6.5. Надпідвальні, горищні перекриття. Перекриття в санітарних вузлах

За конструктивним вирішенням надпід­вальні і горищні перекриття відрізняються від міжповерхових наявністю шару утеплювача і пароізоляції.

Горищні перекриття (рис.6.9. а, б, в) роз­діляють приміщення верхніх поверхів від не­опалюваного » холодного « горища. Зверху таких перекриттів кладуть пароізоляцію і утеплювач. Пароізоляцію влаштовують із шару бітумної мас­тики, або одного-двох шарів пергаміну, рубе­ройду, наклеєного на мастиці. Пароізоляція за­хищає утеплювач від водяних парів, що про­никають із опалюваного приміщення через товщу горищного перекриття. Як утеплювач, застосовують шлак, керамзит, плити з легких бетонів, мінераловатні плити та ін. Товщина утеплювача визначається за допомогою роз­рахунків.

Зверху утеплювача влаштовують стяжку із розчину, яка захищає від вологи.

Надпідвальні перекриття (рис. 6.9, д) від­окремлюють опалювані приміщення від підвалів і технічного підпілля. Зверху таких перекриттів (нижче підлоги першого поверху) кладуть теплоізоляцію із сипучих плитних та ін. мате­ріалів, товщину якої вибирають за розрахунком. Пароізоляційний шар у цьому разі розташовують над утеплювачем.

Покриття в санітарних вузлах і «мокрих» приміщеннях (лазнях, пральнях) (рис. 6.9, г) мають гідроізоляцію. її виконують з двох-трьох шарів рулонного матеріалу. В місцях при­микання стін наклеюють смуги гідроізоляцій­ного матеріалу і піднімають догори основний ізо­ляційний килим на 150-200 мм. Зверху прокла­дену гідроізоляцію захищають вирівнюючою стяжкою із цементного розчину.

6.6. Техніко -економічні показники перекриття

Щоб зробити техніко-економічне обгрунту­вання вибору конструкції міжповерхового перекриття, користуються показниками вартості, трудомісткості зведеної товщини виробу і затрат матеріалів (табл 6.1).

6.7. Підлоги. їх класифікація

В конструкцію підлоги входять всі елементи, що укладають зверху основи - несучої панелі перекриття або грунту.

Підлога - це багатошарова конструкція, яка складається із: покриття (чистої підлоги), яке безпосередньо зазнає експлуатаційних впливів; прошарку, що зв'язує покриття з елементом, який лежить нижче, або перекриттям; під­стилаючого шару (підготовки), який забезпечує непорушність чистої підлоги і розподіляє

навантаження на міжповерхове перекриття або грунт; основи - якою може бути міжповерхове перекриття або природний грунт (рис.6.10. а, б).

Підлогу кладуть по перекриттю, або по грунту у безпідвальних будівлях і у підвалах. У підлозі по перекриттю основою являється несуча частина перекриття і підстилаючого шару немає. При влаштуванні підлоги по грунту виконується підстилаючий шар (підготовка). В конструкцію підлоги можуть входити шар звукоізоляції, термо- і гідроізоляційний шар.

За матеріалом покриття підлоги бувають: дерев'яні, бетонні, керамічні, цементні, із синте­тичних матеріалів. За способом влаштування підлоги класифікують на: монолітні (безшовні), штучні і рулонні; за конструкцією підпілля — порожнинні з вентилюючими проміжками між основою і чистою підлогою, і безпорожнинні, які не мають простору під підлогою.

Залежно від призначення будівлі та харак­теру функціонального процесу, що відбувається в приміщеннях, підлога має задовольняти такі вимоги:

бути міцною, тобто мати добрий опір проти зовнішніх впливів; мати мале теплозасвоєння, тобто не бути теплопровідною; бути не слизькою й безшумною; характеризуватись» малим пилоутворенням і легко піддаватись очищенню; бути індустріальною й економічною. В мокрих приміщеннях підлога повинна бути водостійкою і водонепроникною, а в пожежонебезпечних приміщеннях — негорючою.

Практично, неможливо підібрати матеріал для підлоги, щоб він мав усі ці якості. Тому під­логу вибирають так, щоб задовольнити найголов­ніші вимоги.

Проміжок в місцях примикання підлоги до стін і перегородок закривають плінтусами або галтелями (рис. 6.11). Для підлоги бетонної, мозаїчної і із різних плиток, плінтус витягують по шаблону із цементного розчину М 150, або влаштовують із полівінілхлоридних плінтусів.

Керамічні підлоги з7777авершують плінтусом із фасонних керамічних плиток або із рядової плитки.

Таблиця 6.1. Техніко-економічні показники 1 м² перекриття

№№ п/п	Конструкція перекриття	Вартість, %	Трудомісткість, люд/дні	Зведена товщина виробу, см	Затрати матеріалу
					Бетон, 3 м	Сталь, кг
1	Багатопорожнинні	100	0,07	12	0,12	6,1
2	Суцільні (завтовшки 160 мм)	123	0,08	16	0,16	6
3	Суцільні (завтовшки 120 мм)	101	0,08	12	0,12	5

Дерев'яні плінтуси і галтелі застосовують для дерев'яної підлоги та підлоги з лінолеуму. Дерев'яний плінтус закріплюють цвяхами до антисептованих пробок в стіні, а галтель при­бивають цвяхами до дерев'яної підлоги. Для кріплення плінтусів в стіні передбачають уста­новку дерев'яних пробок через 1200 мм, або свердлять для них гнізда. В межах поверху чисті підлоги приміщень повинні бути на одному рівні; при необхідності, може бути перепад заввишки 30 мм. Рівень підлоги санвузлів повинен бути нижчим від чистої підлоги приміщень на ЗО мм. Тільки при підлогах в житлових приміщеннях із лінолеуму з теплозвукоізоляційним шаром (по суцільній панелі перекриття), підлога санвузла влаштовується на 30 мм вище, а коробка дверей при цьому служить порогом.