Порівняйте президентську і парламентську республіки з точки зору повноважень глави держави і способу формування уряду.

Президентська форма правління.. За цієї форми главою держави і уряду є президент, який обирається всенародним голосуванням. Уряд призначається президентом, підзвітний йому і не відповідальний перед парламентом. Парламент володіє усією повнотою законодавчої влади, незалежний від пре­зидента, який не правомочний розпускати парламент, однак має право «вето». Прези­дент не несе відповідальності перед парламентом. Проте в разі порушення конституції країни, він може бути при­тягнутий до кримінальної відповідальності, але за дотри­мання особливої процедури — імпічменту.

Парламентська форма правління. За цієї форми гла­вою держави є президент, але повнота виконавчої влади належить уряду. Глава уряду (прем'єр-міністр) - фак­тично перша особа в державі. Свої повноваження, крім суто представницьких, президент здійснює зі згоди уря­ду. Акти президента набувають чинності після підписан­ня прем'єр-міністром чи одним із відповідних міністрів. Президента обирають, як правило, парламентським шля­хом. Президент призначає уряд не на свій розсуд, а з представників партій чи коа­ліції партій, що мають більшість місць у парламенті. Вотум парламентської недовіри уряду спричиняє або від­ставку уряду, або розпуск парламенту і проведення дост­рокових виборів.

Поясніть, як співвідносяться між собою принципи правової і соціальної держави.

Під соціальною державою найчастіше розуміють: внутрішню орієнтованість державного устрою на забезпечення прав людини в усіх сферах соціального життя. Соціальна держава ґрунтується на таких позиціях: 1. демократизм політичної системи, 2. достатньо високі рівні економічного розвитку, 3. розвиток соціального партнерства та захисту громадян, 4. компроміси основних сил відносно цілей і шляхів розвитку, 5. широкому місцевому самоврядуванню.

Поясніть зміст фаз політичної соціалізації: політичної адаптації та інтеріоризації.

Політична інтеріоризація – вона відбувається шляхом переведення об’єктивних фактів певного значення у факти суб’єктивного значення. Тобто йдеться про проведення певних політико-культурних настанов зі сфери зовнішніх зразків у сферу внутрішніх спонук, мотивів діяльності. Політична адоптація – це пристосування до усталених суспільних норм співжиття, вироблених попередніми поколіннями і закріпленнями в культурі. Це процес переймання індивідом досвіду попередніх генерацій, через засвоєння законів і норм.

Покажіть, як здійснюється взаємовплив різних політичних ідеологій: лібералізму, консерватизму, комунізму, соціал-демократизму, фашизму, анархізму.

У 20ст. відбулось істотне зближення лібералізму й соціал-демократизму. Ліберали, врешті-решт, визнали необхідність втручання держави в економіку й соціальні відносини. Саме завдяки державному втручанню вдається вникати гострих кризових явищ в економіці західних країн. В ідеологію лібералізму увійшли соціал-демократичні ідеї соціальної захищеності і справедливості, які передбачають перерозподіл від багатих на користь мало імущих. Ліберали визнали, що держава повинна бути не лише правовою, а і соціальною – дбати про добробут усіх громадян. Відбулось також зближення консерватизму й лібералізму. Сучасних консерваторів не без підстав називають неолібералами. Неоконсерватизм виник як реакція на надмірне, на думку консерваторів, зміщення лібералізму в бік соціалізму, як прагнення зберегти в економіці позиції класичного лібералізму. Об’єктивною основою зближення політичних ідеологій є закономірності суспільного розвитку, дія яких зумовлює формування суспільства з певними, найбільш оптимальними для конкретного етапу історичного розвитку, економічними, соціальними й політичними засадами.

Р

Розкрийте зміст теологічного, натуралістичного і соціального підходів пояснення політики.

Соціальний підхід до політики (соціально-економічні, правові, демократичні, соціально-культурні, культурно-антропологічні та інші теорії) є найрозповсюдженішим напрямком у дослідженні політики. Спільним для названих теорій є розгляд політики як результату насамперед соціальних чинників.

Натуралістичний підхід до політики ставить у центр природні чинники розвитку політики, а саме природнє середовище, географічне розташування країни, клімат тощо. До натуралістичних теорій політики відносять географічні, біологічні, психологічні концепції політики.

Теологічний підхід формується в І тисячолітті до н. е.; він зводився до божественного трактування політики. Її джерелом і регулятором є Бог, а людина - лише виконавець Божої волі й тому не повинна втручатися у політичний процес.

С

Сформулюйте “три соціологічні закони” взаємодії виборчих і партійних систем, за М.Дюверже.

Французький вчений Моріс Дю-верже сформулював «три соціологічних закони» щодо впливу виборчої системи на кількість партій у суспільст­ві й на відносини між ними.

1. Пропорційна виборча система веде до партійної си­стеми з численними партіями, які мають жорстку внут­рішню структуру і не залежать одна від одної. 2. Мажоритарна виборча система голосування в два тури (абсолютної більшості) зумовлює появу партійної системи, до якої належать кілька партій, що мають гнучкі позиції і прагнуть до взаємних контактів і компромісів.

3. Мажоритарна виборча система голосування водин тур (відносної більшості) неминуче породжує пар­тійну систему, яка характеризується суперництвом двох партій.

Ч

Чому мислителя епохи Відродження Н. Макіавеллі вважають основоположником політичної науки Нового часу?

Обґрунтував політичну теорію як дослідну науку, в основі якої лежить практика. Вперше вводить поняття „stato”, вперше сформулював ідеологію централізованої монархічної влади, обґрунтував необхідність диктатури на перехідний період від роздрібленої монархії до централізованої. Сформулював суперечливий, але вічний принцип „мета виправдовує засоби”

Щ

Що означають та за якою ознакою виокремлюються такі групи суб’єктів політики, як: соціальні, інституціональні та функціональні?

Соціальними суб’єктами політики є індивіди ї різноманітні соціальні спільності. Існують 5 основних груп таких спільностей: соціально- класові, етнічні, демографічні, професійні, територіальні- вони сформувалися в процесі історичного розвитку незалежно від свідомості та волі людей. Інституціональні суб’єкти політики виступають результатом свідомої цілеспрямованої діяльності людей. До ціх суб’єктів відносяться: держава та її структурні елементи, політичні партії та інші. Функціональні суб’єкти політики є такими суспільними інститутами які не виконують політичні функції постійно, а беруть участь у політиці лише ситуативно, за певних умов, вступаючи у взаємодію з політичними інститутами

Що представляють собою нижчий та вищий рівні політичної діяльності? наведіть приклади їх форм.

Нижчій (політична участь) –це поняття використовується для позначення тих форм політики, які не пов’язані з професійною діяльністю. Приклад: референдуми, плебісцити, маніфестації, вибори. Вищий (політичне функціонування) – це професійна політична діяльність. Приклад: депутати, чиновники, та інщі.

Що таке ресурси влади? Охарактеризуйте утилітарні, примусові (силові) і нормативні ресурси.

Під ресурсами влади розуміють потенціальні засоби здійснення влади, які можуть бути використані, але ще не використовувались або ж використовуються недостатньо. Утилітарні ресурси – це матеріальні, соціальні блага, пов’язані із задоволенням повсякденних інтересів і потреб людини. Примусові ресурси – це заходи адміністративного і кримінального впливу. Нормативні ресурси – це різноманітні соціальні норми, що регулюють багатоманітні суспільні відносини.

Що таке ресурси влади? Охарактеризуйте економічні, соціальні, духовно-інформаційні ресурси.

Під ресурсами влади розуміють потенціальні засоби здійснення влади, які можуть бути використані, але ще не використовувались або ж використовуються недостатньо. Ресурси влади бувають: 1) Економічні – це матеріальні цінності необхідні для суспільного виробництва і споживання; 2) Соціальні – це здатність підвищення соціального статусу або рангу, місця у соціальній структурі; Інформаційні ресурси – це знання та інформація, а також засоби їх отримання та розповсюдження

Що таке політична система суспільства і які функції вона виконує?

Політична система суспільства – це інтегрована сукупність державних інтегрувань які забезпечують владу управління справами суспьства, регулюють за допомогою політично правових норм, взаємовідносини між громадянами, націями, державами, забезпечують стабільність суспільства. Функції: 1) визначення цілей і завдань суспільства; 2) мобілізація ресурсів; 3) владно-політична інтеграція суспільства; 4) регулювання режиму соціально-політичної діяльності; 5) легітимізація, під якою розуміється досягнення необхідного ступеня відповідності реального політичног життя офіційним політичним і прововим нормам.

Що таке парламент, які його функції у суспільстві та як він співвідноситься з явищем парламентаризму?

Парламент (походить від лат. Parlare – говорити) – це загальнонаціональний колегіальний представницький орган, який повністю або частково обирається народом і здійснює свої повноваження на постійній основі. Ф-ї парламенту: законодавча, бюджетна, контрольна. Якщо парламент це один з елементів державної влади то парламентаризм – це система організації верховної державної влади, яка характеризується розмежуванням законодавчих і виконавчих функцій при привілейованому становищі парламенту, забезпеченні його верховенства у законодавчій владі.

Що представляє собою така форма державного устрою як федерація?

Федерація — союзна держава, до складу якої входять державні утворення — суб'єкти федерації.

Суб'єкти федерації мають суверенітет, зберігають від­носну самостійність. Основні ознаки федерації: єдина територія і збройні сили, спільні митниця, грошова і податкова системи, загальна конституція за наявності конституцій суб'єктів федерації, спільний уряд, єдине за­конодавство і громадянство (подвійне — для суб'єктів фе­дерації). Проте суб'єкти федерації правомочні приймати законодавчі акти в межах своєї компетенції, створювати власну правову й судову систему. Однак суб'єкти федера­ції не можуть бути повністю незалежними у внутрішній і зовнішній політиці. Вони добровільно делегують цент­ральним органам федерації частину своїх повноважень. У разі порушення федеральної конституції центральна влада вправі вжити щодо них примусові заходи. Суб'єкти феде­рації не володіють правом сецесії (виходу із федерального союзу). У світі 20 федеративних держав (штати — у США, Мексиці, Бразилії, Венесуелі, Австралії, Індії, Малайзії та ін.; землі — у Німеччині, Австрії; кантони і напівкан-тони — у Швейцарії; провінції — в Аргентині, Канаді).

Що таке пряма і представницька демократія?

Пряма демократія – це безпосередній вираз особою своїх політичних прав і свобод шляхом участі у підготовці, обговоренні, прийнятті важливих рішень.

Представницька демократія – це опосередкована участь громадян у прийнятті рішень шляхом вибору ними в органи влади своїх представників(депутатів), які покликані виражати їхні інтереси.

Що таке соціальна держава, на чому вона грунтується та що забезпечує?

Під соціальною державою найчастіше розуміють: внутрішню орієнтованість державного устрою на забезпечення прав людини в усіх сферах соціального життя. Соціальна держава ґрунтується на таких позиціях: 1. демократизм політичної системи, 2. достатньо високі рівні економічного розвитку, 3. розвиток соціального партнерства та захисту громадян, 4. компроміси основних сил відносно цілей і шляхів розвитку, 5. широкому місцевому самоврядуванню.

Що представляють собою кадрові, масові та непрямі партії, за М.Дюверже?

Кадрова партія, за визначенням М, Дюверже – це група відомих людей для підготовки виборів, проведення кампаній і підтримки контактів з кандидатами. Особливістю кадрових партій є необов’язковість членських внесків. Кошти партій складаються з пожертв великих монополій та окремих осіб. Демократичну та республіканська партії США М. Дюверже вважав кадровими, а комуністичну-масовою.

Що прийнято розуміти під партійною системою, які типи партійних систем розрізняють, за Дж.Сарторі?

Італійський політолог Цж. Сарторі виокремлює сім різновидів пар­тійних систем у сучасному світі:

1. однопартійні (колишній СРСР, Албанія, Куба, Монголія, Заїр, Того);

2. з партією, що здійснює гегемонію (Мексика);

3. з домінуючою партією (Японія, Індія);

4. двопартійні (США, Великобританія, Канада);

5. поміркованого плюралізму (Бельгія, ФРН);

1. крайнього (поляризованого) плюралізму (Італія, Нідерланди, Фінляндія);

6. атомізовані (Малайзія).

У країнах сучасного світу склалися різні партійні системи, їх формування визначається певними чинниками. Ма­буть, немає партійної системи, яка б не була відображенням класової структури суспільства.

Що таке вибори, які виокремлюють види виборів, які найважливіші принципи лежать в основі виборчих кампаній?

Вибори – це процедура безпосереднього обрання або висунення певних осіб шляхом відкритого чи закритого(таємного) голосування для виконання громадянських функцій, один із способів інституювання державної влади найпоширеніший механізм створення органів та інституції влади. Види виборів: президентські, парламентські, муніципальні(місцеві). Найважливішими принципами виборчих кампаній є принцип вільного виборчого права і принцип прямого виборчого права.

Що представляє собою пропорційна виборча система та її різновиди?

Пропорційна виборча система – мандати розподіляються між списками кандидатів пропорційно до кількості голосів, отриманих кожним із цих списків. Тут виборець голосує не за конкретну особу, а за ту чи іншу партію (коаліцію), яка виставляє свій список кандидатів. Залежно від можливосиі виборця вплинути на розташування кандидатів у списку розрізняють: пропорційна виборча система з „жорсткими” списками – виборець не може втрутитись у розташуванні кандидатів у списку і голосує за список в цілому; 2. з „мякими” списками – виборець голосує не тільки за список у цілому, але й обов’язково віддає перевагу конкретному кандидату з цього списку; 3. з „ напівжорсткими” списками – виборець може проголосувати як за списком у цілому, так і віддати перевагу конкретному кандидату.

Що таке бюрократія? Вкажіть, які типи бюрократії виділяв М. Вебер.

Бюрократія – це сукупність службовців апарату держ правління це також є система врядування яка операється на розгалуженеу та ієрархізовану, поза структуру чиновницького апарату.

Типи за Вебером:

- традиційна бюрократія (у військо сфері особл розвин)

- сучасна раціональна (буржуазна)

Що таке політичний екстремізм як ідейно-політична течія і які виокремлють його різновиди?

Екстремізм – складне соціально-політине та і дейно- психологічне явище. Найчастіше він виника\ в середовищі тих соціальних верств, значення економічних і політичних функцій в яких у суспільстві спадає й вони відчувають загрозу своєму соціальному статусові. Основними різновидами лівого екстремізму є анархізм і троцькізм, а правого екстремізму – фашизм. Анархізм – це ідейно-політична течія, яка проголошує своєю метою знищення держави й зміну будь яких форм примусової влади вільною і добровільною асоціацією громадян. Троцькізм – основу його ідеології і політичної практики складає теорія так званої перманентної революції. Сутність цієї революції полягає не в завоюванні влади робітничим класом і переході до будівництва соціалізму в окремі країни, а в постійному поглибленні революційних змін аж до здійснення соціалістичної революції у світовому масштабі. Фашизм – це правоекстремістський політичний рух, який виник у країнах Західної Європи після І світової війни й перемоги Жовтневої революції в Росії. Ідеологія фашизму – це войовничіий антидемократизм і антикомунізм, расизм і шовінізм. В її основі лежить ідеї соціал-дарвінізму про боротьбу видів і рас.