37.Яке місце посідає протестантизм в історії України?

Протестантство в Україні з'являється у 30-40 рр. ХVІ ст. Йому передували різноманітні передреформаційні рухи єретичного характеру (богоміли, нестяжателі, жидовіли та інші), а також гусити.

Перша протестантська громада (анабаптистів) з'являється у Володимирі-Волинському у 1536 р. У 40-х рр. насамперед серед шляхти свою діяльність розпочинають лютерани, згодом кальвіністи та антитринітарії; у першій половині ХVІІ ст. розгортається діяльність соціан. У ХVІІ ст. протестантизм із Волині, Підляшшя, Холмщини і Галичини поширюється на Поділля, Київщину, Закарпаття.

Протестантські громади в Україні розгортають широку видавничу, просвітницьку діяльність. Видавалися книги Святого Письма національними мовами, збірки проповідей і повчань. Тоді ж з'являються нові протестантські течі: меннонітство, баптизм, методизм.

У ХІХ ст. протестантизм охоплює насамперед нижчі прошарки суспільства та має пієтичний і соціально-утопічний характер. ХХ ст. принесло пізньопротестанстькі течії. Основним центром поширення протестантизму стала Волинь.

В радянський час більшість протестантських деномінацій переслідували, а тому вони не могли активно розвиватися. Від часу встановлення незалежності України вони отримали рівні з іншими конфесіями права на розвиток.

До найчисельніших протестантських конфесій належать лютерани, кальвіністи, баптисти, п'ятидесятники, адвентисти, харизмати та інші.

38 Розкрийте зміст категорії свобода совісті,релігії,церкви?

Свобода совісті-це можливість для кожної людини діяти згідно зі своїми переконаннями,уявленням про добро і зло,моральне й аморальне,якщо вони не суперечать загальнолюдським моральним засадам,що панують у суспільстві ,за велінням власної совісті,не порушуючи при цьому існуючих у суспільстві соціально-правових норм.Свобода совісті є одним з основних особистих прав людини Свобода релігій-важливий елемент структури свободи совісті й означає можливість самовизначення особи до тих чи тих релігійних цінностей,орієнтирів,а також практичне самовизначення особи на цій основі.Включає два аспекти:як свобода вибору релігії,так і свобода релігійного культу.Свобода церкви-відображає соц.-правові можливості функціонування церкви(релігійних організацій).Категорія «свободи церкви» віддзеркалює вид суспільної свободи.Засадничі стандарти в галузі прав людини й демократичних свобод совісті та релігії закріплено Конституцією Укр.Понятят своб совісті рел церкваи-перебувають у постійному розвитку,тісно пов’язано з розвитком суспільства.

……………………………………………..

39 Свобода совісті-це можливість для кожної людини діяти згідно зі своїми переконаннями,уявленням про добро і зло,моральне й аморальне,якщо вони не суперечать загальнолюдським моральним засадам,що панують у суспільстві ,за велінням власної совісті,не порушуючи при цьому існуючих у суспільстві соціально-правових норм.Свобода совісті є одним з основних особистих прав людини.У контексті ставлення до релігії згідно з між-правовии документами свобода совісті розглядається як право ,що гарантує недоторканість совісті люд в питаннях рег вірування за власним вибором або ж недоторканість релігійних переконань.Свобода совісті дає можливість індивідуально або спільно сповідувати власну релігію,брати участь у богослужінні,обрядах,церемоніях. Понятят свобода совісті перебуваває постійному розвитку з рівнем розвитку суспільства.Свобода совістів її правовому аспекті виникає в конкретних соц.-істор умовах,проходить складний суперечливий шлях формотворення та реалізації в сус.практиці.

……………………………………………………….

40У чому виявляється толерантність у міжконфесійних відносинах?

.Проблема толерантності у сфері міжконфесійних відносин набула сьогодні особливої гостроти з погляду прикладного характеру.Толерантність постає як головний принцип ,умова чинник подолання міжконфесійних конфліктів,що є в Україні.Толерантність –є орієнтиром оцінки культури міжконфесійних відносин.Вона стає одним з гарантів непоширення нетерпимості й насильства ,агресії між представниками різних релігійних конфесій.

1)-визнання рівності ,суверенності свободи релігії та переконань суб’єктів комунікації.Важливим є міжнародно визнаний принцип «усі різні-усі рівні»

2)-визнання права суб’єктів комунікації на власне розуміння істин,власну позицію в житті,світоглядні та моральні орієнтири та цінності.Гідність людини=культ+,естетична+релігійна своєрідність

3)-безумовна відмова від монополії на істину,відкритість,і повага до протилежної позиції погляду істини іншої системи знань.

………………………………………………………..

41 Новітні релігійні течії.

Сучасні неорелігії є доволі неоднорідним явищем за своїм походженням, характером і формами діяльності та організації. Тому на сьогодні існує безліч схем їх класифікації.

Все різноманіття новітніх релігійних течій і містичних груп можна умовно поділити на сім груп.

1) Неохристиянські, до яких належать релігійні культи, в основі яких лежить християнське віровчення. До таких неохристиянських об'єднань належать Діти Бога, мормони, харизмати, Церква Ісуса Христа тощо. Неохристиянські культи вшановують Ісуса Христа, але його розуміння кардинально відрізняється від християнських догматів.

2) Релігійні організації орієнталістського спрямування. До них належать такі організації, в основі яких лежать буддистські вчення, індуїзм, джайнізм тощо. Спільною для них є модель їхньої сучасної містичної інтерпретації з метою активізації в людині Божої сутності. Вони репрезентовані Міжнародним товариством свідомості Кришни, Агні Йогою, тантризмом. Головною особливістю їх віровчення є те, що східні ортодоксальні догмати відходять на другий план, а на перше місце виступає модель індивідуального порятунку, знання індивідуальної істини.

3) Неоязичництво. Характеризується політеїзмом і відродженням пантеїстичних традицій. В Україні неоязичницькі організації представлені РУН Вірою — Рідна Українська Національна віра, рицарями Сонячного ордену.

4) Синтетичні (штучно створені) релігії, або інтегративні культи. До цієї групи належать віровчення, в основі яких лежать догмати, культи світових релігій, спираючись на які, створюються специфічні культові дійства й не менш специфічні релігійні організації. Вони проголошують своє вчення універсальною релігією для всіх людей. До таких громад належать Церква об'єднання, Велике Біле Братство, Всесвітня віра бахаї.

5) Саєнтологічні — учення, які репрезентують спробу поєднати в собі науку й релігію, сучасну містику та досягнення науково-технічної революції. До таких учень належать Церква саєнтології, «Вчення розуму», різноманітні космічні релігії тощо.

6) Сатанізм. Репрезентується сатанинськими групами, які абсолютизують значення зла в реальному житті, поклоняються йому, шукають способи культової взаємодії з ним через форми сучасної містики. Сатанинські культи зазвичай проникнуті індивідуалізмом, прагматизмом, культом насильства та агресії. До таких груп належать Церква сатани, Чорне Братство та ін.

7) Езотеричні об'єднання представлені насамперед езотеричними традиціями різних епох у поєднанні із сучасною містикою. Головна мета езотеричних об'єднань — створення власних моделей поєднання особи з надприродним світом. До езотеричних учень належать учення Олени Блаватської, подружжя Реріхів, Наука розуму.

…………………………………………

42 Екуменізм в сучасному світі.

Екуменізм (походить від грецького “ойкумена” – “всесвіт”) виник і утвердився як особливий напрямок розвитку богословської думки у християнстві у ХХ столітті. Різні люди по-різному розуміють слово екуменізм. Власне екуменізм означає рух за зближення та об’єднання релігійних традицій. Але одні вважають, що екуменізм стосується тільки християнського світу, інші – всі світові релігії.

Головна ідея екуменістичного богослов”я – ідея єдності християнства. Основою зближення екуменісти бачать спільність християнської спадщини, те, що єднає, а не розділяє Церкви, а реальне подолання відчуженості між християнами – у поєднанні зусиль як у сфері соціального служіння, так і в розвитку діалогу, метою якого є вивчення й аналіз тих богословських положень, що є спільними або призвели до відчуження.

Сучасний екуменізм, попри всю свою конфесіональну багатобарвність, бере свої початки у протестантських ініціативах на початку ХХ століття, які саме й привели до зародження нового богослов”я єдності.

Метою сучасного екуменічного процесу є прагнення відновити спілкування у Таїнствах між роз”єднаними сьогодні християнськими Церквами, того спілкування, яким були позначені стосунки між християнськими спільнотами у перших віках їхнього спілкування.

Але, не зважаючи на таку ніби благородну мету, противників екуменізму серед християн було і залишається набагато більше, ніж прибічників або тих, хто співчуває цій ідеї. Противники екуменізму стверджують, що “перегородки в Церкві”(конфесіональні) - “це стіни, що розділюють”. З іншого боку православні християни не стверджують, що тільки в їхній конфесії можливе спасіння та повнота єднання зі Святим Духом. Це підтверджується тим, що Православна Церква приймає інших християн, не перехрещуючи ]х, а членів деяких – навіть у їхньому ієрархічному сані, тобто католицький священик, який перейшов у Православ’я, не позбавляється сану, а стає православним священиком.

…………………………………………….