
- •1.2. Поняття про будівлі і споруди.
- •1.3. Вимоги до будівель
- •1.4. Класифікація будівель. Поняття про клас будівлі
- •2.2. Об'ємно-планувальні параметри будівель
- •2.3. Єдинамодульна система в будівництві
- •2.4. Прив 'язка конструктивних елементів до координаційнихосей
- •3.1. Конструктивні елементи будівель
- •3.2. Техніко-економічна оцінка конструктивних вирішень
- •3.3. Конструктивні типи і конструктивні схеми громадських будівель.
- •3.4. Забезпечення просторової жорсткості будівель
- •4.1. Природні і штучні основи
- •4.2. Характеристика грунтів
- •4.3. Способи штучного закріплення грунтів.
- •4.4. Фундаменти, вимоги до них, класифікація
- •4.6. Стовп часті і суцільні фундаменти
- •4.7. Пальові фундаменти
- •4.10. Гідроізоляція фундаментів
- •5.1. Класифікація стін і вимоги до них
- •5.2. Відомості про кладку із цегли та інших дрібноштучних елементів.
- •5.3. Цегляні стіни.
- •5.4. Стіни із дрібних блоків і природного каменю
- •5.5. Техніко-економічна оцінка стін
- •5.6. Монолітні конструкції стін
- •5.7. Стіни з великих блоків
- •5.8. Архітектурно-конструктивні елементи стін
- •5.9. Деформаційні шви
- •5.10. Балкони, лоджії, еркери
- •5.11. Оздоблення кам 'яних стін
- •5.12. Окремі опори. Прогони
- •Розділ 6. Перекриття і підлога
- •6.1. Перекриття, вимоги до них. Класифікація
- •6.2. Балкові перекриття
- •6.3. Перекриття із збірних залізобетонних панелей
- •6.4. Монолітні залізобетонні перекриття
- •6.5. Надпідвальні, горищні перекриття. Перекриття в санітарних вузлах
- •6.8. Конструкція дощатої і паркетної підлоги
- •6.9. Підлоги із лінолеуму та інших синтетичних матеріалів
- •6.10. Цементні імозаїчні підлоги. Підлоги із керамічної плитки
- •7.2. Перегородки з дрібнорозмірних елементів
- •7.3. Великопанельні перегородки
- •7.4. Індустріальні каркасні і дерев 'яні перегородки
- •7.5. Установлення перегородок, спряження їх зі стінами і стелею
- •7.6. Техніко-економічна оцінка перегородок
- •8.1. Вікна, вимоги до них. Класифікація
- •8.2. Елементи віконного заповнення.
- •8.4. Огородження із склоблоків і склопрофіліту
- •5.5. Віконні прилади. Вітрини і вітражі
- •8.6. Двері і їх конструктивне вирішення.
- •9.1. Види покриттів і вимоги до них
- •9.2. Похилі дахи, їх форми і основні елементи
- •9.3. Конструктивні елементи приставних кроков.
- •9.4. Конструкції для перекриття залів. Підвісні стелі
- •9.5. Покрівлі їх види і деталі
- •9.6. Водовідведення з похилих дахів. Слухові вікна. Огорожа на дахах
- •9.7. Покриття суміщеної та роздільної конструкції
- •9.8. Експлуатаційні дахи. Водовідведення з плоских дахів. Вихід на дах
- •9.9. Техніко-економічні показники дахів
- •10.1. Сходи, вимоги до них, класифікація
- •10.2. Визначення розмірів сходів і сходової клітки
- •10.3. Конструктивні вирішення сходів
- •10.4. Зовнішні входи і сходи. Ліфти та інші засоби сполучення між поверхами
- •11.1. Конструктивні типи великопанельних будівель. Розрізка стін. Конструкція стінових панелей
- •11.2. Конструктивні схеми безкаркасних великопанельних будівель
- •11.3. Стики стінових панелей
- •11. 4. Підземна і надземна частини великопанельних будівель
- •11.5. Каркасно-панельні будівлі. Елементи збірного залізобетонного каркасу. Вузли спряження.
- •11.6. Стіни каркасно-панельних будівель. Просторова жорсткість
- •11.7. Конструктивні вирішення будівель підвищеноїповерховості
- •11.8. Техніко-економічна оцінка великопанельних будівель.
- •12.1. Об'ємно-блочне будівництво. Класифікація об 'ємних блоків
- •12.2. Конструктивні системи об 'ємно-блочних будівель
- •12.3. Конструктивні вирішення об'ємних блоків
- •13.2. Панельні дерев 'яні будівлі
- •14.1. Печі і плити. Димові і вентиляційні канали
- •14.2. Сміттєпроводи. Санітарно-технічні кабіни
- •14.3. Пасажирські і вантажні ліфти
6.2. Балкові перекриття
Балкові перекриття застосовують головним чином в індивідуальному будівництві. Несучий елемент цього перекриття — балка — може бути дерев'яна, металева або залізобетонна. Перекриття по дерев'яних балках застосовують в сучасному, малоповерховому будівництві, де ліс є місцевим матеріалом. Цей вид перекриття має невелику масу, простий у виконанні, порівняно невисокої вартості, але може загнивати, недостатньо вогнестійкий і довговічний та вимагає великих затрат праці.
Дерев'яні перекриття складаються: з балок, міжбалкового заповнення, підлоги й опоряджувального шару стелі (рис. 6.1, а, б). Дерев'яні балки виготовляють у вигляді брусів прямокутного перерізу або товстих дощок хвойних порід, розміри визначають розрахунком. Висота перерізу дерев'яної балки складає 1/20~ 1/25 частину прольоту і найчастіше становить 130, 150, 180, 200 мм, а товщина — 75, 100 мм. Відстань між балками в осях (крок) дорівнює 600-1000 мм. Для опертя міжбалкового заповнення до бічних сторін балок прибивають бруски (черепні) перерізом 40x50 мм (рис. 6.1, в, г).
Глибина опертя кінців балок у гніздах кам'яних стін дорівнює 180 мм.
Опирання кінців дерев'яних балок на кам'яні стіни (рис. 6.2, а, б) може бути з глухим або відкритим закладанням. При глухому закладанні щілину між балкою і гніздом в 20-30 мм заповнюють розчином. Глухе забиття захищає балку від доступу до неї вологого, теплого повітря і не дає можливості появленню на стінках гнізд конденсату і зволоженню кінців балок. При відкритому закладанні щілини між балкою і стінками гнізд нічим не заповнюють. Відкрите спирання допускається при стінах завтовшки більше 510 мм і при спиранні бал ок на внутрішні стіни. У зовнішніх стінах завтовшки 510 мм і менше при такому спиранні гнізда балок утеплюють вкладками із теплоізоляційних матеріалів.
В цьому випадку забезпечується вентиляція гнізд повітрям, що проникає із міжбалкового простору перекриття.
Кінці балок антисептують 3% розчином фториду натрію на довжину 750 мм, а бічні поверхні кінців балок обклеюють руберойдом у два шари на бітумі. Для зв'язку стін з перекриттями кінці балок заанкеровують в стіни. Стальний анкер одним кінцем прикріплюють до балки, а другий кінець замуровують у кладку. При спиранні балок на внутрішні стіни, або прогони (рис. 6.2) кінці їх антисептують, обгортають двома шарами руберойду і з'єднують між собою стальними зв'язками. Анкери ставлять не рідше ніж через одну балку.
Прогони
бувають залізобетонні, стальні, дерев'яні
(рис. 6.2, в, г). Простір між балками
заповнюють міжбалковим накатом, який
спирається на черепні бруски.
Застосовують накати із одинарних або
подвійних щитів, гіпсових або легкобетонних
блоків, фібролітових плит (рис. 6.1, д). По
накату виконують змащення глинопіщаним
розчином 20-30 мм завтовшки, або кладуть
шар рулонного матеріалу, який одночасно
служить пароізоляцією. Для покращення
звукоізоляції (в міжповерхових
перекриттях) і теплоізоляції (в горищних
і напівпідвальних перекриттях) укладають
шар ізоляційного матеріалу (із шлаку,
сухого піску, керамзиту) завтовшки
60—80 мм для міжповерхових і 220-260 мм для
горищних перекриттів. Для настилки
підлоги по балках через 500-700 мм укладають
лаги із дощок або пластин, до яких
прибивають дошки підлоги. У місцях
спирання лаг на балку під лаги підкладають
звукоізоляційні прокладки із рулонних
матеріалів, гуми або смуги оргаліту.
Завдяки наявності лаг, укладених під
підлогою, під усією площею приміщення
створюється суцільний прошарок, який
сполучається з повітрям приміщення
через вентиляційні решітки по кутках
кімнат. Це забезпечує вентиляцію
підвального простору й видалення з
нього водяної пари. Для зменшення висоти
перекриття часто підлогу укладають
безпосередньо по балках. Проте, відсутність
лаг погіршує звукоізоляцію перекриття.
Стелю оштукатурюють по шару дранки, або
оббивають листами сухої штукатурки.
Конструкція перекриття по дерев'яних балках з накатом із легкобетонних блоків і плит зменшує витрати деревини, але маса його збільшується. Шви між блоками і місця примикання їх з балками закладають розчином. Зверху накату влаштовують гідроізоляцію гарячим бітумом або із шару рулонного матеріалу.
Горищні перекриття не мають підлоги, а теплоізоляційну засипку захищають від вологи вапняно-піщаною (глинопіщаною) стяжкою завтовшки 20 мм.
Перекриття над санвузлами влаштовують з водонепроникними підлогами і надійною гідроізоляцією по суцільному дощатому настилу із шпунтованих дощок, які прибивають до відкритих знизу балок перекриття (рис.6.1, е).
При ремонтних роботах та реконструкції будівель зустрічаються перекриття по металевих балках. Тепер такі конструктивні вирішення перекриттів використовують дуже рідко. Металеві балки із двотавру, швелера, або рейки укладають на несучі стіни або стовпи з закладанням і анкеруванням їх (рис. 6.3, а, б, в).
Величина спирання на стіни становить 200-250 мм. Балки розміщують на відстані 1,0-1,5 м одна від одної. Під балки укладають бетонні подушки або стальні підкладки. Балки захищають від корозії, можливої дії вогню або високих температур.
Міжбалкове заповнення може бути монолітним і збірним. Монолітне міжбалкове заповнення (рис. 6.3, г, д, е) може бути із цегли, бетону або залізобетону і керамічного каменю. В залежності від розташування залізобетонної плити у верхній чи нижній площині балки стеля буває гладка, ребриста, у вигляді склепіння з цегляним або бетонним заповненням міжбалкового простору.
Перекриття по стальних балках із збірним накатом за своєю схемою аналогічні перекриттям по дерев'яних балках. Стальні балки горищних перекриттів утеплюють зі сторони горища, щоб не утворювався взимку конденсат на стелі в місцях розташування балок (рис. 6.3, д).
Із впровадженням в будівництво залізобетону почали застосовувати перекриття по залізобетонних балках таврового перерізу (рис. 6.4). Вони прості за конструкцією, мають відносно невелику масу, але трудомісткі у зв'язку з забиванням цементним розчином великої кількості швів між елементами міжбалкового заповнення. Крок балок назначають, в залежності від навантаження, від 600 до 1000 мм. В якості міжбалкового накату застосовують гіпсобетонні або легкобетонні плити. Підлоги влаштовують по лагах або по вирівняній основі. Стелі покривають шаром штукатурки не більше 10 мм. Зв'язок перекриття зі стінами виконується анкеруванням балок перекриття (рис. 6.4, д). Балки горищного перекриття утеплюють (рис. 6.4, г).