Охарактеризуйте унітарну державу як форму державного устрою.

Унітарна (лат. unitas — єдність, однорідний, що складає ціле) дер­жава — єдина держава, поділена на адміністративно-територі­альні чи національно-територіальні одиниці, які не мають політич­ної самостійності, статусу державного утворення.

У такій державі сформована єдина система вищих ор­ганів влади і управління, діє єдина конституція і єдине громадянство. У багатьох унітарних державах існують автономії, які відрізняються від звичайних адміністра­тивно-територіальних одиниць поділу ширшими повно­важеннями. У них

водночас із загально-державними законами з окремих питань діють регіональні закони, конституції тощо, якщо вони не суперечать законам дер­жави загалом. В автономіях незалежно від центральних органів діють автономний парламент, уряд (однак авто­номія не є державним утворенням). Більшість західних розвинутих держав — унітарні

Охарактеризуйте політичні партії України за ідеологічним спрямуванням.

Соціалістично-комуністичні(КПУ); Соціал-демократичні(СДПо); Ліберально-деократичні (НСНУ, РУ, БЮТ); Консервативні (Рух, УНП); Християнські (ХДП); Національно спрямування (УНА-УНСО, ВО Свобода).

Охарактеризуйте патріархальний, підданський та активістський типи політичної культури, за Г.Алмондом і С.Вербою.

1)паройкіальний тип – характеризується відсутністю в суспільстві інтересу до політичної системи, основними рисами цієї культури є майже повна відсутність у громадян знань, емоцій і суджень щодо держави, відсутність прагнень, аполітичність поряд з замкнутістю на місцевій чи етнічній солідарності. 2) підданський тип – вирізняється сильною позитивною орієнтацією громадян на політичну систему, але слабкою орієнтацією на активну участь у її функціонуванні. 3) активістський тип – вирізняється активною заінтересованістю громадян не тільки в тому, що їм дає політична система, а й у тому, щоб відігравати у ній активну роль.

Охарактеризуйте типи політичної соціалізації

Виділяють чотири типи політичної соціалізації: 1) Гармонійна: виважене, раціонально вмотивована ставлення індивіда до держави в цілому, її вимог до громадянина. 2) Гегемоністський: ігнорування інтересами соціально політичної спільноти за паралельного звеличення особистісних ціннісних пріоритетів. 3) Плюраристичний: визнання паритетності прав і свобод громадян у міжсубєктних взаєминах. 4) Конфліктний: високий ступінь ідентифікації власної позиції і з чітко визначиним груповим інтересом і усвідомлення інтересу інших груп як суперечливого своєму.

Охарактеризуйте закриту та відкриту політичні еліти.

. За способом формування еліт виділяються "відкриті” та "закриті" еліти. "Відкриті" еліти допускають спонтанний прихід нових членів; пріоритетною цінністю є найвищий професіоналізм у певній сфері діяльності. "Відкрита" еліта є публічною, її члени дбають про свою репутацію. Натомість "закриті" еліти регулюють мобільність своїх членів за допомогою спеціальних органів; поповнення нових членів відбувається повільно, критеріями добору найчастіше є відданість системі чи вождю.

Охарактеризуйте авторитарний і демократичний стилі політичного лідерства.

Авторитарне лідерство передбачає одноособий спрямовочний вплив, який спирається на загрозу застосування примусу. Для авторитарного стилю характерні жорсткість мисляного лідера, ігнорування інформації або аргументів, що не збігаються з його власною позицією, одноособовой вибір напрямів і цілей діяльності. Демократичний стиль політичного лідерства характеризуеться гнучкістю мислення лідера його схильністю отримання як найповнішої інформації, увагою до тих аргументів що суперечать його власним позиціям.

Охарактеризуйте буденний (емпіричний) і теоретичний рівні політичної свідомості.

Буденна теоретична свідомість це не систематизованні масові уявлення про політику. Вона виникає стихійно, безпосередньо з повсякденою практики і відображає політичні явищв та процеси поверхнево, непроникаючи у їх суть.

Теоретична політична свідомість – це сукупність ідей, поглядів, учень, які виникають на основі наукового дослідження політичних явищ та процесів. Основний зміст цієї ідеології складають систематизовані теорнтичні знання.

П

Поясніть, в чому полягає відмінність політології як науки від політології як навчальної дисципліни.

Структура політології як науки охоплює: а) загаль­ну політологію, що вивчає історію і теорію політики, ви­робляє загальні теоретичні й методологічні основи її пізнання; б) теорію політичних систем, механізмів функ­ціонування політичної влади, різних компонентів, які становлять політичну систему; теорію політичної свідомо­сті й поведінки. Невід'ємною частиною цієї науки є до­слідження за-гальних проблем світової політи-ки, механіз­мів її функціонування.

Як навчальна дисципліна, політологія включає у себе такі основні ди­дактичні одиниці: предмет політології та її методологія; історія світо­вої політичної думки; розвиток політичної думки в Україні; теорія влади і владних відносин; політична система суспільства; політична культура; політичні партії та партійні системи; політичні еліти та лідерство; світовий політичний процес; політичне прогнозування та ін.

Поясніть, що означають такі властивості політики, як: універсальність, інклюзивність, атрибутивність.

Універсальність політики полягає у її всеосяжному характері, здатності впливати практично на будь які сторони та елементи життєдіяльності суспільства, починаючи з масштабів держави і закінчуюючі індивідуальними рисами характеру людини. Інклюзивність політики – це її здатність необмежено проникати в усі сфери суспільного життя. Атрибутивність політики проявляються у її здатності поєднуватися з неполітичними суспільними феноменами, відносинами і сферами, утворюючи інші види суспільних відносин і сфери суспільного життя.

Поясніть форми здійснення політичної влади: панування, керівництво, управління, контроль.

Панування є таким механізмом здійснення влади, який набуває форм соціальних інститутів і передбачає поділ соціальних груп на пануючі і підлеглі, ієрархію і соціальну дистанцію між ними, виокремлення та відокремлення особливого апарату управління. Керівництво - це діяльність що до визначення основних цілей соціальних систем та інститутів, а також шляхи їх досягнення, стратегії суспільного розвитку. Управління це використання повноважень влади у формуванні цілеспрямованої поведінки об’єктів. Контроль – це здатність суб’єктів влади постійно стежити за тим, як реалізуються настанови влади – закони, укази, розпорядження тощо.