Ресурси промислового виробництва і особливості їх використання.

1 Поняття «сировина»

Для отримання кінцевого продукту необхідні: сировина, енер­гія, технологія виробництва, трудові ресурси. Сировину й енергію людина бере від природи, технологію ство­рює сама завдяки науці та практиці. Отже, сировина є основною складовою будь-якого виробництва.

Сировиною називають речовину природного або синтетичного походження, яку використовують у виробництві промислової про­дукції. Вихідним матеріалом багатьох виробництв є сировина, яка раніше вже зазнавала промислової переробки, наприклад, усі син­тетичні матеріали. Таку сировину часто називають напівпродук­том, або напівфабрикатом.

За агрегатним станом сировина поділяється на тверду, рідинну й газоподібну. Найбільш поширеною є тверда сировина: вугілля, торф, руди, сланці, деревина. Найбільш поширеними видами рідинної сировини є вода, соляні розчини, нафта; газоподібними —повітря, природні та промислові гази.

За складом сировину поділяють на органічну й неорганічну.

За походженням сировина буває мінеральца, рослинна і тваринна.

Джерелами сировини є:

повітряний простір — одержання кисню, водню, азоту та ін.;

земні надра — видобування неорганічної (мінерали) та органіч­ної (нафта, газ) сировини;

сільське господарство — одержання рослинної та тваринної си­ровини.

Найбільшого поширення набула сировина, що міститься в земній корі. Це пісок, глина, граніт, вапно, гіпс, а також вода, природні гази, нафта та ін. Сировина завжди є складною речовиною, що

надається з різних хімічних елементів. Найбільш поширеними в земній корі елементами є такі:

Таблиця 4 – Найбільш поширені елементи

Оксиген — 49,13%	Кальцій —3,25%
Силіцій — 26 %	Натрій — 2,4 %
Алюміній — 7,45 %	Магній — 2,35%
Ферум — 4,2%	Калій — 2,35%

Деякі елементи в земній корі дуже розсіяні, у той час як інші сконцентровані у вигляді окремих скупчень. Масштаби промислового використання багатьох елементів перебувають у різкій

невідповідності з їх поширенням у земній корі. Наприклад, титану в земній корі майже вдвічі більше, ніж вуглецю, а видобувається його приблизно в 100 тисяч разів менше. Це зумовлено дуже склад­ною технологією обробки титану.

2. Мінеральна сировина

Наука, що вивчає мінерали, називається мінералогією. Сучас­на мінералогія має відомості про 2,5 тис. мінералів, що містяться в земній корі. Але аж ніяк не всі мінерали використовуються в про­мисловості. Сировиною називаються лише ті мінерали, що мають промислове значення.

Мінеральну сировину поділяють на рудну, нерудну й горючу.

Рудною мінеральною сировиною називають гірничі породи, що містять метали, які можуть бути економічно вигідно вилучені в технічно чистому стані. Руди, з яких наразі економічно недоціль­но вилучати метали, не є сировиною. Але у зв'язку зі зменшенням кількості запасів металів у земних надрах, а також завдяки розви­тку нових технологій сировиною стають навіть дуже збіднілі руди.

Якщо з руд одержують лише один метал, то її називають мо­нометалічною (хромові руди, залізні руди). Якщо економічно до­цільно вилучати два метали, то таку руду називають біметалічною (мідно-молібденові руди). Якщо з руди вилучають більш ніж два метали, то таку руду на­зивають поліметалічною (алтайські колчеданові руди містять сви­нець, цинк, мідь, срібло; саксонські руди — кобальт, нікель, срі­бло, бісмут, уран).

У рудах метали перебувають у формі оксидів або сульфідів. Лише іноді трапляються самородні руди, у яких метал перебуває в чистому вигляді (золото) або у вигляді сплаву з іншими метала­ми, наприклад, золото, мідь, платина.

Нерудною називають сировину, яку використовують для вироб­ництва хімічних, будівельних та інших неметалічних матеріалів (фосфорити, апатити, граніти, алюмосилікати).

Нерудна сировина служить для одержання неметалів (сірка, фосфор), солей, мінеральних добрив, будівельних матеріалів. До нерудної сировини належать також рідкісні мінерали промислово­го значення (алмаз, графіт).

Як будівельні матеріали використовують граніт, базальт, пем­зу, туф, вапняк (кальцій карбонат), гіпс (кальцій сульфід), доломіт (магній карбонат) та глини, які є складною сумішшю тонкоподріб­нених порід оксидів алюмінію, перемішаних із кварцом, вапняком та мулом.

Названі види нерудної сировини можуть застосовуватися самостійно як природні будівельні матеріали (цемент, бетон, цегла, по­рцеляна, кераміка) та як хімічні речовини.