2.4. Прив 'язка конструктивних елементів до координаційнихосей

Спорудження будівлі починають із закріплен­ня на місцевості координаційних (розбивочних осей). Такі осі на кресленнях позначають буквами і цифрами, (рис. 2.3).

Розташування конструктивного елементу відносно координаційних осей будівлі називають його прив'язкою.

В будівлях з несучими стінами (рис. 2.5,2.7) координаційні осі зовнішніх стін проходять на відстані від внутрішньої грані стіни, половині товщини внутрішньої стіни, М та¹/₂ М (модульна прив'язка). Внутрішню грань самонесучих або навісних стін часто суміщають з координаційною віссю (нульова прив'язка). Координаційні осі внутрішніх стін співпадають геометричною віссю внутрішньої стіни (нульова прив'язка).

В будівлях з колонами (рис. 2.6) в середніх рядах координаційні осі проходять по центру колон (осьова прив'язка). Крайні колони розміщують за осьовою, нульовою або змішаною прив'язкою зовнішніх колон поздовжнього і крайнього рядів.

Розділ 3. КОНСТРУКТИВНІ ЕЛЕМЕНТИ І ТИПИ ГРОМАДСЬКИХ БУДІВЕЛЬ

3.1. Конструктивні елементи будівель

Конструктивні елементи будівель поділяють на огороджуючі, які відокремлюють приміщення від зовнішнього середовища або одне від одного; несучі, що сприймають навантаження, які діють в будівлі; і елементи, які суміщають огороджуючі і несучі функції. Основні конструктивні елементи будівель — це фундаменти, стіни, окремі опори, перекриття, перегородки, сходи, дахи (рис. 3.1). Фундаменти — це підземна конструкція, що сприймає все навантаження від будівлі й передає його на грунт.

Стіни — це вертикальні огородження, які Захищають приміщення від дії зовнішнього сере-довища і розділяють приміщення одне від одного. За своїм призначенням і місцем розташування у будівлі стіни поділяють на зовнішні і внутрішні; поздовжні і поперечні. За характером роботи стіни поділяються на: несучі, самонесучі, ненесучі.

Несучі стіни сприймають навантаження від перекриття, даху (іноді і інших конструкцій) іразом з власною масою передають їх на фундамент.

Самонесучі — це стіни, які спираються на фундамент, але несуть навантаження тільки від власної маси.

Ненесучі (навісні) — це стіни, які являються тільки огородженням і спираються на кожному поверсі на інші елементи будівлі.

Окремі опори — несучі вертикальні елемен­ти (колони, стовпи, стояки), що передають наван­таження від перекриттів та інших елементів бу­дівлі на фундаменти (рис. 2.2).

Перекриття — це горизонтальні несучі конструкції, які розділяють будівлю на поверхи і передають навантаження на стіни або колони. Зв'язуючи між собою стіни, перекриття значно підвищують їх стійкість і збільшують просторову жорсткість будівлі. Залежно від місця розташу­вання в будівлі перекриття поділяються на між­поверхові (вони відокремлюють суміжні повер­хи); горищні (між верхнім поверхом і горищем); підвальні (між першим поверхом і підвалом); і нижні (між першим поверхом і підпіллям).

Ригелі — це горизонтальні конструктивні елементи, які являються опорами для панелей міжповерхового перекриття (рис. 2.2).

Перегородки — вертикальні огородження, які розділяють суміжні приміщення.

Сходи — призначені для сполучення між по­верхами, а також для евакуації людей із будівлі.

Приміщення, в яких розміщуються сходи, на­зиваються сходовими клітками.

Дах — це конструктивний елемент, що за­хищає приміщення і конструкції від атмосфер­них опадів. За конструктивним рішенням дахи бувають: горищні, які мають простір між пере­криттям верхнього поверху і дахом; з напівпро-хідним горищем; із суміщеним дахом (без гори­ща), коли дах суміщений з перекриттям верхнього поверху. Суміщений дах називають покриттям.

Вікна — світлопрозорі огородження, призна­чені для освітлення і провітрювання приміщення.

Двері — рухомі огородження, призначені для сполучення між приміщеннями, забезпечення зв'яз­ку між ними, а також входу і виходу із будівлі.

У громадських будівлях можуть бути і інші конструктивні елементи (вхідні тамбури, козир­ки, балкони, приямки та інші).