6.2. Балкові перекриття

Балкові перекриття застосовують головним чином в індивідуальному будівництві. Несучий елемент цього перекриття — балка — може бути дерев'яна, металева або залізобетонна. Перекрит­тя по дерев'яних балках застосовують в сучас­ному, малоповерховому будівництві, де ліс є міс­цевим матеріалом. Цей вид перекриття має не­велику масу, простий у виконанні, порівняно невисокої вартості, але може загнивати, недос­татньо вогнестійкий і довговічний та вимагає великих затрат праці.

Дерев'яні перекриття складаються: з балок, міжбалкового заповнення, підлоги й опоряджувального шару стелі (рис. 6.1, а, б). Дерев'яні балки виготовляють у вигляді брусів прямокутного перерізу або товстих дощок хвой­них порід, розміри визначають розрахунком. Висота перерізу дерев'яної балки складає ¹/₂₀~ ¹/₂₅ частину прольоту і найчастіше становить 130, 150, 180, 200 мм, а товщина — 75, 100 мм. Від­стань між балками в осях (крок) дорівнює 600-1000 мм. Для опертя міжбалкового заповнення до бічних сторін балок прибивають бруски (черепні) перерізом 40x50 мм (рис. 6.1, в, г).

Глибина опертя кінців балок у гніздах кам'я­них стін дорівнює 180 мм.

Опирання кінців дерев'яних балок на кам'яні стіни (рис. 6.2, а, б) може бути з глухим або відкритим закладанням. При глухому закладанні щілину між балкою і гніздом в 20-30 мм заповнюють розчином. Глухе забиття захищає балку від доступу до неї вологого, теплого повітря і не дає можливості появленню на стінках гнізд конденсату і зволоженню кінців балок. При відкритому закладанні щілини між балкою і стінками гнізд нічим не заповнюють. Відкрите спирання допускається при стінах завтовшки більше 510 мм і при спиранні бал ок на внутрішні стіни. У зовнішніх стінах завтовшки 510 мм і менше при такому спиранні гнізда балок утеплюють вкладками із теплоізоляційних матеріалів.

В цьому випадку забезпечується вентиляція гнізд повітрям, що проникає із міжбалкового простору перекриття.

Кінці балок антисептують 3% розчином фто­риду натрію на довжину 750 мм, а бічні поверхні кінців балок обклеюють руберойдом у два шари на бітумі. Для зв'язку стін з перекриттями кінці ба­лок заанкеровують в стіни. Стальний анкер одним кінцем прикріплюють до балки, а другий кінець замуровують у кладку. При спиранні балок на внутрішні стіни, або прогони (рис. 6.2) кінці їх антисептують, обгортають двома шарами рубе­ройду і з'єднують між собою стальними зв'язками. Анкери ставлять не рідше ніж через одну балку.

Прогони бувають залізобетонні, стальні, де­рев'яні (рис. 6.2, в, г). Простір між балками заповнюють міжбалковим накатом, який спи­рається на черепні бруски. Застосовують накати із одинарних або подвійних щитів, гіпсових або легкобетонних блоків, фібролітових плит (рис. 6.1, д). По накату виконують змащення гли­нопіщаним розчином 20-30 мм завтовшки, або кладуть шар рулонного матеріалу, який одночас­но служить пароізоляцією. Для покращення звукоізоляції (в міжповерхових перекриттях) і теплоізоляції (в горищних і напівпідвальних перекриттях) укладають шар ізоляційного ма­теріалу (із шлаку, сухого піску, керамзиту) зав­товшки 60—80 мм для міжповерхових і 220-260 мм для горищних перекриттів. Для настилки підлоги по балках через 500-700 мм укладають лаги із дощок або пластин, до яких прибивають дошки підлоги. У місцях спирання лаг на балку під лаги підкладають звукоізоляційні прокладки із рулонних матеріалів, гуми або смуги оргаліту. Завдяки наявності лаг, укладених під підлогою, під усією площею приміщення створюється су­цільний прошарок, який сполучається з повітрям приміщення через вентиляційні решітки по кут­ках кімнат. Це забезпечує вентиляцію підваль­ного простору й видалення з нього водяної пари. Для зменшення висоти перекриття часто підлогу укладають безпосередньо по балках. Проте, відсутність лаг погіршує звукоізоляцію пере­криття. Стелю оштукатурюють по шару дранки, або оббивають листами сухої штукатурки.

Конструкція перекриття по дерев'яних балках з накатом із легкобетонних блоків і плит зменшує витрати деревини, але маса його збіль­шується. Шви між блоками і місця примикання їх з балками закладають розчином. Зверху накату влаштовують гідроізоляцію гарячим бітумом або із шару рулонного матеріалу.

Горищні перекриття не мають підлоги, а теп­лоізоляційну засипку захищають від вологи вап­няно-піщаною (глинопіщаною) стяжкою завтовшки 20 мм.

Перекриття над санвузлами влаштовують з водонепроникними підлогами і надійною гідроізоляцією по суцільному дощатому настилу із шпунтованих дощок, які прибивають до відкритих знизу балок перекриття (рис.6.1, е).

При ремонтних роботах та реконструкції будівель зустрічаються перекриття по металевих балках. Тепер такі конструктивні вирішення перекриттів використовують дуже рідко. Метале­ві балки із двотавру, швелера, або рейки уклада­ють на несучі стіни або стовпи з закладанням і анкеруванням їх (рис. 6.3, а, б, в).

Величина спирання на стіни становить 200-250 мм. Балки розміщують на відстані 1,0-1,5 м одна від одної. Під балки укладають бетонні подушки або стальні підкладки. Балки захищають від корозії, можливої дії вогню або високих тем­ператур.

Міжбалкове заповнення може бути монолітним і збірним. Монолітне міжбалкове заповнення (рис. 6.3, г, д, е) може бути із цегли, бетону або залізобетону і керамічного каменю. В залежності від розташування залізобетонної пли­ти у верхній чи нижній площині балки стеля бу­ває гладка, ребриста, у вигляді склепіння з цегля­ним або бетонним заповненням міжбалкового простору.

Перекриття по стальних балках із збірним накатом за своєю схемою аналогічні перекриттям по дерев'яних балках. Стальні балки горищних перекриттів утеплюють зі сторони горища, щоб не утворювався взимку конденсат на стелі в місцях розташування балок (рис. 6.3, д).

Із впровадженням в будівництво залізобетону почали застосовувати перекриття по залізо­бетонних балках таврового перерізу (рис. 6.4). Вони прості за конструкцією, мають відносно невелику масу, але трудомісткі у зв'язку з за­биванням цементним розчином великої кількості швів між елементами міжбалкового заповнення. Крок балок назначають, в залежності від навантаження, від 600 до 1000 мм. В якості між­балкового накату застосовують гіпсобетонні або легкобетонні плити. Підлоги влаштовують по лагах або по вирівняній основі. Стелі покривають шаром штукатурки не більше 10 мм. Зв'язок перекриття зі стінами виконується анкеруванням балок перекриття (рис. 6.4, д). Балки горищного перекриття утеплюють (рис. 6.4, г).