2.2. Об'ємно-планувальні параметри будівель

Основними об'ємно-планувальними парамет­рами будівлі є: крок, проліт і висота поверху.

Кроком (рис. 2.3) при проектуванні плану будівлі називають відстань між координаційними осями, що розчленовують будівлю на плануваль­ні елементи або визначають розташування несучих конструкцій будівлі (стін, колон, стовпів). Залежно від напрямку в плані будівлі крок може бути поперечний або поздовжній.

Координаційними осями (рис. 2.3) називають лінії, які проведені на плані будівлі у взаємно-перпендикулярних напрямках і визначають місце розташування вертикальних несучих конструкцій. Координаційні осі маркують (позначають) у довшому напрямку цифрами, а в іншому -великими буквами українського алфавіту.

Прольотом (рис. 2.3) у плані називають відстань між координаційними осями несучих стін або окремих опор у напрямі, що відповідає довжині основної несучої конструкції перекриття або покриття. У більшості випадків крок є меншою відстанню між осями, а проліт — більшою.

Висота поверху — це відстань по вертикалі від рівня підлоги нижчого поверху до рівня підлоги вищого поверху, а у верхніх поверхах та одноповерхових будівлях — до верху позначки горищного перекриття (рис. 2.2).

Об'ємно-планувальні елементи в будівлях з колонами характеризуються сіткою колон, тобто відстанню між колонами в поздовжньому і по­перечному напрямках, а також висотою поверху.

2.3. Єдинамодульна система в будівництві

Уніфікація об'ємно-планувальних параметрів будівель і розмірів конструкцій здійснюється на основі єдиної модульної системи.

Сукупність правил, які дозволяють ув'язати розміри збірних конструкцій з об'ємно-плануваль­ними елементами будівель, називають єдиною модульною системою (ЄМС).

Ув'язку розмірів ведуть так, щоб вони були кратні 100 мм. Цю величину приймають за основний модуль (М). Для підвищення ступеня уніфікації прийнято похідні модулі (ПМ): укруп­нені і дробові. При виборі розмірів об'ємно-плану­вальних елементів будівлі і великих збірних конструкцій користуються збільшеним модулем (6000, 3000, 1500, 1200, 600, 300, 200 мм), які відповідно позначаються 60 М,ЗОМ, 15М, 12М,6М, ЗМ, 2М.

При визначені розмірів перерізів збірних конструкцій застосовуються дробові модулі (50,20, 10,5,2,1 мм), які відповідно позначаються 1/2М, 1/5М, 1/10М, 1/20М, 1/50М, 1/100М.

Взаємне розташування конструктивних еле­ментів будівлі в просторі (рис. 2.1) фіксується системою координаційних площин, що перетина­ються з розмірами між ними, кратними збіль­шеному модулю. Основні конструкції будівлі (стіни, перекриття) суміщають з координаційними площинами. На планах і розрізах будівель (рис. 2.2, 2.3) замість координаційних площин показують ко­ординаційні лінії, які маркуються буквами і цифрами. На кресленнях розрізів (рис. 2.2) показують позначки, тобто рівень (висоту) поверхні відносно підлоги першого поверху. Під час монтажу залізобетонних конструкцій (рис. 2.4) необхідно врахувати розміри швів (проміжків) між укладеними елементами. Для цього в ЄМС передбачено три види розмірів: номінальний, конструктивний й натурний (рис. 2.4).

Номінальний — проектний розмір між ко­ординаційними осями, а також розмір конструк­тивних елементів між їхніми умовними гранями (з врахуванням половини ширини проміжків або шва).

Конструктивний — проектний розмір збірних конструкцій без врахування величини проміжків або швів (5; 10; 15; 20 мм).

Натурний — фактичний розмір виробу відрізняється від конструктивного на величину допуску.

Проектування і будівництво будівель і їх конструкцій основане на обов'язковому дотририманні вимог єдиної модульної системи.