9.1. Види покриттів і вимоги до них

Покриття — це сукупність конструктивних елементів, які завершують будівлю і захищають її від зовнішнього середовища.

Покриття складаються із несучих елементів і огороджуючої частини.

Огороджуюча частина включає в себе покрівлю — верхню водонепроникну оболонку і основу під неї у вигляді обрешетування із дерев'я­них брусків або дощок; у вигляді шару цемент­ного розчину або асфальту по залізобетонних плитах.

Несуча частина покриття складається із дерев'яних або залізобетонних кроквин, кроквяних ферм або залізобетонних панелей. Несуча частина передає навантаження від покрівлі, снігу, вітру і власної маси на стіни і окремі опори.

Незважаючи на те, що покриття займає невелику частину об'єму будівлі, воно відіграє велику роль у забезпеченні надійності і комфорт­ності проживання, особливо на верхніх поверхах.

Несуча частина покриття повинна бути міцною і стійкою, а огороджуюча (покрівля) — водонепроникною, малотеплопровідною, лег­кою, стійкою проти атмосферних і хімічних впливів.

В цілому, покриття повинно бути довговіч­ним, а методи його зведення — індустріальні і економічні (не тільки в період будівництва, але й під час експлуатації).

За конструкцією покриття бувають горищні й безгорищні, в яких об'єднується в одну кон­струкцію перекриття верхнього поверху і покрівлі.

Безгорищні покриття бувають неексплуа-товані і експлуатовані (плоскі), які використову­ються для різних видів відпочинку (в санаторіях, лікарнях, учбових закладах).

За експлуатаційними умовами покриття бувають із зовнішнім або внутрішнім водовід­водом; вентильовані і невентильовані.

За теплотехнічними характеристиками по­криття бувають холодні і утеплені. Найбільш поширений в будівництві дах з холодним гори­щем. В ньому можуть бути використані несучі елементи з дерева, сталі або залізобетону і будь-які покрівельні матеріали.

9.2. Похилі дахи, їх форми і основні елементи

Дахи роблять у вигляді похилих площин — схилів, покритих покрівлею з водонепроникних

матеріалів.

Замкнутий простір між перекриттям верхньо­го поверху і покрівлею називають горищем.

Горищні дахи викону ють з непрохідним го­рищем, якщо покрівля піднята над горищним перекриттям в середині будівлі на 0,2 м; з напів-прохідним горищем, якщо покрівля піднята над горищним перекриттям в середині будівлі до 1,6 м; і з прохідним горищем — 1,9 м і більше.

Напівпрохідні і прохідні горища використо­вують для розміщення різних пристроїв інженер­ного обладнання (труб центрального опалення, вентиляційних коробів і шахт машинного від­ділення ліфтів) і протипожежних проходів. Для входу на горище роблять сходи або драбини, двері або вхідні люки.

Похил дахів виражають у градусах похилу до умовної горизонтальної площини через тангенс цього кута у вигляді дробу або процентів. Залеж­но від величини кута похилу площин (схилів) до горизонту, розрізняють три групи дахів: круті (з похилом більше 15%); положисті (від 4 до 15%); плоскі (2—3%). Величина похилу назначається в залежності від ізоляційних властивостей по­крівельного матеріалу, щільності його спряжен­ня та кліматичних умов району будівництва. Форма похилих дахів залежить від конфігурації будівлі в плані та архітектурного вирішення.'

Похилі дахи (рис. 9.1) за формою в плані найчастіше бувають: односхилі, двосхилі, чо­тирисхилі (вальмові). Зустрічаються також три-схилі, напіввальмові, шатрові, багатошпильні, пірамідальні, конічні, склепінчасті і мансардні.

Мансарда — це житлове приміщення усередині горища.

До основних елементів похилих дахів відносяться (рис. 9.2):

вальми — трикутні схили даху;

ребра — перетини суміжних схилів, які утворюють виступаючий похилий кут;

гребень — верхнє горизонтальне ребро;

розжолобок — перетин схилів у формі западаючого кута, що забезпечує стік води;

фронтон — верхня трикутна частина зовнішньої стіни, що орогоджує горище;

шпиль — виступаюча частина стіни над поверхнею схилів;

слухове вікно — вікно для освітлювання і провітрювання горища;

спуск — нижня частина похилу схилу; обріз покрівлі — нижня кромка схилу. При однакових уклонах всіх схилів будівлі з покрівлею одного типу, проекції ліній перетину схилів проходять по бісектрисах зовнішніх і внутрішніх кутів контура будівлі. При побудові плану даху треба керуватись цим правилом, а

коли будинок має прямі кути, то проекції ребер креслять у плані під кутом 45". Побудова плану дахів для будівель різної конфігурації, які мають карниз на однаковому рівні по всьому периметру, показана на рис. 9.3.