8.1. Вікна, вимоги до них. Класифікація

За архітектурно-конструктивними ознака­ми і функціональним призначенням світлопрозорі огородження поділяють на:

вікна — світлопрозорі огородження, при­значені для освітлення, провітрювання і зорового зв'язку з зовнішнім середовищем;

вітражі — світлопрозорі стіни або ділянки стін, які застосовують для максимального при­родного освітлення приміщень, а також для за­безпечення достатнього зорового зв'язку внутріш­нього простору приміщення з навколишнім зов­нішнім середовищем;

вітрини — світлопрозорі стіни, або окремі прорізи з заповненням із прозорого великорозмір­ного скла, призначені для експозиції товарів, реклами.

Усі світлопрозорі огородження повинні: на­дійно ізолювати приміщення від зовнішнього шуму; задовольняти вимоги теплозахисту; бу­ти міцними, довговічними, зручними в експлуа­тації, індустріальними і економічними. Розміри і форму вікон приймають в залежності від не­обхідного рівня освітленості приміщень і архі­тектурного вирішення будівлі, так як конструкції засклення впливають на зовнішню композицію будівлі і його інтер'єру. Відношення площі вікон всіх кімнат і кухонь квартир жит­лових будівель до площі підлоги цих приміщень повинно бути не меншим 1:8 і не більшим 1:5. Перевищення нормативної площі засклення вліт­ку призводить до перегріву приміщень, а взим­ку — до їх переохолодження; тому появляються додаткові витрати на опалення, щоб забезпечити внутрішню температуру тепла в межах 18-20°С.

Встановлено, що біля 40-60% всіх тепло­витрат будівлі складають тепловитрати через вікна і балконні двері.

Для зменшення тепловитрат і покращання звукоізоляційних властивостей застосовують різні замазки, пружні прокладки, штапики.

Вікна громадських будівель відрізняються великою кількістю форм і складністю конструк­тивного рішення. їх прийнято класифікувати за такими ознаками:

за призначенням: зовнішні, внутрішні (вік­на передаточні між суміжними приміщеннями фрамуги над дверима);

за кількістю стулок: одно-, дво-, тристулкові (рис. 8.1);

за способом відчиняння стулок: з глухими рамами, або з рамами, що відчиняються; з го-

ризонтальним або вертикальним підвішенням; середньопідвісні, середньоповоротні, складні, розсувні (рис. 8.2);

за влаштуванням вентиляції: через кватир­ки, вузькі вертикальні стулки або фрамуги (рис. 8.1);

за кількістю рядів засклення: з одинарним, що застосовують в південних районах; з подвій­ним — в районах з помірним кліматом; потрій­ним — на верхніх поверхах висотних будівель;

за видом світлопрозорого матеріалу: із звичайного скла 2—6мм завтовшки; із спеціаль­ного скла (сонцезахисного, вітринного 8—10 мм, світлорозсіюючого, декоративного); із профільо­ваного скла, склоблоків, із двох стекол, склеєних по контуру.

8.2. Елементи віконного заповнення.

Заповнення віконного прорізу складається із віконної коробки, засклених рам, підвіконної дошки і зовнішнього зливу (рис.8.3.).

Коробка з рамами створює віконний блок. Для масового будівництва промисловість випус­кає стандартні віконні і балконні дверні блоки за номенклатурою діючих Державних стандартів. Номінальні розміри (рис. 8.4) віконних блоків для житлового будівництва складають за шири­ною 6М, 9М, 12М, 14М, 15М, 18М, 21М; за висо­тою 6М, 9М, 10М, 12М, 15М, 18М, 21М.

Блоки для громадських будівель мають ши-ринурівну9М, 12М, 18М, 21М, 24М, 27Мівисоту 18М, 2 ЇМ, 27М. Висоту вікна вибирають на 1100-1300 мм меншою від висоти поверху.

Випускають дві серії блоків: серія Р — з внутрішніми і зовнішніми рамами, які установ­лені роздільно, і серії С — зі спареними рамами, зближеними до безпосереднього стикання для сумісного відкривання і закривання.

Віконна коробка являє собою раму, до якої кріплять віконні засклені рами.

Віконна коробка складається із бокових косяків, верхняка і нижньої обв'язки. При значних розмірах вікон, для підвищення їх жорсткості, коробки можуть мати додаткові внутрішні бруски — імпости, які розташовують вертикально і горизонтально. Верхня глуха, або та, що відчиняється, частина вікна називається фрамугою. Рами бувають одно-, дво- і тристулкові. Вони складаються з обв'язок і слупиків (горизонтальних і вертикальних брусків усередині обв'язки); стулки рами бувають з фрамугою, або кватиркою і без них.

За конструктивним рішенням коробки з роз­дільними рамами бувають: роздільні (для зовніш-

ньої і внутрішньої рами) і суцільні (рис. 8.5). У практиці будівництва в основному використо­вують суцільні коробки. В коробці у місцях при­микання або навіски рам, на ширину бруска ви­бирається чверть 10 мм завглибшки. Рами на­вішують за допомогою шарнірних петель. Для попередження від гниття коробку антисептують, а при установці в проріз кам'яної стіни дерев 'яні коробки по периметру обкладають шаром рубе­ройду. Коробку блоків закріплюють йоржами або шурупами, які забивають у спеціально встанов­лені антисептовані дерев'яні пробки при кладці стін, або бетонуванні стінових панелей (рис. 8.6). Зазор між коробкою блока і стіною ретельно про­конопачують клоччям, вимоченим у глиняному розчині, або заповнюють поліуретановою піною. Відкоси оштукатурюють зовні і всередині. Зазор під нижньою обв'язкою коробки обов'язково про­конопачують і закривають дерев'яною, залізо­бетонною або пластмасовою підвіконною дош­кою. Нижній зовнішній водозлив виконують із розчину з покриттям оцинкованою сталлю.

8.3. Дерев 'яні віконні блоки із роздільними і спареними рамами

Віконний блок із роздільними рамами ,* (рис. 8.5, 8.7) складається із віконної коробки, зовнішніх і внутрішніх засклених рам, які на­вішуються до коробки роздільно на відстані 80—

88 мм. Рами можуть бути із глухих стулок, або стулок, що відкриваються. Внутрішні рами мають розміри менші від зовнішніх на 20-3 5 мм на кожний бік, щоб їх можна було відчиняти. Цю-різницю розмірів зовнішніх і внутрішніх рам називають розсвітом. Стулки рам складаються із контурних дерев'яних брусків перерізом 44x65; 54x64; 64x75 мм і слупиків.

Слупики — це горизонтальні і вертикальні бруски, які розділяють стулки рам на менші частини по фасаду з перерізом ЗО мм, а по глибині прорізу розмір слупика дорівнює розміру бруска рами.

З зовнішньої сторони по периметру контурної обв' язки і слупиків рами вибирається чверть (фальц) розміром 10x15 мм для установки шибок.

Шибки закріплюють цвяхами, шпильками з дроту із замазкою або дерев'яними планками — штапиками. У зовнішніх рамах нижні обв'язки стулок, фрамуг і кватирок мають відливи — виступи призначені для стікання атмосферних вод.

За формою поперечного перерізу брусків обв 'яз­ки рами бувають звичайні (рис. 8.7) із напливом (рис. 8.8). Стулки, що мають наплив (виступи), перекривають зазор в притулі рами і забезпечують непродувність (герметичність) вікна.

Роздільне навішування рам забезпечує рівномірний стиск ущільнювальних прокладок в приту, що підвищує герметичність. Відчинянь внутрішньої рами, незалежно від зовнішньо полегшує очищення шибок, дозвол ж мати одинарні засклення в літній період, яке покращує інсоляцію і ультрафіолетове опромінення приміщень.

При роздільних рамах знижується продувністі віконного заповнення, внаслідок чого знижуютьс витрати на опалення. Такі вікна забезпечують зменшення проникнення зовнішнього шуму в приміщення.

Віконний блок, в якому зовнішня і внутрішня рами зближуються до безпосереднього стикання і утворення однієї рами з двома шибками називаюті спареними (рис. 8.8). Конструктивні елементи цього блоку такі, як і у блоків з роздільними рамами. Стулки рам з'єднують між собою в один елемент, що відкривають за допомогою стяжних гвинтів роз'єднують їх у разі потреби, — для видалення пилу, або протирання шибок. Відстань між шибками складає 47 мм. Внутрішню раму такого вікна закріплюють до загальної суцільної коробки шарнірними петлями, а зовнішню — навішують на внутрішню раму, скріплюючи з нею гвинтами, що знімаються при протиранні скла. Щоб запобігти проникненню повітря між шибки, спарені рами мають наплив і прокладку по периметру стулок із пористої гуми. Провітрювання забезпечується через кватирки або фрамуги.

Конденсат, який створюється між віконними рамами, збирається в жолобі нижньої обв'язки коробки і через проріз виводиться назовні. Віконні блоки із спареними рамами дають економію деревини і легші від інших конструктивних ви­рішень. Проте, вони мають значно більше тепло­витрат (на 25%), ніж у блоків з роздільними рамами і велику звукопровідність, що обмежує їх застосування, особливо на фасадах, що виходять на шумні магістралі.

Для громадських будівель (підвищеної капі-тальності) розроблені деревоалюмінієві блоки зі спареними рамами, поверхня яких обличкована профілями анодованого (під бронзу або інший колір] алюмінію. Елементи зовнішнього обличкування, закріплені шурупами, підвищують захисні і декоративні якості віконних блоків.

Більш прогресивною конструкцією, порівняне із спареними рамами, є склопакети, що встановлю­ються в одинарні рами.

Такий пакет складається з двох шибок с прошарком сухого повітря й обрамлений рамкою с гуми або пластмаси (рис. 8.9).

Застосовують і пластмасові віконні рами, які. на відміну від дерев'яних, не загнивають і не розсихаються.