2. Промисловість — головний чинник екологічної небезпеки

Ці та інші чинники, зокрема низький рівень екологічної свідомості суспільства, призвели до значної деградації довкілля України, надмірного забруднення поверхневих і підземних вод, повітря й земель, накопичення в дуже великих кількостях шкідливих, у тому числі високотоксичних, відходів виробництва. Такі процеси тривали десятиріччями й призвели до різкого погіршення стану здоров'я людей, зменшення народжуваності та збільшення смертності, а це загрожує вимиранням і біологічно-генетичною деградацією народу України. Винятковою особливістю екологічного стану України є те, що екологічно гострі локальні ситуації погіршуються великими регіональними кризами. Чорнобильська катастрофа з її тривалими медико-біологічними, економічними та соціальними наслідками сформувала в Україні ситуацію, що наближається до рівня глобальної екологічної катастрофи.

Головними причинами, що призвели до загрозливого стану довкілля є:

• застаріла технологія виробництва й обладнання, висока енергоємність та матеріаломісткість, що у два-три рази перевищують відповідні показники розвинених країн;

• високий рівень концентрації промислових об'єктів;

• несприятлива структура промислового виробництва з високою концентрацією екологічно небезпечних виробництв;

• відсутність належних природоохоронних систем (очисних споруд, оборотних систем водо забезпечення тощо), низький рівень експлуатації наявних природоохоронних об'єктів;

• відсутність належного правового й економічного механізмів, які стимулювали б розвиток екологічно безпечних технологій природоохоронних систем;

• відсутність належного контролю над охороною довкілля.

3 Сучасна стратегія розвитку промисловості

Сучасна стратегія промислової політики полягає в забезпеченні випереджальних темпів зростання наукомісткої продукції, у тому числі машинобудування, для якого є характерним високий рівень технологій. Водночас існує необхідність зберегти темпи зростання в металургійній та хімічній як експортно орієнтованих галузях. Ця стратегія спрямована на усунення недосконалої структури матеріального виробництва, де значну питому вагу мають важкі, сировинні, енергоємні галузі (металургія, хімія).

З цією метою Міністерство промислової політики послідовно проводить структурну перебудову промисловості шляхом нарощу­вання обсягів виробництва в пріоритетних напрямах:

• літакобудуванні;

• суднобудуванні;

• ракетно-космічній галузі;

• інформаційних та телекомунікаційних системах;

• сільськогосподарському машинобудуванні;

• легкій та деревообробній галузях промисловості.

Для здійснення структурної перебудови впроваджується низка заходів, спрямованих на створення самостійного високорозвине-ного, конкурентноздатного промислового комплексу із соціально-ринковою орієнтацією, спроможного динамічно розвиватися та інте­груватись у світову систему взаємовигідних та рівноправних зв'язків.

4. Джерела забруднюючих речовин

1 6

2 7

3 8

4 9

5 10

1 Паливно-енергетична промисловість 6 Гірничодобувна промисловість

2 Двигуни внутрішнього згоряння 7 Целюлозно-паперова промисловість

3 Металургійна промисловість 8 Сільське господарство

4 Хімічна промисловість 9 Тваринницькі комплекси

5 Нафтодобувна, нафтопереробна промисловість 10 Атомна промисловість

Джерела забруднюючих речовин різноманітні, та­кож численними є види відходів і характер їх впливу на компо­ненти біосфери. Біосфера забруднюється твердими відходами, газовими викидами та стічними водами металургійних, метало­обробних і машинобудівних заводів. Величезної шкоди водним ресурсам завдають стічні води целюлозно-паперової, харчової, де­ревообробної, нафтохімічної галузей промисловості. Розвиток ав­томобільного транспорту призвів до забруднення атмосфери міст і транспортних комунікацій важкими металами й токсичними вуг­леводнями, а постійне зростання масштабів морських перевезень зумовило майже повсюдне забруднення морів та океанів нафтою й нафтопродуктами. Масове застосування мінеральних добрив і хі­мічних засобів захисту рослин призвело до появи отрутохімікатів в атмосфері, ґрунтах і природних водах, забруднення біогенними елементами водойм, водотоків і сільськогосподарської продукції (нітрати, пестициди таін.). Під час гірничих розробок на поверхню землі виймаються мільйони тонн різноманітних, найчастіше фітотоксичних, гірських порід, що утворюють терикони й відвали, які пилять і горять. У процесі експлуатації хімічних заводів і теплових електростанцій також утворюються значні кількості твердих від­ходів (недогарок, шлаки, золи тощо), які складуються на великих площах, чинячи негативний вплив на атмосферу, поверхневі й підземні води, ґрунтовий покрив (запилення, виділення газів тощо).