Дюркгейм:

«Соціологія - це наука про соціальні факти, ідеї, норми, цінності, виробленні колективною свідомістю людей. Їх вплив здійснюється через спеціальні інститути (правові, релігійні)».

Спенсер.

Займався аналізом змін у суспільстві і розподілом праці, яка послаблює роль релігії.

В наслідок швидкого оновлення соціального життя розвивається традиційний порядок і устої, що підпорядковуються країні. У суспільстві стає більше людей без усвідомлення мети, що відчувають свою непотрібність –це явище аномії – це стан соціальної системи, за якого значна частина громадян, знаючи про існування певних норм, ставиться до них негативно або байдуже, що призводить до самогубства. Більш глибше цю проблему дослідив Спенсер. Поділив суспільство на військове і традиційне (конформізм).

Карл Маркс.

Його теорія застосована на матеріалізмі і матеріалістичній діалектиці у вивченні суспільства.

Монізм – філософське вчення, яке вивчає одне начало – матерію або дух. Монізм матеріалістичного розуміння полягає в тому, що Карл Маркс розглядав історію як живий організм, в якому взаємодіють не випадкові чинники, а функції залежних елементів єдиного цілого, що підлягають дії об`єктивних закономірностей соціального розвитку. З економічних закономірностей виділив сукупності суспільних явищ і матеріальних відносин. Ці сукупності поруч з економічними відносинами становлять економічну структуру суспільства, або базис, на який опирається надбудова (економічна, правова та інші). В дослідженні суспільних явищ виділив критерій повторюваності, що дало можливість виділити спільне в соціальному устрої різних країн світу. Застосовував поняття ,,суспільно-економічна формація” – це історично окреслений тип суспільства, що ґрунтується на певно способі виробництва (єдність продуктивних сил і виробничих відносин).

Зміна епохи історії людства – це процес зміни прогресуючих способів виробництва. В основі зміни-суперечності між рівнем продуктивних сил і виробничими відносинами. Це виявляється в боротьбі протилежних класів і вирішується соціальною революцією, в якій перемагає пролетаріат – це веде до звільнення суспільства від експлуатації і до безкласової формації. Утопічна ідея марксизму – месіанська роль пролетаріату.

Вебер.

Розробив «теорію соціальної дії». Ввів поняття ,,ідеальний тип” – еталон у дослідженні. Розробив ,,типи ідеальних дії”:

1. Цілераціональна (виразно уявляється засоби здійснення , а також зворотна реакція на твої дії). Критерії раціональності – успіх. ( Макіавелі: ,, Мети виправдовує засоби” ).

2. Ціннісно-раціональна (на основі свідомої віри в цінності поведінки (Західна Європа).

3. Афекта ( на основі неусвідомлених імпульсів і почуттів, на підсвідомості).

4. Традіційне (на основі звички).

Поділив суспільство на 3 статусних групи:

1. Багаті.

2. Пристижні.

3. Владні.

Визначив типи панування:

1. Традиційне панування – на звичках, традиціях, підкорінні (влада монарха).

2. Харизматичнтй (божий дар) – безпечна довіра до лідера чи вождя.

3. Легальне панування – базарується на довірі до права і підкоренні не особистості, а закону. Самим чистим типом легального панування є бюрократія.

Парсонс.

Особистість колектив чи суспільство краще діють в умовах стабільності.

Розробив структурно-функціональний підхід до вивчення суспільства. Нормально діяти суспільство може тільки в умовах стабільності. Нестабільності і конфлікти загрожують суспільству (вороги суспільства). Будь-яка спільність – це система, яка складається з елементів, кожен з яких виконує свою функцію – в цілому вистроюється структура системи.

Зіммель.

Вважає, що конфлікт це двигун прогресу. Без нього суспільство не може розвиватись. В результаті конфлікту (зіткнення протилежних несумісних інтересів) відмирає старе і перемагає нове в суспільстві. Передбачає постійне напруження.

Символічний інтеракціонізм (Емерсон) – соціальний процес розглядається як процес становлення та зміни соціальних значень, постійне визначення і пере визначення ситуацій і взаємодії їх учасників.

Теорія дій (Вебер). В основі суспільного життя активна діяльність індивіда під впливом стимулів:

1. Людина чекає на схвалення глядачів.

2. Діяльність притаманна людині, як одна із її суттєвих ознак.

На основі теорії дії і інтеракції створено концепцію ,,нового гуманізму” , яка має два напрямки:

1. Феноменологія (Бергер, Лукман) – суспільство характеризується загальною свідомістю його членів. Образ суспільства формується у процесі дискусії. Людина створює сприятливий для себе образ, потім маніпулює цим образом, як чимось реальним. Хоч в дійсності суспільству в період створення і після того є чимось іншим.

2. Етнометодологія (Гусерль – створив теорію рефлексії) – кожен член суспільства відчуває, що його існування залежить від показників і завдань, які стоять перед суспільством в цілому.

Неоконсерватизм (консерватизм – збереження старих традицій).

Основні положення:

1. Те, що можна не змінювати, змінювати не потрібно.

2. Індивід не може бути розумним, розумний загал.

3. Слід враховувати близькі і далекі перспективи і наслідки.

4. В здоровому суспільстві повинні взаємодіяти всі верстви.

5. Людина недосконала, тому вона не може створити досконалий соціальний порядок (Ніцше).

Два напрямки:

1. Теоретико-методологічний:

1.1. Специфічне пояснення взаємодії ,,еліта-маса”;

1.2. Песимізм в оцінці ,,людської природи”;

1.3. Суспільство – це статична і внутрішньо збалансована система, в якій протипоказані радикальні зміни.

2. Соціально-політичний:

2.1. Пропаганда ,,сильної влади”;

2.2. Обмеження демократії;

2.3. Застосування зброї проти незадоволених.

Технологічний детермінізм.

Має два напрямки:

1.Технологічний песимізм (К. Ясперс). В усіх нещастях звинувачують техніку, що знищує природу і прирікає людину на вимирання. Перетворює людину в машину.

2.Технологічний оптимізм (Дракер). Прославляють техніку.

Психологічні теорії, що лежать в основі СПТУК

Психологія наука яка досліджує душу до початку XVIII століття Діоген та Декарт, та свідомість - Д. Гартлі, Джон Стюарт Мілль, А. Бен, Герберт Спенсер.

Досліджує:

• Походження психічної діяльності (психофізіологія - Іван Михайлович Сєченов, Павлов)

• Поведінка (біхевіоризм - Джон Уотсон)

• Несвідоме (психоаналіз - Зигмунд Фрейд)

• Процеси переробки інформації і її вплив на свідомість (гештальт-психологія - Макс Вертгеймер)

• Особистий досвід людини (Гуманістична психологія - Абрахам Маслоу, К. Роджерс, Віктор Франкл, Ролло Мей)

В кінці 18 - початку 19 ст. психологічне знання починає виходити за межі філософії. Спенсер формулює принципи адаптації організмів до середовища, Дарвін намітив нетелеологічне пояснення цілеспрямованості поведінки, вивчив інстинктивну поведінку і емоції, показав еволюційне походження деяких форм поведінки людини, Гальтон поставив питання про спадковість психологічних характеристик, англійський невролог Джексон успішно вивчав закономірності локалізації та розподілу забезпечення психічних функцій різними структурами мозку. Декарт видвинув ідеї про рефлекс, його доповнили Прохазки, Белла і Мажанді – розробивши теорію рефлекторних дуг, за якою нервове збудження поширювалося від рецептора до еффектора так, що сенсорний стимул викликав рухову реакцію. Сєченов на основі сформулював основу технічних наук.

Екзистенціоналізм – вивчає людину, проблеми і труднощі її існування в оточуючому світі (Ясперс, Хайдегер, Камю). Причина виникнення напрямку – світові, війни, які поставили питання: «Як жити далі? ». Головна проблема – сенс життя. Головна теза: - «життя людини не має сенсу, але є люди, які наповнюють життя сенсом, хоч вони теж розуміють, що їх нічого не чекає, так як життя людини повний абсурд». Докази цього:

Постійне «спілкування» з думкою про смерть (песимісти). Постійне спілкування з оточуючим світом, отже сенс не в зовнішньому світі, а в суті людини.

Конформізм песимізм приводить до самогубства, оптимізм – допомагає отримати все від життя, середній варіант пристосовництво або конформізм внутрішнє не сприйняття зовнішнього (Ви собі говоріть, а я собі своє думаю).