11.2. Конструктивні схеми безкаркасних великопанельних будівель

Безкаркасні великопанельні будівлі являють собою сукупність просторових незмінних житло­вих чарунок (приміщень), утворених панелями стін і перекриттів.

Для безкаркасних великопанельних буді­вель характерні слідуючі конструктивні схеми:

з малим кроком несучих поперечних стін 2700-3600 мм (рис. 11.8, а). В цих будівлях по­перечні і поздовжні стіни несучі. Панелі зовніш­ніх стін одношарові або тришарові, внутрішніх стін — залізобетонні 120-160 мм завтовшки. Плити перекриття — залізобетонні суцільні — 120 мм завтовшки, як правило, оперті по кон­туру; з великим кроком несучих поперечних стін (Рис 11.8, б). Величина кроку від 3600 до 7200 мм. В них несучі поперечні стіни виготовляються із плоских залізобетонних панелей 160 мм завтовшки. Зовнішні поздовжні стіци — самонесучі однорядної або поясної розрізки, виготовлені із легких або ніздрюватих бетонів. Міжкімнатні перегородки — гіпсобетонні, 80 мм завтовшки. Плити перекриття — суцільні залізобетонні 160 мм завтовшки, або багатопорожнинні 220 мм завтовшки. Така конструктивна схема застосовується в проектах житлових будівель, дитячих садків, шкіл; із змішаним кроком несучих поперечних стін (рис. 11.8, в) зовнішні стіни — самонесучі однорядної розрізки із керамзитобетонних па­нелей. Плити перекриття суцільні, 160 мм зав­товшки, які спираються у вузьких комірках по контуру, а в широких комірках — на дві сторони; з поздовжніми несучими стінами (рис. 11.8, г). В цих будівлях зовнішні поздовжні стіни — несучі, із керамзитобетонних панелей 400 мм завтовшки. Внутрішня поздовжня сті­на — несуча із плоских залізобетонних панелей 160-200 мм завтовшки. Плити перекриття — залізобетонні суцільні, 160 мм завтовшки. Висо­та будівель цієї схеми може бути до дев'яти повер­хів. І застосовуються такі схеми при проектуванні гуртожитків, готелів.

11.3. Стики стінових панелей

Спряження панелей стін між собою і з пере­криттям називають стиками.

Вони є найбільш відповідальними і склад­ними місцями у великопанельних будівлях, так як від якості виконання стиків залежать експлуа­таційні властивості будівель. Стики повинні бути міцними, довговічними, герметичними (тобто мати малу повітропроникність і виключати про­никнення дощової води всередину конструкції), не допускати утворення конденсату в місцях сти­ку, мати достатній теплозахист і бути несклад­ними за способом обробки (забивання).

За розташуванням стики зовнішніх стін по­діляють на горизонтальні і вертикальні.

Горизонтальні стики бувають :

плоскі (рис. 11.9,6) — в панелях 400 мм завтовшки. Герметичність таких стиків забезпечу­ється герметизуючою мастикою, пружною про­кладкою із герниту або пороізолу, шаром розчину і утеплювальною вкладкою із мінеральної вати;

з протидощовим бар'єром або зубом у вигляді гребеня (рис. 11.9, а) в панелях 300-350 мм завтовшки. Герметизуючі і теплозахисні матеріали в таких стиках укладаються на трьох плоских гранях.

Для влаштування горизонтальних стиків верхню стінову панель укладають на нижню на цементному розчині.

Вертикальні стики, за особливостями об­робки зовнішньої частини, бувають:

закриті (рис. 11.10, а), де повітро- і водо­непроникність забезпечуються герметизацією устя стику. Зовні стик захищається цементним розчином, герметизуючою мастикою, пружною прокладкою, а всередині — шаром руберойду, утеплювальним пакетом і монолітним бетоном;

відкриті (рис. 11.10, б), з роздільним водо- і повітронепроникними перешкодами. В них устя залишається відкритим, а для захисту від про­никнення вологи в середині стику служить водо-відбивна стрічка із пластмаси або алюмінієвих сплавів. Вона не допускає вологу в середину стику і відводить її назовні. Такі стики мають менші затрати праці і можливість заміни водовідбивних стрічок;

дреновані (рис. 11.10, в), із зовнішнього боку вони захищені так, як і закриті стики. Проте, конструкція їх дає поетажний відвід вологи, що попадає в середину стику. Волога через декомпресійний канал стікає вниз, тут через дренажний отвір на перетині вертикального і горизонтального стиків водовідвідним фартухом виводиться назовні. Таким чином , дреновані стики за способом заробки відносяться до закритих, а за харак­тером роботи — до відкритих.

З'єднання зовнішніх стін між собою та з па­нелями внутрішніх стін виконують:

зв'язками-скобами (рис. 11.11, в), що встановлюються в отвори петельних випусків арматури примикаючих панелей. Такі зв'язки влаштовують у верхній та нижній частині верти­кального стику;

стальними накладками (рис. 11.11, г), які зв'язують за допомогою зварювання закладних деталей панелей, що примикають. Таке з'єднання застосовують в будівлях з великим кроком несучих поперечних стін.

Стики внутрішніх стін. За розташуванням розрізняють горизонтальні і вертикальні.

Горизонтальні стики проектують

платформового типу (рис. 11.12, в), особливістю якого є опертя перекриттів на половину товщини стінових панелей, при якому зусилля у верхній стіновій панелі на нижню передаються через опорні частини панелей перекриттів. Шви між панелями і плитами виконують на розчині.

Вертикальні стики (рис.11.12. б) — це ко­лодязі, утворені ребрами примикаючих панелей, які заповнюють монолітним бетоном.

З'єднання внутрішніх стінових панелей (рис. 11.12, а) виконують за допомогою зварю­вання стальних накладок до закладних деталей в панелях у місцях примикання.