13.2. Панельні дерев 'яні будівлі

Панельні дерев'яні будівлі складаються із деталей заводського виготовлення в один — два поверхи (рис. 13.1, в, 13.5). Панелі зовнішніх і внутрішніх стін разом з елементами нижньої і верхньої обв'язки утворюють стійкий і жорсткий кістяк будівлі.

Панельні будівлі поставляють комплектно у вигляді виготовлених на заводі панелей стін, перекриття, елементів даху, сходів.

Стінові панелі поділяються на зовнішні, вну­трішні, віконні, дверні і глухі.

Панелі зовнішніх стін мають контурну об-в' язку із брусків, зовнішню і внутрішню обшивку та утеплювач із мінераловатних плит. Внутрішня обшивка виконується із двох шарів деревоволок­нистої плити. З внутрішнього боку плити під об­шивкою укладають пароізоляцію із пергаміну. Під зовнішню обшивку із дощок прокладають деревоволокнисту плиту для зменшення повітро­проникності (рис. 13.6, а).

Панелі внутрішніх стін, на відміну від зов­нішніх, мають з обох сторін гіпсокартонну об­шивку, а внутрішнє заповнення - із деревоволок­нистих плит (рис. 13.6, б).

Висота панелей дорівнює висоті поверху, а ширина 600-1200 мм.

Ширина панелей цокольного і горищного перекриття (13.6, в, г) така сама, як і стінових, а довжина залежить від розміру прольоту, що перекривається.

Зверху панелей цокольного перекриття влаштовують дощатий настил, в горищному перекритті укладають ходові дошки.

Для стикування панелей з нижньою і верх­ньою обв'язкою і між собою, в них передбачені пази в місцях спряження, в які вставляють рей-

ки-шпонки (рис. 13.7, а). Стик законопачують і закривають нащільником. Цим забезпечують щільність і непродувність стиків.

Дах панельних дерев'яних будівель викону­ють горищний з несучою основою із дощатих на-півферм і покрівлею із хвилястих азбоцементних листів по розрідженому решетуванні (рис. 13.7, б).

Дерев'яні панельні будівлі в найбільшій мірі реалізують принцип індустріалізації будівництва й підвищують експлуатаційні якості.

Тому вони найчастіше застосовуються в практиці будівництва.

Розділ 14. БУДІВЕЛЬНІ ЕЛЕМЕНТИ САНІТАРНО-ТЕХНІЧНОГО ТА ІНЖЕНЕРНОГО ОБЛАДНАННЯ БУДІВЕЛЬ

14.1. Печі і плити. Димові і вентиляційні канали

У двоповерхових будівлях допускається пічне опалення. Печі мурують із глиняної випаленої цегли. За формою в плані печі бувають квадратні, прямокутні і круглі. Кладку печей ведуть на гли­няному розчині й старанно промазують місця швів цеглин зсередини. Зовнішні поверхні печей оштукатурюють або оздоблюють кахлями. Ви­користовують листи дахової сталі, якими, наче футляром, обгортають піч. Розміщують піч так, щоб вона опалювала дві або три кімнати (рис. 14.1).

Печі першого поверху ставлять на самостій­них фундаментах. На другому поверсі їх спирають на кладку печі нижнього поверху (рис. 14.2, а) або на залізобетонну консольну плиту (рис. 14.2, б), закладену в димову трубу. Легкі печі масою не більше, як 700 кг і кухонні печі допускається спирати безпосередньо на перекриття, якщо перекриття дерев'яне, то передбачають захист його від загорання. Печі треба влаштовувати так, щоб між спалимими конструкціями будівлі і внутрішньою поверхнею печі або димового каналу зберігалась відстань не менш, як 300 мм, коли спалима конструкція не захищена від загоряння, і не менш, як 250 мм, в разі її захищеності від загоряння. Топки печей рекомендується виводити в підсобні приміщення.

Для виведення диму від печей і кухонних вогнищ у кладці внутрішніх стін залишають вер­тикальні канали — димоходи, що закінчуються димарями. Димові канали для печей роблять пере­різом 0,5x1 цеглину, для кухонних плит 0,5x0,5 цеглини. Внутрішню поверхню димоходів затирають глиняним розчином. У дерев'яних будівлях димарі ставлять окремо (корінні) або безпосередньо над піччю (насадні).

При встановленні печей у дерев'яних будин­ках, або в кам'яних з дерев'яними перекриттями і перегородками, треба робити переділки і від-ступки в тих місцях, де дерев'яні частини сти­каються з печами, димарями або димовими ка­налами у стінах (рис. 14.3, а).

Переділки — це потовщення в кладці печей або димоходів, які дають можливість створити малотеплопровідний шар між спалимим елемен­том і нагрітою частиною печі або димоходу (рис. 14.3, б).

Відступкою називається зазор між поверхнею нагрітої частини печі або димоходу і прилеглою стіною або перегородкою (рис. 14.3, в).

Для забезпечення тяги димарі виводять над дахом або покриттям. Висота димаря залежить від місцерозташування його відносно гребеня даху (рис. 14.3, г).

В сучасному будівництві найбільшого по­ширення набуло водяне опалення.

Радіатори опалення в цегляних і блокових стінах встановлюють під вікнами в спеціальних нішах 130 мм завглибшки.

Для природної витяжки повітря із кухні, вбиральні, ванни або об'єднаних санітарних вузлів і для відводу продуктів згорання від газових водонагрівачів влаштовують вентиляційні канали. В цегляних будівлях вентиляційні канали (рис. 14.4, а) розташовують у внутрішніх стінах. Переріз каналів береться кратний половині цеглини.

В повнозбірних будівлях вентиляційні ка­нали проходять у залізобетонних блоках (рис. 14.4, б) поставлених один на другий. Повітря із приміщення відводиться каналом-супутником і через два поверхи має вивід в канал-збірник.

У громадських будівлях для природної вентиляції застосовують приставні або підвісні короби (рис. 14.4, в, г) із гіпсобетонних плит. На

горищі вентиляційні канали об'єднують збірним коробом, який зверху даху закінчується ви­тяжною шахтою (рис. 14.4, б).