2.8. Керування частотою обертання асинхронного двигуна.

Частота обертання ротора асинхронного двигуна визначається за формулою

П₂=П₁(1-s)=60f₁/р *(1-s)

Отже, частота обертання залежить від трьох параметрів, а тому можливі три способи керування частотою обертання: зміною частоти f₁ мережі, що живить двигун; зміною кількості пар полюсів р основного магнітного поля; зміною ковзання s.

Керування частотою обертання від зміни частоти живлення забезпечує широкий діапазон частот обертання, але для цього необхідно мати автономне джерело живлення, напругу і частоту, яку можна змінювати в широкому діапазоні.

Як автономне джерело живлення застосовують електромашинний перетворювач частоти. Але останнім часом його витісняють джерела живлення, побудовані на основі потужних напівпровідникових приладів: тиристорів і транзисторів, характеристики яких постійно поліпшуються.

Частоту обертання можна змінювати ступенями, змінюючи кількість полюсів.

Керування частотою обертання через зміну ковзання можна застосовувати в двигунах з фазною обмоткою ротора.

Змінити напрям обертання ротора можна, змінивши напрям обертання основного магнітного поля, який, у свою чергу, залежить від послідовності чергування фаз. Для того щоб змінити послідовність чергування фаз, достатньо поміняти місцями два лінійні проводи трифазної мережі на затискачах двигуна.

3. Розробка технологічного процесу

3.1. Загальні відомості.

• Виробничий процес електромонтажу – це сукупність взаємозалежних впливів людей і знаряддів виробництва на вироби електротехнічної промисловості, у результаті чого створюється окремо змонтоване устаткування. У виробничий процес електромонтажу входить: підготовка засобів виробництва, одержання і збереження матеріалів і напівфабрикатів, усі стадії виготовлення конструкцій, зборка виробів, транспортування матеріалів, заготівель, деталей, готових виробів і їхніх елементів, технічний контроль на всіх стадіях виробництва й інші дії, зв'язані з монтажем, що випускає обладнання чи установки.

• Монтажний технологічний процес – це частина монтажу технологічного процесу, безпосередньо зв'язана з послідовною зміною просторового положення стану елементів монтуючого устаткування.

У залежності від послідовності виконання розрізняють технологічні процеси виготовлення вихідних заготівель, обробки проводу і кабелів, вузлової і загальної зборки устаткування і конструкції в блоки, а також проводів у мережі.

• Технологічний процес збірки – процес встановлення й утворення з'єднань складових частин чи заготівель виробів. Збірку виконують у визначеній технічно й економічно доцільній послідовності для одержання виробів, що цілком відповідають установленим для них вимогам.

• Вузлова збірка – збірка, об'єктом якої є складова частина виробу.

• Загальна збірка – збірка, об'єктом якої є виріб у цілому.

• Збільшення випуску заготівель вузлів і блоків повинне забезпечуватися інтенсифікацією технологічних процесів.

• РОБОЧИМ МІСЦЕМ називають частину виробничої площі цеху, на якій розміщені один чи декілька виконавців роботи й одиниця електротехнічного устаткування, що обслуговується ними, чи частина установки, а також оснащення і предмет виробництва.

• МОНТАЖНОЮ ТЕХНОЛОГІЧНОЮ ОПЕРАЦІЄЮ називається закінчена частина технологічного процесу, яка виконується над апаратом, вузлом, чи шафою панеллю на одному робочому місці одним робітником чи групою. Операція містить у собі всі дії устаткування і робітників над одним чи декількома об'єктами, що спільно збираються, (операційна партія). Елементами технологічної операцій є технологічні і допоміжні переходи, робочі і допоміжні ходи, установ, позиції. Установлення змісту і послідовності операцій входить до завдання розробки технологічного процесу. За операціями визначають трудомісткість процесу зборки, що вимагається числом виробничих робітників і його матеріально–технічного забезпечення (устаткування, пристосування, інструментів). Поряд з технологічними операціями розрізняють допоміжні, до яких відносять транспортування, контроль, маркерування, змащення й інші роботи.

• МОНТАЖНИЙ ПЕРЕХІД – закінчена частина технологічної операції, що характеризується часом, необхідним для переходу від однієї технологічної операції до іншої.

• ДОПОМІЖНИЙ ПЕРЕХІД – закінчена частина технологічної операції, що складається з дій робітника і (чи) устаткування, у процесі якого не змінюється стан продукту виготовлення, але який необхідний для виконання технологічного переходу. Прикладами допоміжних переходів є установка і зміна інструмента і т.д. Переходи можна виконувати послідовно і паралельно – послідовно.

• Прийом – закінчена сукупність окремих рухів робітника в процесі виконання монтажної операції.

• Робочий хід – закінчена частина технологічного переходу зборки, що складається з однократного переміщення інструменту, безпосередньо зв'язана з виконанням даного з'єднання.

• Допоміжний хід – закінчена частина технологічного переходу зборки, що складається з однократного переміщення інструмента, безпосередньо не зв'язаного з виконанням з^,єднання, але необхідна для виконання робочого ходу. Для виконана з'єднання необхідний один робітник або хід складального інструменту (з'єднання з зазором, запресовка й ін.), або трохи (клепка пневматичним молотком). При зміні положення виробу, що збирається,

• операція може складатися з декількох установ і позицій.

• Установою називають частину технологічної операції, виконувану при незмінному закріпленні монтиручого виробу. Положення виробу щодо устаткування змінюють за допомогою транспортних пристроїв, у цьому випадку вони будуть займати різні позиції.

• Позицією називають фіксоване положення, яке займає незмінно закріпленим виробом, що збирається, разом із пристосуванням щодо інструменту чи нерухомої частини устаткування для виконання визначеної частини операції.