософія вбогості") піддав дуже різкій критиці капіталістичні відносинистосунки. Але дозвіл вирішення соціального питання він шукав не в області галузі виробництва проведення,здійснення,провадження, а в області галузі обміну й розподілу розподіли, що робить його характерним виразником дрібнобуржуазної ідеології. Відкидаючи Відхиляючи велику власність, як джерело всіх нещасть капіталістичної капіталістичній,капіталістичною експлуатації, він прагнув не до повного усуспільнення засобів коштів і знарядь виробництва проведення,здійснення,провадження - до комунізму, а до вічного панування дрібної мілкої,дрібній,мілкій приватної приватній власності. В основу своїх думок про перетворення суспільства товариства Прудон поклав теорію мютюелізму - визволення пролетаріату за допомогою виробничих кредитних і споживчих асоціацій, що грунтується на принципі "взаємності послуг".Суспільство Товариство повинне бути перетворене не шляхом соціальної революції, а шляхом поступового переходу знарядь виробництва проведення,здійснення,провадження в руки окремих окремі робітників робітниках, щоправда, об'єднаних об'єднані в артілі. Для цього, на думку думки Прудона, необхідне створення "народного банку" з даровим кредитом. Він різко нападає на всяку державу, як на орган, що обмежує свободу особи. І в цьому цім пунктіпункту,пунктові, в оцінці значення й ролі держави, він різко розходився з марксистами.

24. Торія порівняльних переваг Рікардо

В 1817 році Д.Рікардо в своїй роботі “Основи політичної економії та оподаткування” довів що виграш від міжнародної торгівлі для окремої держави не обмежується випадком абсолютних переваг.

Основні припущення:

1) Кожна країна має фіксовану кількість та структуру ресурсів, причому всі ресурси одного виду повністю ідентичні.

2) Фактори виробництва можуть вільно переміщуватись між галузями економіки. Це означає, що ціни на ресурси для даної країни однакові.

3) Відсутній рух факторів виробництва між країнами, тобто мобільність факторів виробництва між країнами дорівнює 0. Внаслідок цього ціни на ці фактори в різних країнах будуть різними, і це є основою для розвитку МТ.

4) Теорія порівняльних переваг базується на трудовій теорії вартості. Це означає, що відносна ціна продукту визначається кількістю праці, витраченої на його виготовлення. А це означає:

а) у виробничому процесі використовується лиш один ресурс – праця;

б) витрати всіх інших факторів виробництва вимірюється також кількістю праці, яка необхідна для їх виробництва;

в) співвідношення між іншими ресурсами та працею є сталим для всіх галузей виробництва.

5) Кожна країна може застосувати різні технології виробництва, але технологічний рівень виробництва залишається незмінним для кожної країни.

6) Виробництво характеризується постійними видатками, тобто незалежно від обсягу виробництва на кожну одиницю товару витрачається одна і та сама кількість праці.

7) В економіці має місце повня зайнятість.

8) Ринок кожної країни функціонує при доскональній конкуренції

9) Виробництво і торгівля як на внутрішньому так і на зовнішньому ринку не обмежена торговельними бар’єрами.

10) Транспортні витрати як на внутрішньому ринку, так і на зовнішньому ринку дорівнюють нулю.

11) Ми маємо дві країни, які виробляють два товари і торгують між собою цими товарами.

	Вино	Сукно
Англія	1 галон = 120 годин праці	1 ярд = 100 годин праці	1 галон вина = 6/5 ярдів сукна 1 ярд сукна = 5/6 галонів вина
Португалія	1 галон = 80 годин праці	1 ярд = 90 годин праці	1 галон вина = 9/8 ярдів сукна 1 ярд сукна = 8/9 галонів вина

За теорією Адама Сміта Португалія має абсолютні переваги в виробництві обох товарів, тобто Англія не може брати участі в МТ.

Але виробництво сукна більш ефективне в Англії, а вина – в Португалії. Якщо обмінювати в Португалії англійське сукно то можна отримати більше вина, ніж в Англії. Якщо ж обмінювати в Англії португальське вино на сукно, то можна отримати більше сукна за 1 галон вина. Отже Португалія має порівняльну перевагу в виробництві вина, а Англія – в виробництві сукна.

Якщо вважати, що на міжнародному ринку співвідношення цих товарів дорівнює 1 галон вина = 1 ярд сукна. Отже обмінюючи вино на сукно на світовому ринку замість обміну на внутрішньому ринку, Португалія економить 10 годин праці, а обмінюючи сукно на вино, Англія економить 20 годин праці. В результаті Англія матиме негативне сальдо торговельного балансу, а Португалія - позитивне.

Таким чином теорія порівняльних переваг спростовує твердження меркантилістів, що МТ – це гра з нульовою сумою.

Висновок: коли виробництво характеризується різними затратами праці – це означає, що внутрішні альтернативні вартості, внаслідок чого, внутрішнє співвідношення цін до встановлення торговельних відносин також різне.

25. Книга Сміта „Дослідження про природу і причини багатства народів”

У своїй книжці «Дослідження про природу и причини богатства народів» в якості предмета вивчення політичної економії А.Сміт назвав проблему економічного розвитку суспільства і підвищення його добробуту.

Інтерес до економічних проблем поступово стає для нього головним, а дослідження в цій області узагальнюються в книзі, яка вийшла 1776року. Книга складається з 5 частин.

1. Розглядається питання праці як джерела багатства, вартості і різних видів доходів.

2. Питання капіталу, його нагромадження і застосування.

3. Розвиток економіки Європи в епоху середньовіччя і зародження капіталізму.

4. Розглядаються попередні теоретичні системи – меркантилізм і фізіократизм.

5. Проблеми фінансово-податкової політики держави, її доходів і витрат.

Структура книги свідчить, що найповніший і найоб”ємніший погляд на економіку припускає підхід до неї 3 позицій: з боку теорії, з боку історії і з боку політики.

26. Економічні погляди Г.Ч.Кері

Найбільш відомим представником політичної економії США був Генрі Чарльз Кері (1793 – 1879).

Він є автором багатьох книжок та інших літературних матеріалів. Найбільш відомим його працями є:

• 3-ох томник “Принципи політичної економії” (1837 –1840)

• “Гармонія інтересів” (1872)

• “Основи соціальної науки” (1858 –1859)

• “Керівництво до соціальної науки” (1865)

внесок Кері в економічну теорію визначається теорією суспільної гармонії або гармонії інтересів. Згідно з цією теорією повну гармонію забезпечує розподіл, який враховує вклад кожного у виробництво.

На думку Кері існує природній закон, так званий закон “зростання долі робітників у національному продукті”, який регулює відносини обміну та споживання. Суть цього закону полягає в тому, що із зростанням продуктивності праці в міру оволодіння людини природою доля робітників у кількості вироблених благ, що зростають, постійно збільшується, в той час як частка капіталістів пропорційно зменшується. Завдяки цьому забезпечується гармонія соціальних інтересів в суспільстві, що виключає будь-які протиріччя.

По-друге теорією факторів виробництва, відповідно до якої 2-а фактори визначають вартість товару: природа і людина.

По-третє теорією протекціонізму. На думку Кері невтручання держави в міжнародні відносини може привести національну економіку до промислової залежності, перетворення країни у сировинний придаток на користь іншої. Щоб запобігти цьому суспільство повинно розвиватися за принципом замкненої виробничої асоціації, в межах якої виробляються всі види продукції і тим самим готуються ринки для них.

По-четверте внесок Кері визначається теорією збалансованого розвитку національної економіки. На думку Кері зміст цієї теорії полягає в тому, що протекціонізм сприяє раціональному розміщенню виробництв, організацій центрів, де найкраще сполучаються промисловість і сільське господарство  внаслідок цього краще забезпечуються ринки збуту вироблених продуктів і зменшуються витрати на транспортування. За рахунок автономізації економіки зберігається внутрішній ринок для власного національного виробника.

В цілому вчення Кері оптимістичне у прогресивності розвитку обумовлена особливостями, притаманними США в І половині 19ст., а саме: населення зростає, земля необмежена – родюча та дешева, інші ресурси теж безмежні та мало використані, зарплата досить висока, ціни низькі; відбувається бурхливий економічний розвиток країни.