9.6. Водовідведення з похилих дахів. Слухові вікна. Огорожа на дахах

Водовідведення з похилих дахів роблять зовнішнім неорганізованим і організованим.

Неорганізоване водовідведення забезпечує стікання води безпосередньо з обрізу покрівлі

(рис. 9.12; 9.21). Його застосовують для мало­поверхових будівель, розташованих з відступом віл тротуару.

При організованому водовідведенні вода відводиться через жолоби й ринви (рис. 9.14, а, г; 9.16, а, в.). Жолоби, в залежності від влашту­вання, бувають настінні (що утворюються від­гином стальних листів на звисі даху); підвісні і виносні (у вигляді залізобетонних елементів, закладених у стіну) (рис. 9.14, а, г; 9.16, а, в). Зовнішній організований водовідвід

складається із жолоба, лотка, водоприймальної вороцки і ринви. Ринву навішують на відстані не менше 130 мм від стіни і на 200 мм вище вимощення. Ринву виготовляють із оцин­кованої сталі діаметром 130 мм і збирають із окремих з'єднувальних ланок, що виготовляються і вставляються одна в одну.

Кількість їх визначають із розрахунку 2 см² перерізу труби на їм²покрівлі.

Ринви установлюють на відстані 18-20 м одна від одної. Кріплять їх ло стіни за допо­могою костилів (рис. 9.16, в).

Для виходу на дах, провітрювання і освітлювання горища влаштовують слухові вікна з заскленими рамами і дерев'яними жалюзійними решітками (рис.9.19).

Для забезпечення безпеки робіт під час очищення під снігу та ремонту покрівлі на дахах житлових будівель в два і більше по­верхів, а в громадських понад 10м влаштовують огорожу висотою не менше, як 0,6м.

Огородження влаштовують у вигляді пара­пету, балюстради або решітки (рис. 9.20).

Найчастіше влаштовують решітчасте огородження.

Решітку роблять із круглої сталі і прикріплюють до стальних стояків з підкосами, або до цегляних стовпчиків. Стальні стояки і підкоси встановлюють поверх покрівлі і при­бивають до лат даху. Під лапки стояків і під­косів для гідроізоляції ставлять прокладки із гуми.

9.7. Покриття суміщеної та роздільної конструкції

Суміщеними дахами називають пологі без-горищні покриття, в яких перекриття об'єдна­не з покрівлею. Конструкція суміщеного даху складається із (рис. 9.21):

несучої частини — плити перекриття (багатопорожнинної або суцільної);

пароізоляції із шару бітумної мастики або рулонного матеріалу (руберойду, поліетиле­нової плівки), який приклеюють бітумною мас­тикою. Вона призначена захистити, розташо­ваний вище, теплоізоляційний шар від зволо­ження водяною парою, що проникає із опалю­вального приміщення через плиту;

утеплювача із шару шлаку або керамзиту, який забезпечує необхідний похил даху, зверху якого укладають жорсткі плити із мінеральної вати, легких ніздрюватих бетонів. Загальна товщина сипучого і плитного утеплювача ви­значається теплотехнічним" розрахунком;

вирівнюючої стяжки із цементного розчину або асфальтобетону 15-20 мм завтов­шки. При сипкому утеплювачі його шар дорів­нює 20-30 мм завтовшки; стяжку армують сіткою із дроту діаметром 2-3 мм з розміром вічок 200—300 мм. Поверхню стяжки поділя­ють на квадрати 6x6 або 4x4 м температурно-осадовими швами, 5 мм завтовшки. Зверху їх закривають в поздовжньому напрямку смуж­ками із руберойду, які наклеюють на бітумній мастиці;

покрівлі із трьох шарів руберойду. Для по­передження здимання покрівлі нижній шар ки­лима приклеюють до основи крапками або смугами, які складають 25-35% приклеєної поверхні. Наступні шари покрівлі приклеюють по всій поверхні килима;

захисного шару із гравію 5-10 мм, втопле­ного в бітумну мастику. Він захищає покрівлю від механічного пошкодження і дії сонячної радіації.

Недостатні експлуатаційні якості суміще­них дахів обмежують застосування їх і в сучас­ному будівництві.

Дахи горищного типу із збірних залізо­бетонних елементів називають роздільними. Висота горища таких дахів не менша 1,6 м, в понижених місцях (біля карнизу або під водо­збірними лотками) — до 1,2 м.

По виду горища і покрівлі дахи роздільної конструкції можуть бути:

з холодним горищем і рулонною або мастиковою покрівлею (рис. 9.22, а, б). Горищ­не перекриття в таких дахах утеплене. Покрів­ля — холодна із ребристих або плоских плит,

які спираються на зовнішні або внутрішні по­перечні стіни. Покрівля рулонна або мастикова укладається по вирівняній цементній стяжці. Для вентиляції горища в стінах передбачають­ся продухи;

з холодним горищем і безрулонною по­крівлею (рис. 9.22, в, г). Такі дахи влашто­вують із зовнішнім або внутрішнім водо-відведеннями. Горищне перекриття — утепле­не. Покрівля — із ребристих плит і водозбірних лотків, виготовлених із водонепроникного бетону. Зовнішня поверхня їх покрита в завод­ських умовах гідроізоляційною мастикою. Ретельна заробка стиків і спряжень між пане­лями і плитами забезпечує водонепроникність і довговічність безрулонної покрівлі;

з теплим горищем і рулонною або без­рулонною покрівлею. Горищне перекриття із збірних залізобетонних плит виконується без утеплення, а покрівельне покриття робиться утеплене. Стіни горища такої ж конструкції, як і зовнішні.

При рулонній покрівлі (рис^-. 9.23, а) дахи роздільної конструкції виконують із плоских керамзитобетонних плит, або із утеплених (три­шарових) ребристих плит з рулонним килимом із руберойду.

При безрулонній покрівлі (рис. 9.23, б) — із ребристих плит і водозбірних лотків, в яких ребра і верхній покрівельний шар 50 мм зав­товшки виготовлені із водонепроникного бетону, а нижня частина (теплоізоляція) — із керамзитобетону. Зовнішня поверхня плит і лотків покривається гідроізоляційною мастикою.

Конструктивні вузли безрулонного даху (рис. 9.23, ж, д) виконують способом перекриття елементів. Так, поздовжній стик ребристих безрулонних плит накривають бетонним нащільником. Звис покрівельних плит (при спиранні на водозбірні лотки) пере­криває поздовжнє несуче ребро покладеного лотка. Місця спирання плит покрівлі на зов­нішні стіни закривають Г-подібним бетонним елементом. Це забезпечує водонепроникність залізобетонних покриттів з безрулонною покрівлею.

Дахи з теплим горищем застосовують в житлових будівлях заввишки більше п'яти по­верхів, при використанні горищного простору в якості повітрозбірної камери вентиляційної системи будівлі і тільки при несучих конструк­ціях із залізобетону.

Найбільш розповсюдженою конструкцією являється дах з холодним горищем. В ньому мо­жуть бути використані несучі елементи не тіль ки із залізобетону, а й з інших матеріалів. Наявність вентильованого горищного простору полегшує боротьбу з перегрівом приміщень верхніх поверхів в жаркому кліматі і про­сушування конструкцій над приміщеннями з вологим або мокрим режимом.