Вимоги виробничої структури:

максимальне забезпечення прямоточності предметів праці при переміщенні їх із цеху в цех без зустрічних потоків;

мінімізація транспортних витрат, яка досягається використанням технологічного транспорту, оскільки він значно дешевший, ніж транспорті загального користування;

виділення в особливі та окремі групи цехів з однорідний характером виробництва і однаковими умовами праці;

врахування характеру технологічних процесів цехів, які розміщують поруч.

можливість швидкого перепланування у випадку ринкової переорієнтації підприємства.

Виробнича структура підприємства при її умовній сталості має бути гнучкою і може змінюватися під впливом зміни номенклатури і обсягу продукції, появі нових технологій та інновацій в організації виробництва, розвитку спеціалізації та кооперування. Однак, важливо, щоб вона забезпечувала оптимальне поєднання в часі й просторі всіх ланок виробничого процесу

Організація процесу виробництва в часі

В організації виробничого процесу важливу роль відіграють часові ка­тегорії, оскільки взаємозв'язок і поєднання основних елементів виробничого процесу відбувається не тільки в просторі, але й часі. Для того, щоб виробничий процес відбувся, необхідний певний період (час), за який предмети праці пройдуть відповідну технологічну обробку, щоб перетво­ритися в готовий продукт. Вданому випадку часова категорія проявляється через виробничий цикл..

Виробничий цикл - це календарний період часу перебування виробу у виробництві під запуску вихідних матеріалів у виробництво до одержання готового виробу.

Необхідність визначення тривалості виробничого циклу пояснюється потребою узгодження часу початку і закінчення обробки деталей, складання вузлів і виробів на різних стадіях виробничого процесу і в різних цехах. Це важливо для того щоби встановити, коли саме необхідно розпочати обробку заготовок деталей в заготівельному чи механічному цехах, щоб вони надійшли в складальний цех своєчасно і згідно із графіком. Таким чином, виробничий цикл є основою для побудови календарних планів-графіків роботи окремих цехів

і дільниць.

Виробничий цикл складається з часу робочого періоду і часу перерв та визначається:

Т_ц =Т_тех +Т_к.о. +Т_тр +Т_пер. ,

Де Т_тех - час відповідно на технологічні операції (включаючи підготовчо-заключні роботи), год.; Т_к.о. -контрольні операції, год.; Т_тр - транспортні операції, і год.; Т_пер - всі види перерв у виробничому циклі, год. Структура виробничого циклу.

Основа виробничого циклу - технологічний цикл, який складається з операційних циклів.

Існують три види поєднання операційних циклів (видів руху предметів праці по операція процесу): послідовний, паралельний і паралельно-послідовний.

Послідовний вид руху предметів праці характеризується тим, що кожна наступна операція починається тільки після їх обробки на попередній операції. Сукупність операційних циклів становить технологічний цикл, тривалість якого визначається за такою формулою:

де Т_пос. - тривалість технологічного циклу при послідовному виді руху предметів праці, год.; п- величина партії деталей, шт.; t_ш.к.. - повна норма і часу на операцію (штучно-калькуляційна норма часу), год.; С,т- відповідно, число робочих місць на операції і число операцій у процесі;

Т_пр. -тривалість природних процесів, год.,

Тривалість виробничого циклу при послідовному русі предметів праці Т_пос включає додатково міжопераційні перерви, тривалість природних процесів і перерви, пов'язані з режимом роботи підприємства і визначає і за такою формулою:

де, п - величина партії деталей, шт.; t_м.к.. - повна норма часу на операцію ,год.; С, т - число, відповідно, робочих місць на операції і операцій у процесі, шт.; Т_пр. - тривалість природних процесів, t_м.о. - середній міжоперацінний час, хв.

Тривалість виробничого циклу при послідовному виді руху предметів в календарних днях визначається за такою формулою:

де s- число змін; g - тривалість зміни, год. чи хв. f - коефіцієнт для переведення робочих днів у календарні (при 253 робочих днях у році f = 0.7). Тривалість міжопераційного часу визначається для різних видів руху деталей :

для послідовного виду руху деталей (виробів):

ля паралельного і паралельно-послідовного виду руху деталей (виробів):

де k_.з.і. - середній коефіцієнт завантаження операції на і-й операції

С - число робочих місць на і-й операції, шт.;

ν- число передавальних партій на і-ї операції.

Коефіцієнт переводу робочого часу в календарні дні визначається за такою формулою:

де f- число змін роботи, Т _зм - тривалість робочої зміни, год.

Паралельний вид руху предметів праці полягає в тому, що невеликі партії продукції запускаються на наступну операцію не залежно від усієї партії.

Тривалість виробничого циклу при паралельному виді руху предметів праці визначається за такою формулою:

-цикл операцій з максимальною тривалістю; р – велична передавальної партії.

Паралельно-послідовний вид руху предметів праці характеризується тим,що наступна операція починається до повного закінчення обробки всієї партії на попередній операції і здійснюється без перерв у виготовленні партії деталей на кожному робочому місці. При цьому відбувається часткове поєднання часу виконання суміжних операційних циклів. Результати такого поєднання можна визначити за такою формулою:

де τ - економія часу, яка визначається різницею його величини між

Тривалість виробничого циклу при паралельно-послідовному русі предметів праці розраховується за такою формулою:

- сума коротких операційних циклів із кожної пари

суміжних операцій

Загалом можна зробити такі висновки:

Технологічний і виробничі цикли є найдовшими при послідовному виді рух деталей. В цьому випадку тривалість циклу прямо пропорційна до величин партії деталей і норм часу на їх виконання. Отже, цей вид доцільно застосовувати при невеликих партіях і при невисокій трудомісткості операцій оскільки це приведе до скорочення тривалості циклу.

Найменша тривалість циклів є при паралельному русі деталей. Але тут можуть виникати перерви в роботі на робочих місцях, які знижують ефективність організації виробництва.

Витрати на транспортування при паралельному й паралельно-по­слідовному видах руху деталей є більші, ніж при послідовному, через появу транспортних партій.

Послідовний вид руху деталей раціонально застосовувати при організації дільниць і цехів за технологічним принципом.

Важливим фактором вибору виду руху деталей є тип виробництва. Для одиничного і дрібносерійного тину виробництва оптимальним є послідовне поєднання операцій; для серійного й масового виробництва краще використовувати паралельне чи послідовно-паралельне поєднання операцій..

Складний виробничий процес. Виробничий цикл складного процесу є су­купністю скоординованих у часі простих процесів, що входять до складно­го процесу виготовлення виробів чи їх партій.

Цикл складного процесу визначається найбільшою сумою циклів послідовно пов'язаних між собою простих процесів і часу міжциклових:

де к - число циклів простих процесів, послідовно зв'язаних між собою; Т _мц-час комплектування передавальних партій із цеху в цех, різниці в ритмах надходження й видачі виробів, резервного зберігання, тощо, год.

Таким чином, структура виробничого циклу складного процесу визначається складом операцій і зв'язками між ними. Склад операцій залежить під номенклатури деталей, складальних одиниць, технологічних процесів виготовлення виробів, їх складання. Взаємозв'язок операцій та процесів забезпечується вибором доцільної схеми складання виробу та виробничими умовами. Для побудови виробничого циклу складного процесу використовують цикловий чи сітковий графіки, враховуючи можливість паралельної організації виконання робіт.

Скорочення циклу складного виробничого процесу можливе за рахунок зменшення циклів простих процесів, за рахунок збільшення паралельності їх виконання, а також зменшення перерв між ними.