7.3. Великопанельні перегородки

Підприємства будівельної індустрії виготов­ляють великопанельні перегородки з підготов­леною поверхнею для фарбування і наклейки шпалер.

У практиці будівництва найбільшого по­ширення набули гіпсобетонні панелі (рис. 7.5, а) розміром на приміщення заввишки 2,5-3,0 м при довжині 4-6 м і товщині 80-100 мм. Панелі арму­ють дерев'яними рейками (рис. 7.6, а, б) пере­різом 20x20 мм, які укладають сіткою з вічками 400x400 мм. Унизу і з боків рейки каркаса за­кріплюють двома обв'язувальними брусками 40x40 мм, а вгорі — двома брусками трикутного перерізу. Перегородки з дверними прорізами ма­ють довжину від 2,5 до 6 м. Двірні прорізи в пане­лі облямовують по периметру парними брусками перерізом 40x40 мм, до яких потім прибивають дверну коробку. Монтажні петлі закріплені до нижнього опорного бруска. При влаштуванні міжквартирних перегородок ставлять дві панелі з проміжком 40-50 мм між ними.

Гіпсобетонні перегородки виготовляють про­катним касетним або стендовим способом із гіпсо­вого розчину з місцевими заповнювачами із шлаку, щебеню, черепашнику, туфу та інших матеріалів.

У повноскладальних будівлях застосовують залізобетонні панелі, які суміщають функції внутрішніх стін і перегородок (рис. 7.5, б). Вони виготовляються розміром на кімнату і армуються стальною сіткою.

Склозалізобетонні панелі (рис. 7.5, в) складаються із склоблоків, обрамованих по кон­туру залізобетонною обв'язкою. Такі перегородки застосовують для освітлення приміщень, напри­клад, коридорів «другим» світлом.

Затрати праці на влаштування великопанель­них перегородок в 2,5 рази менші, ніж на влашту­вання перегородок із дрібноштучних матеріалів.

7.4. Індустріальні каркасні і дерев 'яні перегородки

В останні роки в будівництві одержали ве­лике розповсюдження легкі каркасно—обшивні

перегородки з азбестоцементними стояками (рис. 7.7, а), що закріплюються між гребнями металевих напрямних, пристрілених дюбелями до стелі і до перекриття. Стояки з обох сторін обшивають гіпсокартонними листами, або іншим листовим матеріалом. Для закріплення обшивки використовують самонарізні гвинти. Для звуко-і шляції перегородок між стояками впритул укла­дають плити із мінеральної вати або скловолокна, іагорнуті в поліетиленову плівку і, щоб вони не осідали, закріплюють до стояків.

Вертикальні шви на поверхні, в залежності від матеріалу, заклеюють стрічкою, закривають пащільником, заповнюють мастикою. Стики в місцях прєднання перегородок до стін і стель заповнюють джгутом і заробляють мастикою.

Виготовляють перегородки з каркасом із тонкого металевого профілю (рис. 7.7, в) у ви-гляді стояків, закріплених з направляючими до перекриття і стелі. Обшивка робиться одно- або

парова. Внутрішнє заповнення виконується мінераловатних плит.

застосовують індустріальні перегородки з дерев'яним каркасом (рис. 7.7, б) із антисепто-ваних стояків і брусків-направляючих, що кріп­ляться до стелі і перекриття. Гіпсокартонні листи обшивки закріплюють до стояків перегородки шурупами або цвяхами. Для підвищення звуко-ізоляції, порожнину між обшивками заповнюють мінераловатними плитами.

За способом виготовлення дерев'яні перегородки бувають: дощаті, каркасні, щитові, столярні.

Дощаті перегородки (рис. 7.8) виконують із дощок 50 мм завтовшки, які установлюють на нижній брус, що спирається на перекриття. Верх­ні кінці, вертикально установлених і впритул з'єднаних дощок, закріплюють до трикутних брусків, прикріплених до стелі. Дошки зв'язують між собою шипами, які розташовують по висоті з кроком 1400 мм шаховим порядком. Шипи надають перегородці жорсткості. Потім пере­городки оштукатурюють з обох боків по дранці, вапняно-гіпсовим розчином 20 мм завтовшки, або обшивають листами сухої штукатурки. Влаштування таких перегородок дуже трудо­містке.

Найбільш економічними є щитові перегород­ки (рис. 7. 9) із щитів, виготовлених на заводах із відходів пиломатеріалів або несортових дощок. Щити виготовляють дво- або тришаровими на всю висоту приміщення з чвертями для стиску­вання між собою. Перегородки оштукатурюють, або обшивають гіпсобетонними листами. Якщо щити призначені під штукатурку мокрим спосо­бом, то їх оббивають дранкою.

Каркасні перегородки (рис. 7.10) складають із дерев'яного каркасу і заповнення. Стояки кар­касу установлюють через 0,5-1 м, обшивають з двох боків дошками завтовшки 20-25мм. Про­міжок між дошками заповнюють утеплювачем (керамзитом). Перегородки штукатурять, або оббивають листами сухої штукатурки.

Столярні перегородки (рис. 7.11) застосо­вують у приміщеннях, де звукоізоляція не бе­реться до ^гваги. Вони складаються із глухих або засклені х збірних дерев'яних щитів, які вста­новлюють на обв'язку, яка прикріплена до під­логи. Зверху щити скріплюють карнизними дош­ками. Таки перегородки фарбують олійною фарбою, або обклеюють шпоном. За зовнішнім виглядом вони схожі на дверні полотна.

Застосовують також перегородки—шафи і розсувні перегородки. Перегородки-шафи (рис. 7.12, а) монтують із стояків і щитів за до­помогою стяжних болтів і шурупів. Ширина пере­городок 500 мм, — це дозволяє використовувати їх для зберігання одягу, взуття та ін. Ці пере­городки переставляють, змінюючи площу суміж­них кімнат.

Розсувні (рис. 7.12, б) перегородки склада­ються із набору стулок, з'єднаних петлями. Коли підвішені ролики рухаються по верхній напрям­ній стулки, перегородки збираються в «гармош­ку» . Установка розсувних перегородок дає змогу трансформувати розпланування приміщень.