8.4. Огородження із склоблоків і склопрофіліту

Заповнення віконних прорізів може бути із склоблоків, розміром 194x194 мм і 60-98 мм завтовшки (рис. 8.10). Огородження із склобло­ків міцні, довговічні, відзначаються вогнестій­кістю і високою звукоізоляцією та відсутністю продувності.

Блоки укладають без перев'язки швів на пла­стичному цементному розчині складу 1:3. Про­різи, що мають площу до 2м², заповнюють скло­блоками без армування швів; при площі до 4м² — армування виконують через 2-3 ряди блоків ар­матурою діаметром 4—6 мм; при площі більшій за 4м² — армують кожний шов, а по периметру ого­родження влаштовують залізобетонну обв'язку завтовшки не менше 50 мм, в яку заводять арматуру зі швів.

Між огородженням із склоблоків і стіновою несучою конструкцією залишають зазор для тем­пературних деформацій. Його заповнюють шлако­ватою, або прокладкою із двох шарів руберойду.

Заповнення прорізів із склоблоків застосову­ють у вестибюлях, сходових клітках, вікнах лазень таін.

В сучасному будівництві для заповнення ві­конних прорізів використовують склопрофіліт коробчатого або швелерного перерізу (рис. 8.11). При цьому, коробчате скло розташовують вер­тикально або горизонтально; швелерне — тіль­ки вертикально. При висоті до 6 м коробчате скло застосовують в один ярус; при більшій висоті — прорізи членують на окремі яруси металевими або залізобетонними ригелями. Швелерне скло дозволяє заповнювати яруси або прорізи заввиш-кинебільше2,4 м. Обв'язкаможе бути із дерев'я­них брусків, залізобетонних або металевих профілів. Не дозволяється жорстке з'єднання огородження із склопрофіліту зі стінами будівлі. Зазори між стінами і склопрофілітом повинні бути достатніми для компенсації температурних і осадових деформацій. Всі шви повинні забезпе­чувати тепло, водонепроникність і герметичність.

5.5. Віконні прилади. Вітрини і вітражі

Віконні прилади (рис. 8.12) призначені для навішування рам, їх відчинення і закривання, а також для фіксації в певному положенні.

Виготовляють віконні прилади із металу, пластмаси та інших матеріалів. Петлі, в залеж­ності від місцерозташування, поділяються на праві та ліві.

Конструкція металевих вітрин і вітражів. Номінальні і конструктивні розміри вітрин і віт-

ражів відповідають розмірам вітринного скла, кроку несучих елементів будівлі і висоті поверху.

Стрічки вітрин і вітражів набирають із рам­них блоків. Блоки вітражів бувають 3,3;3,6;4,2м заввишки, при ширині 1,5; 2,0; 3,0 м. Блоки вітрин — 2,4; 3,0; 3,3 м заввишки при ширині 2,0; 3,0м. Несучим елементом їх являється металевий каркас(рис. 8.13) із нижньої і верхньої обв'язки, стояків і ригелів. Елементи каркасу виконують із стальних профілів, кутиків, швеле­рів, двотаврів, прямокутних труб або профілів з алюмінію.

Вітражі і вітрини можуть бути з одинарним або подвійним заскленням; спареним або роз­дільним (з відстанню між стеклами 0,5-1,8 м). Вони можуть бути в одній площині із стіною, вбу­довані або приставні (рис. 8.14).

Для засклення використовують скло зав­товшки 4-8 мм. Скло окантовують гумовим П-подібним профілем і вставляють в рамку із ку­тиків.

Скло закріплюють металевими кутиками, швелерами або смугами за допомогою гвинтів. Шви між рамами ущільнюють герметиком. Зазори між стіною і рамами вітража проконопачують просмоленим клоччям і заробляють цементним розчином.