26. Ісус Христос як засновник християнства

Центральною постаттю християнства є Ісус Христос (гр. Христос -- месія, рятівник), історичність існування якого сучасні дослідження не заперечують. Згідно з християнським ученням Ісус Христос -- Син Божий, який з волі Бога-Отця заради спасіння людства зійшов із небес на землю, олюднився через народження його Дівою Марією, ставши Боголюдиною, дав людям заповіді Нового Завіту, прийняв мученицьку смерть (через розп'яття) з метою спокутування вродженого гріха та гріхів людства. На третій день після поховання Христос воскрес, а потім вознісся на небо і як невід'ємна іпостась Святої Трійці зайняв місце справа від Отця. Християни вірять, що Ісус Христос прийде вдруге і почне судити всіх живих і мертвих за заслугами, після чого настане царство Боже.

Тож Ісус для християн не просто достовірна історична особа, що народилася у Віфлеємі (місто у давній Іудеї, нині м. Бейт-Лахм) у 4 р. до н. є. Він Боголюдина, що є засновником християнства.

27. Поділ християнської церкви на православ’я, католицизм і протестантизм.

Розколи у християнстві пройшов у декілька етапів:

Халкедонський розкол (450 р.)титул “православний” виник після четвертого Вселенського Собору, який відбувся в 451 році в Халкедоні, і слугував для означення прихильників так званого халкедонськогохристологічного догмату про іпостасну (особову) єдність двох природ (божої та людської) у Христі. Противники Собору – монофізити – були визнані єретиками та засуджені (анафема). Так відбувся розкол Церкви – схизма.

«Велика схизма» (1054 р.)Між церквами виникли й богословськісуперечки: східнадотримуваласяНікейського символу віри, згідно з якимСвятий Дух походить тількивід Бога-Отця. Західнастверджувала, що походить він і відБога-Сина.

Реформація (1517 р.)У XVI ст. стався ще один великий церковний розкол, коли у Західній Європі в процесі Реформації від католицизму відокремилися протестантські церкви.

Берестейська унія як спроба об’єднання (1596 р.).

Екуменічний рух), метою є об'єднання християнських церков. Відносно новий.

28. Особливості віросповідання і культу в католицизмі

Католицизм є одним з трьох головних напрямів у християнстві. Загалом першоджерелами своєї віри католики вважають Святе Письмо, а також Святий Переказ, до якого додаються також енцикліки й послання Пап.

Першою догматичною особливістю католицизму, яка відрізняє його від православ’я , є догмат про філіокве, який визначає походження Святого Духу не тільки від Бога-Отця, але й від Бога-Сина. Другою догматичною особливістю католицизму є наявність догмату про Чистилище. Згідно з католицьким віровченням, душі померлих грішників, які не мали прощення гріхів за життя, перед тим, як потрапити в пекло або в рай, отримають очищення у вогні.

Особливістю католицького віровчення була теорія та практика індульгенцій.

Дуже важливим положенням католицизму є теза про особливу роль духівництва, що людина не може заслужити Божої милості самостійно, без допомоги духівництва, яке має значні переваги перед мирянами і повинно мати надзвичайні права і привілеї.

Згідно з католицькою догматикою духівництво має особливі права на причастя. Якщо миряни причащаються лише "тілом Божим", то духівництво - його кров'ю. Цим підкреслюються особливі заслуги духівництва перед Богом.

Католицька догматика встановлює необхідність систематичної сповіді віруючих перед духівництвом. Кожен католик повинен мати свого духівника і регулярно звітувати йому про свої думки і вчинки; без систематичної сповіді спасіння неможливе.

Багато своєрідного є і в католицькому культі. Широко використовуються засоби емоційного впливу на почуття віруючих.Культ Богородиці, або мадонни. Католицька церква навіює жінкам, що в діві Марії вони мають свою заступницю перед Богом, що Мадонна може допомогти їм у всіх життєвих труднощах. Культ святих, поклоніння реліквіям та мощам. За час існування католицької церкви було проголошено близько 20 тис. "святих" і майже 200 тис. "блаженних". Цей процес пожвавішав в останні десятиріччя.