10.4. Зовнішні входи і сходи. Ліфти та інші засоби сполучення між поверхами

Зовнішній вхід у житлових будинках (рис. 10.12) включає вхідну площадку, захисний козирок, парадні двері і декоративні елементи (решітки, квітники, панелі).

Вхідні площадки розташовують вище рівня землі не менш, ніж на 150 мм, щоб не допускати затікання в приміщення атмосферної води. Для захисту вхідної площадки від опадів роблять ко­зирок (рис. 10.12). Якщо перед будівлею споруд­жують зовнішній ґанок, то його східці спирають­ся на спеціальні стінки, зведені на самостійних фундаментах.

До зовнішніх сходів відносяться аварійні і пожежні драбини.

Аварійні драбини (рис. 10.13, а) призначені для евакуації людей в аварійних умовах із будів­лі, їх влаштовують із решітчастих стальних площадок і маршів, огороджених перилами. Такі драбини розміщують на торцевих стінах будівлі. Кут нахилу драбин не повинен бути більшим від 45°. На кожному поверсі передбачають спеціальні площадки.

Пожежні драбини (рис. 10.13, б) призначені для виходу на дах будівлі під час пожежі. їх роб­лять прямими, завширшки не менш, як 0,6 м й не доводять до рівня землі на 2,5 м. Тетиви пожеж­них драбин виготовляють із кутиків, швелерів, а щаблі - з круглої сталі діаметром 16-18 мм.

Сходи в підвал виконують у вигляді одномаршових сходів, які розташовують у при-ямках, що примикають до зовнішніх стін будівлі й обмежені підпірними стінками. Над приямком споруджують прибудову з стінами, дахом і вхід­ними дверима, або обмежуються влаштуванням зонта й низької бортової стінки (рис. 10.14).

Крім сходів, для сполучення між поверхами застосовують ескалатори, пандуси, ліфти.

В будівлях з інтенсивним рухом людей і, осо­бливо, в транспортних спорудах влаштовують ескалатори — сходи, які рухаються безперервно (рис. 10.15).

Для полегшення переміщення вантажу і транспортних засобів роблять пандуси - похилі площини без східців, що з'єднують поверхи або суміжні приміщення з різним рівнем підлоги (рис. 10.16).

В багатоповерхових будівлях (вище п'яти поверхів) влаштовують ліфти — вертикальні пі­діймачі періодичної дії (рис. 10.2, в, г, є).

Розділ 11. ВЕЛИКОПАНЕЛЬНІ БУДІВЛІ

11.1. Конструктивні типи великопанельних будівель. Розрізка стін. Конструкція стінових панелей

Будівлі, в яких стіни, перегородки, пере­криття монтують із великорозмірних (порівняно невеликої товщини), заздалегідь виготовлених елементів, називають великопанельними (рис. 11.1).

Ці збірні конструкції мають опоряджені зовнішні і внутрішні поверхні, вмонтовані вікна і двері.

Спорудження будівель із великих панелей підвищує ступінь індустріальності будівництва і продуктивності праці, зменшує витрати матері­алу й строки зведення будівель.

За конструктивним типом такі будівлі мо­жуть бути : безкаркасні (рис. 11.2, а), які складаються

із приміщень, утворених панелями, що викону­ють функції несучих і огороджуючих елементів;

каркасно-панельні (рис. 11.2, б), несучим елементом яких являється збірний залізобетон­ний каркас, а зовнішні стіни виконують тільки функції огородження;

комбіновані (рис. 11.2, в), нижня частина яких — каркасна, а верхня безкаркасна.

Вибір конструктивного типу залежить від виду будівлі, яку проектують, кількості поверхів у ній та інших факторів. Великопанельні житлові будинки проектують, як правило, безкаркасними.

Вони складаються із меншої кількості збірних елементів, характеризуються простотою монтажу, мають менші трудозатрати порівняно з каркасно-панельними будівлями.

Проте, каркасно-панельні будівлі, порівняно з безкаркасними, мають меншу витрату матеріалів на їм² житлової площі, більшу жорсткість і стійкість, що особливо важливо для висотних будівель. Найчастіше ці конструктивні типи засто­совують при проектуванні громадських будівель.

Важливим етапом проектування великопа­нельних будівель є вибір схеми розрізки стін, яка залежить від конструктивного типу і схеми, умов монтажу, виду будівлі та її розмірів.

Систему розкладки панелей в межах площи­ни стіни називають розрізкою. У великопанель­них будівлях найчастіше застосовують одноряд­ну розрізку (рис. 11.3, а), із панелей заввишки в поверх і розміром на одну-дві кімнати, і дворядну розрізку (рис.11.3, б) із простінкових і поясних панелей.

До стінових панелей, крім основних вимог, що ставляться до звичайних стін (міцність, стій­кість, мала теплопровідність, невелика маса, економічність, вогнестійкість) ставляться специ­фічні вимоги: технологічність виготовлення в заводських умовах, простота монтажу, доскона­лість конструкцій стиків, високий ступінь завод­ської готовності.

Панелі зовнішніх стін великопанельних бу­дівель виготовляють: одношарові (рис. 11.4) із легких або пористих бетонів (керамзитоперлито-бетону, пінополістиролкерамзитобетону, ідр.) 300-350мм завтовшки.

Такі панелі використовують в несучих, само-несучих і навісних стінах. Одношарові поясні панелі (рис. 11.6, а) виготовляють із ніздрю­ватого бетону 300 мм завтовшки і застосовують в самонесучих і навісних стінах.

Тришарові (рис. 11.5) з внутрішнім і зовніш­нім шаром бетону і утеплювачем всередині. Внутрішній шар бетону 200 мм завтовшки — несучий, зовнішній — декоративно-огороджу­ючий — 50 мм завтовшки.

Утеплювач — мінеральна вата, пінополістирол або інший матеріал. Товщину утеплювача приймають згідно тепло­технічного розрахунку. Арматурні стержні про­низують утеплювачі і зв'язують бетонні шари панелі. В сучасному будівництві застосовують ще тришарові панелі з піноцементперліту в несучих або самонесучих стінах.

Шаруваті (рис. 11.6, б) 160 мм завтовшки, з каркасом із дерев'яних брусків, обшитих з обох сторін азбоцементними листами і утеплених всередині заливальним пінопластом;

Шаруваті з зовнішнім екраном (рис. 11.6, в) із листових або інших матеріалів, закріплених на виступі. Екран призначений захищати стіни від перегріву.

З зовнішньої сторони поверхня панелей оздоблюється фактурним шаром або облицьову­ється плиткою, може мати рельєфну фактуру, всередині — підготовляється до фарбування або до обклейки шпалерами.

Панелі внутрішніх стін (рис. 11.7) виготов­ляють із тяжкого бетону 120 і 160 мм завтовшки. Висота їх відповідає висоті поверху, а довжина — кратна розмірам конструктивної чарунки бу­дівлі. Панелі поперечних стін виконують роз­міром на кімнату, панелі поздовжніх стін — на одну-дві кімнати.

Панелі внутрішніх стін повинні мати канали й заглиблення для електропроводки, або замоно-лічену електропроводку. Виготовляють вентиляційні панелі і застосовують в якості вентиляційних шахт у будівлях.