23Версальський палац або Версальський замок (фр. Château de Versailles) — палац у Версалі, колишня резиденція французьких королів.
Побудований в стилі класицизму у 1661-1710 рр. на місці замку Людовика ХІІІ (фактично увібравши Старий замок) Новий замок (фр. Château Neuf) разом з величезними Версальськими садами, Великим та Малим Тріанонами, складають єдиний палацово-парковий комплекс.
Над будівництвом всього комплексу разом із садами працювали найкращі французькі архітектори свого часу — Луї Ле Во, Андре Ленотр, Франсуа д'Орбе, Жюль Ардуен-Мансар, Ґабріель
Архітектори Версальського палацу виходили у створенні фасадів (особливо західного, флігелів та Тріанонів) з італійського стилю, т.зв. Великого ордеру. Лебрен створив т.зв. «французький ордер», особливістю якого було прикрашення капітелей колон емблемами короля Людовика XIV — лілією та сонцем. Архітектура фасадів має чіткий репрезентативний характер, маскуючи призначення різних частин будівлі, їх господарське або житлове призначення. Довжина садового фасаду дорівнювала 500 метрів, що стало ознакою гігантоманії в побудові як палацу, так і парку в Версалі.
Перед головним фасадом замку знаходиться Плас д'Арм або Площа Зброї, від якої розходяться три спроектовані Ленотром проспекти, що названі на честь трьох головних резиденцій-міст Короля— Паризький, Сен-Клу та Ско, будівництво яких було надихнуте римським міським плануванням. Ці проспекти продовжуючи перспективу палацового комплексу одночасно сходяться до нього.
Між проспектами Мансар у 1679-1686 рр. побудував Великі та Малі королівські стайні. Тепер у Великих стайнях розташований Музей карет заснований королем Луї-Філіппом.
За Плас-д'Арм починаються палацові двори. Першим з них є Почесний двір (фр. Cour d'Honneur), по боках якого знаходяться Міністерські флігелі побудовані у 1671-1679 рр. за проектом Ардуен-Мансара. Вхід до Почесного двору прикрашає кована ажурна огорожа на воротах якої зображено королівський герб, а на флангах стоять скульптурні групи «Перемоги короля над Імперією і Іспанією» та «Мир і Достаток». Після Почесного йде Королівський двір, який починається між флігелями Габріеля та Дюфура. До Великої Французької революції між двома цими дворами існувала огорожа, яка була зненсена, а на її місці у 1837 р. була встановлена відома кінна статуя Людовика XIV. А за Королівським двором, на підвищенні з 5 сходинок, знаходиться Мармуровий двір, який отримав свою назву через те, що його підлога вимощена мармуром.
Внутрішнє планування замку концентрувалось навколо королівської родини, чиї покої знаходились у центрі палацу, в т.зв. Старому замку. Чим далі знаходились інші покої від королівських покоїв, тим менш престижними вони були. У великих крилах жили придворні. Основні апартаменти знаходяться на парадному (другому) поверсі.
24Анре́ Лено́тр (фр. André Le Nôtre, *12 березня 1613 — 15 вересня 1700) — французький ландшафтний архітектор, майстер садово-паркового мистецтва світового рівня (королівські парки в Версалі, Фонтебло, Тюільрі, Гринвічі). Засновник так званого «французького» парку, регулярного типу. Автор першого визначного зразку французького парку в замку Во-ле-Віконт.
Син Жана Ленотра, що був головним садівником у Тюільрі при королі Франції Луї XIII. Мав намір стати художником і навчання почав у Симона Вуе, відомого майстра бароко,. У 1637 році він і стане королівським малювальником ( дизайнером, ландшафтним архітектором)планів садів барокоТак у 24 роки Андре став наглядачем і садівником Тюільрі після передчасної смерті батька.
Аби добре опанувати садівництво, Андре вивчав посібник королівського садівника Клода Мольє «Сад радощі». Є відомості,що зробив подорож до Італії, де вивчав зразки парків доби Відродження та бароко.
Ленотр добре засвоїв уроки італійських майстрів.Але пішов далі,творчо використовуя надбання садівництва Італії і Франції.
Незважаючи на повагу до симетрії, Ленотр міг творити плани асиметричні, як це видно на плані садів замку Кланьї.Вісьова побудова добре визначена лише в парадному партері та замку, що повторював планове рішення палацу в Версалі.
Лєнотр виробив свій варіант парку, що мав широке поширення в магнатських садибах. Першим досконалим взірцем такого саду-парку став парк біля палацу Во-ле-Віконт, що належав багатію Ніколя Фуке. Садово-парковий ансамбль у Во-ле-Віконт був настільки новим і вдалим, що спричинив арешт Ніколя Фуке і конфіскацію майна вередливим королем Луї Чотирнадцятим. Андре Лєнотр був примусово переведений у Версаль, де розпочалася гучна розбудова резиденції короля Франції.
Окрім первісного плану Версальського парку, Лєнотр встиг створити парки в Фонтенбло, Шантійї. Мав він і замовників з-за кордону. Корлівська родина Англії замовила йому плани Сент-Джеймського та Грінвічського парків у Лондоні.Принципи садово-паркового мистецтва, вироблені Лєнотром, господарювали в садівництві до середини 18 століття у різних кораїнах Європи.
Головні твори
парк в замку Во-ле-Віконт
парк в Версалі
парк в Шантійї
парк в Фонтенбло
парк в містечку Со (на південь біля Версаля) для міністра фінансів Кольбера
нові частини парку в замку Сен-Жермен-ан-Ле,Париж
проект парку поряд з Сент-Джеймськім палацом, Лондон
проект парку в Грінвічі, Британія.