1.3. Класифікація грунтів

Клас природних скельних грунтів - грунти з жорсткими структурними зв'язками (кри-

сталлізаційні і цементаційні) поділяють на групи, підгрупи, види і різно-

видности згідно з таблицею 1.3.

Таблиця 1.3

По межі міцності на одноосьовий стиск Rc у водонасиченому стані грунти

підрозділяють відповідно до таблиці 1.4.

Клас природних дисперсних грунтів - грунти з водно-колоїдними і механічними

структурними зв'язками підрозділяють на групи, підгрупи, типи, види і різновиди

згідно з таблицею 1.5.

Таблиця 1.5

За кількістю пластичності I p глинисті грунти підрозділяють відповідно до таблиці 2.4

(глава 2).

За показником текучості IL глинисті грунти підрозділяють відповідно до таблиці 2.5

(глава 2).

За відносної деформації просідання εsl глинисті грунти поділяють со-

гласно таблиці 2.6 (глава 2).

За гранулометричним складом великоуламкові грунти і піски поділяють со-

гласно таблиці 1.6.

Примітка. При наявності в великоуламкових грунтах піщаного заповнювача більше 40% або

глинистого заповнювача більше 30% від загальної маси повітряно-сухого грунту в найменуванні круп-

ноуламкуватого грунту додається найменування виду заповнювача і вказується характеристика

його стану. Вид заповнювача встановлюється після видалення з великоуламкових грунту фракцій більше 2 мм.

Клас природних мерзлих грунтів - грунти з кріогенними структурними зв'язками

підрозділяють на типи: крижані мінеральні, крижані органно-мінеральні, крижані орга-

нічні.

Клас техногенних (скельних, дисперсних і мерзлих) грунтів - грунти з різними

структурними зв'язками, утвореними в результаті діяльності людини, поділяють

на підгрупи: змінені фізичним впливом, змінені фізико-хімічною

дією, насипні, намивні.

1.4. Структурно-нестійкі грунти

Структурно-нестійкими називають такі грунти, які мають здатності

змінювати свої структурні властивості під впливом зовнішніх впливів з розвитком

значних осад, що протікають, як правило, з великою швидкістю.

До структурно нестійких відносять мерзлі, лесові, набухають,

слабкі водонасичені глинисті грунти, засолені грунти, насипні грунти, торфи і

заторфленні грунти.

Впливу на структуру грунту ділять на фізичні та механічні.

Фізичні - це зміна кількості води, заморожування, відтавання, нагрівання

грунту.

Механічні - дії навантажень власної ваги, вібраційні впливи від

працюючих механізмів та ударні впливи.

Мерзла і вічній грунти.

Грунти всіх видів відносять до мерзлих грунтів, якщо вони мають негативну темпе-

ратуру і містять у своєму складі лід.

Вічній називають грунти, які знаходяться в мерзлому стані безперервного

але протягом багатьох років (трьох і більше).

Мерзлі і вічні грунти у природному стані при негативній темпе-

ратурі є дуже міцними і малодеформуючими грунтами.

При заморожуванні і відтаванні вічно мерзлі грунти змінюють свої структурні

властивості.

Лесові грунти.

Лесові грунти за своєю структурою і складом значно відрізняються від інших ви-

дів грунтів. У лесових грунтів розмір пор значно перевищує розмір твердих часток,

такі грунти по-іншому називають макропористі.

У природному стані лесові грунти володіють значною міцністю за рахунок

цементаціоних зв'язків та можуть тримати укоси висотою до 10 метрів.

При зволоженні лесових грунтів цементаційні зв'язк порушуються, що призводить

до руйнування макропористий структури.

Руйнування зв'язку супроводжуються втратою міцності грунту і виникнення просадки.

Набухають грунти.

До набухаючих грунтів відносять глинисті грунти з великим вмістом гідро-

фільних мінералів.

Набухаючі грунти характеризуються набуханням (збільшенням обсягу) при зволоженні

та усадкою при висиханні.

Збільшення вологості можливе за рахунок підйому рівня грунтових вод, накопичення

вологи від споруд і порушення природних умов, випаровування води.

Зменшення вологості в основному пов'язано з технологічними і кліматичними

факторами.

Слабкі водонасичені грунти.

До слабких водонасиченних грунтів відносять мули, стрічкові глини та інші види

глинистих грунтів, характерними рисами яких є їх висока пористість

в природному стані, насиченість водою, мала міцність і висока деформованність.

Ілами називаються водонасичені сучасні опади (морські, озерні, річкові,

лагунові, болотні), що утворилися при наявності мікробіологічних процесів.

Структура мулів легко руйнується при статичних навантаженнях і ще легше - при динамічних.

Стрічкові глини, або стрічкові відкладення, - це товща грунту, що складається з переслоюючих тонких шарів і найтонших прошарків піску, супіски, суглинку та глини.

Сумарна потужність таких відкладень може досягати 10 і більше метрів.

У природному стані така товща має високу пористість і велику вологість, що

призводить до низької міцності і великий деформації.

Торфи і заторфлені грунти.

Торф - це органічний грунт, що утворився в результаті природного відмирання

і неповного розкладання болотних залишків. Склад болотних залишків у них - не менше 50%.

Піщані пилуваті глинисті грунти, що складаються з 10-50% болотних залишків, опиняються заторфленими.

Склад і властивості таких грунтів залежать від ступеня розкладання органічних речовин.

Торф відноситься до сильно стисливих грунтів.

Схема нашарування, що має в складі торф і заторфовані грунти, є од-

ним з найгірших типів підстав (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Типові схеми нашарування, які мають у складі торф або заторфлені грунти:

I - в межах всієї стисливої ​​товщі основи залягають торф або заторфлені грунти;

II - у верхній частині стисливої ​​товщі основи залягає шар торфу або заторфлені грунту;

III - в нижній частині стисливої ​​товщі основи залягають торфи або заторфлені грунти;

IV - стислива товща в межах плями забудови будинку включає однобічно (IV, a),

двосторонньо (IV, б) вклинившимся лінзи або містить безліч лінз (IV, в) з торфів або

заторфлених грунтів; V - в межах глибини стисливої ​​товщі знаходиться одна (V, а) або

кілька прошарків (V, б) торфу або заторфленого грунту, межі яких в плані виходять

за межі плями забудови будинку.

Засолені грунти.

До засолених грунтів відносяться великоуламкові піщані грунти, які мають у

своєму складі велику кількість легко-і средньорозтворених солей. Хімічна суфозія

солей (недолік).

Захисні матеріали, водозахисні заходи, захист від корозії.

Насипні грунти.

До насипним грунтів відносяться грунти природного походження з порушеною

структурою, а також відходи промислового виробництва. Властивості таких грунтів дуже

різні і залежать від багатьох факторів (вид вихідного матеріалу, ступінь ущільнення, од-

норідність і т. д.).