Висновки
Конкурентне середовище в аграрній сфері вимагає подальшого державного регулювання для приведення його в оптимальний стан з метою стимулювання розвитку сільськогосподарських підприємств за такими напрямами: реалізація державних заходів на паритетних засадах з метою недопущення викривлення результатів конкуренції; впровадження пільгового кредитування для сільськогосподарських товаровиробників та заставних кредитів; формування ринку складських свідоцтв; організація прозорих ринків реалізації сільськогосподарської продукції та регулювання монополізму переробних підприємств; організація інформаційного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників.
Організаційно-економічний механізм забезпечення потенційної конкурентоспроможності підприємств передбачає збільшення виробничо-технологічного потенціалу за рахунок впровадження стратегії низьких витрат на всіх стадіях виробництва і спрямування вивільнених коштів на забезпечення дії факторів потенційної конкурентоспроможності, які є обмежуючими. Аналіз показав, що елементи системи забезпечення потенційної конкурентоспроможності не використовуються в практиці діяльності підприємств-аутсайдерів, чим і пояснюється динаміка зменшення їх конкурентоспроможності та кризовий фінансовий стан.
Для підвищення і стабілізації рівня конкурентоспроможності продукції підприємствам слід запровадити систему управління конкурентоспроможністю продукції, основною функцією якої було б планування та організація заходів щодо постійного підвищення якісних і зменшення цінових показників у тісному взаємозв’язку із запитами основної групи споживачів. Іншим видом підвищення конкурентоспроможності продукції сільськогосподарських підприємств є застосування диверсифікації за трьома напрямами – організація переробки на підприємстві, оптимізація структури виробництва з метою вирощування найбільш прибуткових культур і розширення сфери послуг, які надаються сільськогосподарськими підприємствами. Диверсифікація за рахунок організації переробки продукції на підприємстві як найбільш витратний її вид має економічний сенс лише для підприємств з високою потенційною конкурентоспроможністю та наявними вільними ресурсами, які вони можуть направити на нові види діяльності.
Список використаних джерел
Шепіцен А.О. Конкурентоспроможність аграрної сфери України на світовому ринку напередодні приєднання до Світової організації торгівлі // Економіка АПК. - 2003. - № 6. - С. 129 - 133.
Латинін М. Державне регулювання розвитку аграрного ринку в Україні // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2006. - № 1. - C. 162-170
Олійник О. Теоретико-методологічні засади державного регулювання аграрного ринку // Економіка України. - 2005. - № 7. - C. 65-74
Ревенко М. Удосконалення державного регулювання розвитку аграрного сектора економіки // Економіка України. - 2003. - № 12. - С.51-56
Удосконалення механізму стабілізації зовнішньоекономічної діяльності АПК: Методичні рекомендації / Білоцерків. держ. аграр. ун-т. Укл: В.І.Губенко, Т.В.Арбузова, В.І. Степенко, Ю.С. Савчук.- Біла Церква, 2007.-З 9 с.
Портер М.Е. Стратегія конкуренції.- К.: Основи, 1998;
Азоев Г.Л. Конкуренция: анализ, стратегия и практика.- М, 1996.