Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Т.13-14 План-консп.Маркетинг Менеджм_1.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
06.08.2019
Размер:
301.57 Кб
Скачать

3. Необхідність, суть та цілі маркетингу. Функції маркетингу.

  1. Основні економічні категорії (поняття) теми: управління, менеджмент, планування, бізнес – план, організація, мотивація, контроль, маркетинг, суб’єкти маркетингу, потенційна місткість ринку, сегментація ринку, реклама.

Питання плану лекції:

1. Зміст управління підприємством (менеджмент) в умовах ринкової економіки.

Основні школи управління.

2. Функції управління фірмою.

3. Необхідність, суть та цілі маркетингу. Функції маркетингу.

1. Зміст управління підприємством (менеджмент) в умовах ринкової економіки. Основні школи управління.

Від ефективного управління залежать результати підприємницької діяльності, а оскільки, виробництво в останні роки набагато ускладнилось, то і ускладнилось управління ним.

Як ви вже вивчали у попередній темі " Підприємство в системі ринкових відносин. Підприємництво" однією з функцій підприємця є управління підприємством (виробництвом).

Управління виробництвом – це конкретно історичний спосіб цілеспрямованого впливу на процес суспільної праці у відповідності з об’єктивними законами економічного розвитку. Це вплив на колектив людей з метою координації їх дій та мобілізації знань спрямованих на розв’язання поставлених завдань.

Управління як результат суспільного поділу праці на державному рівні виникло 5 тис. років тому. Згідно археологічних знахідок в давній Шумерській державі в 3 тисячолітті до н.е. було запроваджено управління діяльністю держави у вигляді певного регламенту, що визначав види і порядок здійснення певних дій в комерційних справах та управління державою. Також існували інші акти, що регламентували управління державою: в Єгипті "Повчання Птахотепа" 2000 – 1500 р. до н.е., у Вавилоні "Збірник законів Хамурапі". Також питання управління розглядалось в працях античних філософів: Платона, Аристотеля. В середні віки одним з найбільших фахівців в галузі управління став Ніколо Макіавеллі, що написав працю "Государ", де визначались норми поведінки керівників, рекомендації щодо ефективного управління державою.

Управління виробництвом це необхідний наслідок поглиблення суспільного поділу праці і її кооперації в системі суспільного виробництва.

У рабовласницькому, феодальному та ранньому капіталістичному суспільствах виробники та капіталісти самі управляли виробничим процесом, а вже з ускладненням виробництва на стадії великого капіталістичного виробництва формується інститут професійної організації виробництва, виникає професія "менеджер".

Як галузь певних знань менеджмент почав формуватись в другій половині 18 ст., а закінчився процес його формування на початку 20 ст. Сам термін "менеджмент" має багато спільного з поняттям "управління" однак має і значні відмінності.

Чи тотожні, на вашу думку, поняття "менеджмент" і "управління"?

Поняття управління ширше ніж поняття менеджмент, оскільки застосовується до різних видів та сфер людської діяльності (управління в біологічній та соціальній системах) та органів управління (підприємств, громадян, держав, організацій).

Термін "менеджмент" на відміну від управління це:

  1. Управління в умовах ринкової економіки.

  2. Управління соціально – економічними процесами, як правило на рівні фірми.

  3. Це самостійний вид професійно здійснюваної діяльності.

Менеджмент слово англ. походження з латинським корінням, в наближеному перекладі означає керівництво (руководство). За змістом воно є спорідненим поняттю управління, однак не тотожним йому.

Менеджмент - це професійний вид самостійно здійснюваної діяльності спрямованої на досягнення в ринкових умовах намічених цілей шляхом раціонального використання різних видів ресурсів із застосуванням принципів, функцій та методів.

Оскільки менеджмент – це вид професійної діяльності, то нині багато уваги приділяють підготовці спеціалістів в даній галузі. В умовах сучасного виробництва велика увага приділяється кінцевим результатам ефективність яких залежить від ступеня підготовки менеджера, тому управління набуває нових рис: опирається на нову техніку, більше спрямований на людей та на досягнення економічного та соціального ефекту.

Об’єкт управління – колективи і окремі особи.

Суб’єкти управління – це ті ланки менеджменту які

здійснюють організований вплив на робітників.

Методи управління це способи впливу на окремих працівників і трудових колективів в цілому, які необхідні для досягнення цілей фірми. Є три групи методів:

  1. Економічні (реалізація матеріальних інтересів людей у виробничому процесі через використання товарно – грошових відносин).

  2. Соціально – психологічні ( реалізація мотивів соціальної поведінки людини).

  3. Організаційні (базуються на мотивах напряму свого характеру (правила, норми)).

Мета менеджменту – цілеспрямоване функціонування та розвиток об’єкту управління.

Для того щоб забезпечувалася мета менеджменту суб’єкти повинні дотримуватися певних правил. Сукупність основних вихідних положень або правил управлінської діяльності називають принципами менеджменту.

Основні принципи:

  1. Принцип необхідної різноманітності – означає різноманітність (складність) організації управляючої підсистеми повинна бути не меншою ніж різноманітність або складність об’єкта управління.

  2. Принцип відповідності методів та засобів управління специфіці об’єкту управління.

  3. Принцип колегіальності – у прийнятті важливих рішень мають приймати участь всі ті керівники інтересів яких вони стосуються.

  4. Принцип єдиноначальності – керівництво окремими підрозділами або відповідальність закінчених завдань має покладатися на одну особу.

  5. Принцип демократичності – залучення до процесу прийняття рішень працівників об’єктів управління.

  6. Принцип науковості – застосування в практиці управління науково обґрунтованих методів, засобів.

Переходимо до другої частини нашого першого питання лекції.

Основні школи управління.

Формування наукового підходу до управління відбулося в кінці ХІХ ст. У 1886р американський інженер Генрі Таун виступив з доповіддю „Інженер як економіст”, де вперше було визнано Менеджмент як окрему наукову галузь. До основних шкіл управління відносять: школу "Наукового управління", "Класичну" або "Адміністративну" школу, школу "Людських відносин" та "Поведінкову школу".

Школа „наукового управління”(кін ХІХ – поч. ХХ): засновник Фредеріко Тейлор. Представники: Подружжя Гільбретів, Генрі Форд, Генріх Гант. Головний напрямок дослідження: пошук шляхів підвищення продуктивності праці. За цією школою головним завданням управління є синхронізія роботи машини і робітника. Вклад в науку: визнання управління як активного фактору виробництва, поділ виробничих операцій на складові, проведення карт-інструкцій, чітка ієрархічна підлеглість, запровадження мотивації праці. Подружжя Гільбретів використовували спостереження і заміри (за допомогою хронометражу) з метою вдосконалення ручної праці.

Форд сформував принципи ефективної організації: масовість виробництва, уніфікація та стандартизація, поділ праці на простіші операції. Першими застосував мікрохронометр і фотокамеру. Підкреслив важливість добору людей для виконання певних операцій, їхнього стимулювання і підвищення професійного та освітнього рівня.

Класична або адміністративна школа (1920-1950 рр.). Засновник Анрі Файоль – сформулював чіткі принципи управління :розподіл праці, влада і відповідальність, дисципліна, один керівник, винагорода працівникам, порядок, справедливість, стабільність, ініціатива, корпоративний дух. Представив управління як послідовність виконання певних функцій : передбачення, планування, організація, координація, контроль. Представник цієї школи Макс Вебер в залежності від характеристики влади, яку має керівник виділив 3 типи організації: харизматичний (заснований на впливі лідерських якостей керівника), традиційний (колектив по традиції підкоряється вищим шаблям), ідеальний (коли керівник призначається на „посаду” лідера). В ідеальній організації керівник повинен зберігати дистанцію, бути справедливим, просування по службі має залежати від кваліфікації та успішної роботи.

Що на вашу думку було головним недоліком у дослідження наукової та класичної шкіл?

Головним недоліком наукової та адміністративної шкіл було неврахування соціально – психологічних аспектів управління діяльністю фірми.

Велике капіталістичне виробництво в 20 – 30 роки майже вичерпало резерви підвищення продуктивності праці за рахунок технічних факторів. Тому саме в ці роки виникає школа "людських відносин".

Школа людських відносин (20 – 30 роки ХХ ст.), засновник – Меррі Фоллет, представник Елтон Мейо. Вона разом зі своїми послідовниками вважала що підвищення продуктивності праці окремими працівниками організації тісно залежить від соціально психологічного клімату який склався в ній. Вирішенням конфліктних ситуацій в організації має займатися менеджер, тому він повинен добре знати стан психіки своїх підлеглих, проявляти турботу по відношенню до них.

Поведінкова школа виникає в середині ХХ ст. Маслоу, Арджирі, Мак-Грегор. Займались налагодженням мікроклімату в колективі, дослідженням потреб людини. Головна мета – допомогти самому працівнику зрозуміти власний мотиваційний механізм, а також надати менеджеру необхідні знання, щодо виявлення та задоволення потреб працівників.

Повернемося до управління. Ще одним його елементом є функції управління. Таким чином ми підійшли до нашого другого питання.

2. Функції управління фірмою.

Сутність управління полягає у здійсненні функцій. Під функціями менеджменту розуміють чітко окреслене коло питань та завдань, які вирішують певні особи, певні структури, підрозділи апарату управління. Функції і їх сукупності та послідовності формують процес менеджменту. Вперше функції менеджменту класифікував Анрі Файоль, який розумів під ними основні складові частини такого функціонального організму як управління.

Функції поділяються на два класи: загальні та конкретні (специфічні).

Загальні функції притаманні будь – якому об’єкту управління і виділяються з урахуванням послідовних стадій або етапів управління. Виділяють такі функції менеджменту: планування, організація, мотивація, контроль.

Схематично управління можна зобразити так:

Схема 1

Ці елементи тісно пов’язані між собою і не можуть існувати один без одного. Розглянемо детальніше кожну із них.

Для ефективної діяльності людей, які працюють спільно, головною умовою успішності є чітке розуміння визначених цілей, завдань та методів їх здійснення. Інакше кажучи, щоб діяльність була ефективною люди повинні знати, чого від них очікують, саме це забезпечує планування. Планування обов’язкове не тільки в умовах командно – адміністративної системи, а й будь – якій іншій (в тому числі і в Україні). В процесі управління планування є першою і найголовнішою функцією управління.

Планування – визначення необхідного майбутнього стану об’єкту управління і розробка необхідних методів та засобів для його досягнення.

Відповіді на всі запитання підприємство дає вже на початку своєї діяльності, під час розробки бізнес – плану.

Сам термін "організація" в менеджменті вживається в двох значеннях. У першому з них під організацією розуміється підприємство, відомство, а в другому – функція організації людської діяльності.

Організація – впорядкування функцій та структури системи управління, а також визначення необхідного для її функціонування ресурсного забезпечення. Організаційна структура управління – форма системи управління яка визначає склад, взаємозв’язки та підпорядкованість її елементів. Це впорядкована сукупність взаємопов’язаних елементів системи управління, що визначає поділ праці та службові зв’язки між структурними підрозділами і працівниками апарату управління щодо підготовки, прийняття та реалізацію управлінських рішень. Організаційні структури управління поділяються на лінійну, функціональну, лінійно – штабну, лінійно – функціональну, дивізіональну, проектно – цільову, матричну, конгломератну.

Мотивація – це процес заохочення окремих працівників об’єкту управління та керуючої підсистеми до виконання покликаних на них завдань. Менеджер повинен зацікавити кожного виконавця у плідній праці.

У процесі реалізації управлінських рішень можливі відхилення від запланованої виробничої програми. Менеджер повинен своєчасно реагувати на них. Для цього він здійснює контроль за роботою керованого ним підрозділу або підприємства.

Контроль – це процес перевірки правильності виконання об’єктом управління поставлених перед ним завдань. Це зіставлення попередньо визначеної мети та фактично досягнутого результату.

У процесі виробництва необхідність контролю визначається постійними непередбачуваними обставинами.

Чотири елементи процесу управління об’єднує те, що вони вимагають прийняття управлінського рішення. Якщо продуктом праці шахтаря є видобуте вугілля, кондитера – торти і тістечка, то у менеджера продуктом діяльності є управлінське рішення. Від кваліфікованості та своєчасності прийняття управлінського рішення залежить успіх усієї справи. Виділяють такі етапи прийняття управлінських рішень:

  1. формування проблеми;

  2. визначення критеріїв та обмежень;

  3. з’ясування альтернатив;

  4. здійснення вибору.

Функції які виконуються для специфічних об’єктів управління називаються конкретними (специфічними). Специфічні функції можуть мати різний склад в залежності від об’єкту управління:

  • Створення нових ринків.

  • Забезпечення прибутків.

  • Маркетинг.

  • Інновація.

  • Створення умов для подальших особливостей функціонування підприємства.

Таким чином, ми розглянули чотири загальні функції менеджменту та перерахували специфічні. Переходимо до третього питання лекції..

3.Необхідність, суть та цілі маркетингу. Функції маркетингу.

Підприємницька діяльність, як вам уже відомо, спрямована на задоволення потреб споживачів в товарах чи послугах. За це він платить гроші, заохочуючи таким чином прагнення підприємця забезпечувати попит. Пошуки ефективних способів досягнення цієї мети спричинили виникнення такого специфічного явища, як маркетинг.

Термін "маркетинг" є англ. походження і виник в 20 рр. ХХ ст. на означення діяльності яка пов’язана з освоєнням ринку. Етимологічно слово складається з МАRKET (ринок) та GETTING (захоплення).

В історії виникнення поняття можна виділити дві складові:

  1. Історія розвитку маркетингу, як практичної діяльності. Оскільки в основі суті маркетингу знаходиться ідея комерційного задоволення потреб на ринку, то як практична діяльність він виникає в період переходу від натурального до товарного виробництва. При натуральному господарстві сам виробник є і споживачем своєї продукції. Тому ринку не існує. При товарному господарстві виникає ринок, виникає потреба його вивчати, виникає маркетинг.

  2. Історія розвитку маркетингу, як науки і навчальної дисципліни. В кінці ХІХ поч. ХХ шляхом виявлення загальних закономірностей в різних видах практичної маркетингової діяльності починає формуватися наука та навчальна дисципліна маркетинг.

Для характеристики маркетингу як науки використовують більше 3,5 тисяч визначень. Фактично всі вони в своїй основі характеризують діяльність, яка пов’язана із задоволенням потреб споживачів. А відрізняються підходами, роллю окремих елементів. Класичними є три визначення:

  1. Маркетинг – це певний вид людської діяльності що спрямована на задоволення потреб через обмін.

  2. Маркетинг – це діяльність по забезпеченню наявності певних товарів та послуг для певної аудиторії в певному місці і в певний час, за прийнятного рівня ціни та умов придбання.

  3. Маркетинг – це п’ять слів: знайти потребу та задовольнити її.

Маркетинг досліджує економічні відношення на макролінії, мова йде про діяльність фірми у сфері реалізації, але таку діяльність, яка випливає з потреб людей, орієнтується на потреби, ставить потреби в центр.

Необхідність маркетингу визначається:

  • Потребами підприємства і потребами споживачів. З розвитком економічних систем ринкового типу відбулося насичення ринку товарами, покупець став більш вимогливим до товарів, звідси виникає потреба у заходах, що задовольняють потреби споживачів.

  • Змінами у конкуренції, а саме недостатністю зміни ціни як головного орієнтира у конкурентній боротьбі.

  • Вдосконаленням самого ринку, попиту, пропозиції; проблемою диференціації виробництва, що призводить до великої кількості найменувань продукції і проблеми реалізації товарів.

У вузькому розумінні маркетинг це економічна діяльність підприємства, по просуванню товарів від виробника до споживача. В широкому розумінні – це спрямованість виробництва на споживача.

Мета маркетингу реалізується в таких напрямах діяльності:

  1. визначення потреб споживачів;

  2. задоволення потреб створенням нової продукції;

  3. визначення ціни продукції для покупця;

  4. інформування покупця, стимулювання його споживання.

Предмет маркетингу – вивчення економічних відносин між окремими господарюючими суб’єктами та індивідами з приводу задоволення індивідуальних, колективних або суспільних потреб.

Суб’єкти маркетингу – це індивіди або їх групи, які вступають між собою в процес обміну з метою задоволення потреб.

Основні елементи маркетингу:

  • вивчення споживача;

  • дослідження мотивів його поведінки;

  • аналіз ринку підприємства;

  • дослідження продуктів;

  • аналіз форм і канонів збуту продуктів;

  • аналіз об’єму товарообороту підприємства;

  • вивчення конкуренції;

  • дослідження рекламної діяльності;

  • вивчення найбільш ефективних способів просування товарів на ринок;

  • вивчення ніші ринку (галузі виробничої діяльності, в яких підприємство має можливості з реалізації своїх порівняльних переваг).

Принципи маркетингу:

  • всебічне пізнання ринку, запитів споживачів;

  • просування по ринку випуску товарів що відповідають попиту ("Виробляти те, що продається, а не продавати те, що виробляється");

  • впливати на ринок, активно формувати попит

Існують такі функції (певні види діяльності) маркетингу:

1.Комплексне дослідження ринку, структури дослідження динаміки попиту.

Визначення потенційної місткості ринку (ПМР): ПМР=В+І+Е, де В – виробництво, І – імпорт, Е – експорт. Наступним етапом є виділення окремих ділянок ринку (географічні зони). Наступним є сегментація ринку.

Фірми застосовують 3 альтернативні методи сегментації:

  1. Масовий маркетинг. Розрахований на те, що велика сукупність покупців має потреби в однакових властивостях товару.

  2. Просте сегментування ринку. Зусилля фірми спрямовуються на вузьку специфічну групу споживачів.

  3. Складне сегментування ринку. Фірма чи підприємство орієнтується на кілька груп споживачів.

Отже, сегментування ринку це поділ його на частини з урахуванням певних особливостей споживачів які однаково реагують на однаковий товар.

Основи сегментації складають певні критерії або фактори: демографічні (стать, освіта), економічні, сімейне та соціальне становище людей (склад сім’ї), психологічні характеристики.

2.Планування асортименту товарів і послуг.

Життєвий цикл товарів – це послідовність стадій, які вони проходять у своєму ринковому житті. Існують такі стадії: впровадження нового товару на ринку; стадія зростання, розвитку, частка товару швидко зростає; стадія зрілості; стадія спаду – це стан коли частка товару починає скорочуватися, виявляється надлишок у його виробництві; стадія виходу з ринку.

3. Визначення цін.

Існують три основні методи встановлення ціни:

  • середні витрати + прибуток;

  • встановлення ціни на основі орієнтованої цінності товару;

  • на основі рівня поточних цін.

  1. Реклама і стимул збуту.

Реклама - це комерційна пропаганда споживчих властивостей товару чи корисного ефекту послуг. В рекламі необхідними є такі елементи: мотиви, зміст, форма, структура, носій.

Види реклами: інформативна (до споживача доводяться відомості про появу товару, час і умови його придбання), переконуюча (в ній вказується на особливий характер самого товару чи умов його придбання, що переконує споживача що цей товар є кращим, ніж інші йому подібні), підтримуюча (спрямована на відновлення та утримання на певному рівні обсягу попиту на ринку).

До реклами висувається багато вимог. Вона має бути:

  1. адресною, тобто спрямованою саме на даного споживача;

  2. висвітлювати товарну марку підприємства;

  3. наполегливою, але не нав’язливою;

  4. ґрунтуватися на реальних фактах;

  5. цікавою, дотепною;

  6. якщо це можливо, поєднуватись із преміюванням споживачів;

  7. вказувати споживачам на переваги, які вони одержують в разі купівлі даного товару.

5. Управління просуванням товарів та збутом.

Основна мета: довести виготовлений товар від виробника до споживача. Визначається метод збуту, обґрунтовується кількість посередників, формується збутова мережа.

Під запис

2. Контрольні запитання:

  1. Чим відрізняється поняття "менеджмент" від поняття "управління"?

  2. Перерахуйте та поясніть на основі яких принципів має здійснюватися менеджмент?

  3. Коли вперше було виділено менеджмент як окрему науку?

  4. Які основні школи управління Вам відомі? Хто їх представники? Які їх основні погляди?

  5. Що таке функції менеджменту?

  6. Які функції менеджменту Вам відомі?

  7. Чим визначається необхідність маркетингу?

  8. Охарактеризуйте поняття "маркетинг" у вузькому та широкому розуміннях.

  9. В яких напрямах діяльності реалізується маркетинг?

  10. Охарактеризуйте функції маркетингу.

  11. Що таке реклама? Якою вона повинна бути? Які види реклами Вам відомі?