9.3. Конструктивні елементи приставних кроков.

Несучими конструкціями похилих дахів є приставні крокви, по яких укладають лати, що є основою для покрівлі. Приставні крокви влаш­товують в будівлях невеликої ширини, а також у будівлях, які мають внутрішні опори на відстані не більше 6 м.

Приставні крокви (рис. 9.4) представляють собою просторову систему, яку складають із кроквяних ніг, мауерлатів, лежня, стояків, гребеневого прогону, підкосів, ригелів (схватків), верхніх прогонів, кобилок, лат.

Конструктивна схема приставних кроков (рис .9.5) залежить від ширини будівлі і розташу-вання внутрішніх опор. Основним елементом приставних кроков є кроквяні балки (кроквяні ноги) із дощок, колод або брусів. Окремі елементи кроков між собою з'єднують за допомогою врубок або металевих кріплень (цвяхів, болтів, скоб) (рис. 9.6). Кроквяні балки (ноги) укладають на мауерлати (підкроквяні бруси) в односхилих дахах, або на мауерлати і прогони в двосхилих дахах (рис. 9.5, е.). Відстань між кроквами в осях приймають від 1 до 2 м.

Мауерлати можуть бути з брусів, які укладають по всій довжині будівлі або по її пери­метру , а також у вигляді брусів-оцупків, укладе­них переривчасто (тільки під кроквами). Мауер­лати антисептують і ставлять на кам'яні стіни на прокладку із шару руберойду на висоті не менше 450 мм від верху горищного перекриття. На вну­трішні опори укладають прогони (лежні), по яких через 3-6 м один від одного установлюють стояки, які підтримують верхні прогони. Стояки і прогони утворюють опорні рами під крокви.

Щоб дах не знесло вітром, кроквяні ноги (не рідше, ніж через одну) закріплюють скруткою із дроту (0 4-6 мм) до закладеного в стіну йоржа або до залізобетонних елементів горищного перекриття (рис. 9.6).

Кроквяна нога при великій довжині несе значні навантаження і тому підтримується додат­ковими опорами в прольоті у вигляді підкосів, які спираються на лежень.

Якщо довжина кроквяної ноги більша стандартної довжини лісоматеріалу, то її проек­тують складеною. Кроквяна нога (діагональна або скісна) за направленням ребра даху

спирається у гребені на гребеневий прогін або прибоїни. Нижні кінці крокв не виходять за межі мауерлату. Тому на рівні карнизу, до нижнього кінця кроквяних ніг прибивають кобилки (короткі дошки завтовшки 40 мм), зверху яких настилають обрешетування із дощок і брусків, яке являється основою для покрівлі. Над карнизом обрешетування роблять суцільне, а вище— розріджене (рис. 9.4). У місцях перетину схилів (рис. 9.6) установлюють діагональні (скісні) ноги, на них спирають укорочені крокви (наріжники).

Розміри перерізу обрешетування, кроквяних ніг, прогонів, підкосів визначають за розрахун­ком. Мауерлати роблять із колод 0 180-200 мм, а брущаті — перерізом 140x160 або 160x180 мм.

Брущаті елементи приставних кроков еко­номічніші від кроков із колод і дозволяють виконувати їх заготовку у заводських умовах.

Дахи із приставних крокв потребують при влаштуванні значних затрат праці. Більш індус­тріальним видом похилого даху є збірні дощаті крокви заводського виготовлення. Вони скла­даються з опорних ферм, які встановлюють по­хило, і виконують роль опор, кроквяних щитів і гребеневих ферм (рис. 9.7). Ферму спирають на цегляні або бетонні стовпчики і кріплять до них скрутнями із дроту. Між опорою ферми і стовп­чиком установлюють дерев'яні прокладки. Зверху ферми тримаються бобишками, прибити­ми знизу до кроквяних щитів. Кроквяні щити складаються з кроквин, зв'язаних зверху латами, а знизу — діагональними зв'язками для забез­печення жорсткості їх під час монтажу. Кроквини роблять із парних дощок, установлених із зазором. Парності крайніх дощок досягаються при стикуванні щитів між собою. Нижніми кін­цями щити спираються на мауерлати, а верхніми — на опорні ферми. Потім установлю­ють гребеневі фермочки, кінці яких входять в зазор між дошками кроквин, і скріплюють з ними цвяхами. По гребеневих фермочках укладають верхні обрешітні щити. Для кріплення карниз­них обрешітних щитів у зазори дощок нижніх кінців ставлять кобилки.

З метою зменшення витрат деревини та збіль­шення довговічності й вогнестійкості в практиці будівництва застосовують безлісні дахи. їх ви­конують із збірних залізобетонних та металевих крокв. Металеві крокви мають вигляд пруткових ферм (рис. 9.8.).

Для 2- 4-кімнатних садибних будинків, 2- 5-поверхових будинків та громадських споруд (рис. 9.8) застосовують металеві дахи, які повніс­тю замінюють деревину та азбестоцементні хви­лясті листи. У них покрівля виконується із стале вих оцинкованих листів профільованого профілю 12 м завдовжки, укладених по металевих прогонах гнутого профілю. Для стояків викорис­товується швелер гнутого профілю.

Кріплення стиків забезпечується замонолі-чуванням анкерів у порожнинах залізобетонних плит перекриття.

Застосування безлісних дахів дає можливість зекономити до 90% деревини.